Провадження № 1-кп/734/300/25 Справа № 734/2200/25
іменем України
21 травня 2025 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретареві судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового засідання кримінальне провадження № 12025275460000117 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хриплин Івано-Франківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 93 від 28.03.2024 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
Так, згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон), кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
За ч. 4 ст. 15 Закону особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 15 Закону, теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
У свою чергу, за ч. 9 ст. 15 Закону, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Наведеним положенням кореспондують норми абз. 2 ч. 2 ст. 16 вказаного закону, за якими водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Натомість, згідно з ч. 10 ст. 15 цього закону, забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2023 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При цьому, постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області, якою ОСОБА_3 позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік не скасована, повторно посвідчення водія в передбачений Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 08.05.1993 року № 340, спосіб ОСОБА_3 не отримував, теоретичний і практичний іспити у Територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ не складав.
Водночас, ОСОБА_3 в невстановлений у ході дізнання день та час серпня 2024 року, перебуваючи у м. Авдіївка Покровського району Донецької області, з метою отримання можливості керування транспортними засобами, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом надання анкетної інформації про свою особу, через мережу Інтернет замовив у невстановленої дізнанням особи виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
При цьому, ОСОБА_3 через мережу Інтернет повідомив вказаній особі свої персональні дані, надав зразок свого особистого підпису та фотокартку з власним зображенням для подальшого їх внесення до підробленого документу, чим вчинив пособництво у виготовленні підробленого документа.
У подальшому, в невстановлений у ході дізнання день та час серпня 2024 року ОСОБА_3 отримав поштою від невстановленої особи виготовлене на його замовлення підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 з дозволом на керування транспортними засобами категорій В, С1, С, Д1, Д, ВЕ, СЕ видане Територіальним сервісним центром 5141 від 26.08.2024 на його ім'я, після чого сплатив за виготовлення вказаного посвідчення водія грошові кошти в сумі 800 грн.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-25/6349-ДД від 16.05.2025, бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_3 - не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України.
За сукупністю вчиненого, ОСОБА_3 обвинувачується у пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, а також, у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Обвинувачений ОСОБА_3 подав письмову заяву, складену в присутності захисника ОСОБА_4 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, подав заяву, складену у присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням із обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному ст. ст. 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у пособництві в підроблені посвідчення, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, та у використанні завідомо підробленого документа, є доведеною поза розумним сумнівом.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд у відповідності із ст. ст. 65-67КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, які в силу вимог ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків, особливості й обставини їх вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра перебуває, та вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкцій статей обвинувачення у виді штрафу. Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 призначити із застосуванням вимог ч. 1 ст.70КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи, слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст. 100, 124, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:
за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень 00 коп.;
за ч. 4 ст. 358КК України - у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 1 782,80 грн.
Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 26.08.2024, оформлене на ім'я ОСОБА_3 , диск - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
На підставі ч. 1 ст. 394КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_5