Справа № 947/14147/25
Провадження № 2-о/947/275/25
20.05.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 ,
за участі заінтересованих осіб:
Департаменту міського господарства Одеської міської ради,
ОСОБА_2 ,
про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявниця - ОСОБА_1 17.04.2025 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з заявою, за участі заінтересованих осіб: Департаменту міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення належності їй - свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.11.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів щодо квартири АДРЕСА_1 , у тому числі на ім'я ОСОБА_3 , з посиланням на те, що допущене розходження у написанні її прізвища у правовстановлюючих документах відносно особи та належності на праві власності нерухомого майна, за наслідком різного перекладу даних про неї з російської мови на українську, призводить до обмеження її прав як співвласника вказаної квартири вчиняти дії з розпорядження нею.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 18.04.2024 року на підставі вказаної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
У судове засідання призначене на 20.05.2025 року сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.
Однак:
- 20.05.2025 року до суду надійшла заява від заявниці - ОСОБА_1 про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності;
- 20.05.2025 року до суду надійшла заява від заінтересованої особи - ОСОБА_4 про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності;
- 15.05.2025 року до суду надійшла заява від представника заінтересованої особи - Департаменту міського господарства Одеської міської радипро відсутність заперечень щодо заявлених вимог, розгляд справи за його відсутності.
Приймаючи викладене з висловленого усіма учасниками справи волевиявлення про розгляд справи за їх відсутності, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 20.05.2025 року за відсутності сторін по справі на підставі наявних в матеріалах справи документів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає заяву підлягаючою до задоволення.
Судом встановлено, що заявниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України та документована паспортом громадянина України за № НОМЕР_1 , виданим 03.01.2023 року органом за №5114.
У відповідності до довідки №Х-7-147333-ф/л від 28.07.2023 року виданої Департаментом надання адміністративних послуг, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 08.02.1995 року значиться зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1 .
У відповідності до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 29.12.2023 року за №00042947379 встановлено, що ОСОБА_1 за наслідком реєстрації шлюбу у 08.08.1998 року змінила прізвище з дошлюбного - « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
Народження заявниці за дошлюбним прізвищем - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батьків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Отже, заявниця - ОСОБА_10 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , починаючи з 08.02.1995 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .
Також судом встановлено, що у заявниці є сестра - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої також є: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07.08.1986 року.
Мати заявниці - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 24.07.2023 року.
Вказана квартира у якій зареєстрована заявниця - АДРЕСА_1 , у відповідності до свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.11.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за №15-6170, належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Реєстрація права власності вказаних осіб на квартиру була здійснена на підставі зазначеного свідоцтва 09.01.2001 року у КП «ОМБТІ та РОН» про що здійснено запис №2576 стр. 200 кн.378пр, що підтверджується наявним відбитком штемпелю та записом на зворотній сторінці свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.11.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за №15-6170.
На підставі викладеного судом встановлено, що квартира у якій зареєстрована заявниця належить на праві спільної часткової власності матері заявниці - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , сестрі заявниці - ОСОБА_11 , яка як вказує заявниця змінила прізвище за наслідком реєстрації шлюбу на « ОСОБА_13 », а також ідентично іменованій заявниці - ОСОБА_14 з зазначеним прізвищем « ОСОБА_15 », що відміно від дошлюбного прізвища заявниці - « ОСОБА_5 », в одну букву «и» замість «і».
Будь-яких даних та доказів, що у квартирі АДРЕСА_1 , була зареєстрована - ОСОБА_3 , яка відміна від особи - ОСОБА_7 , в подальшому іменованій за шлюбним прізвищем - « ОСОБА_6 », яка зареєстрована у даному житловому приміщенні, матеріали справи не містять.
Вказані обставини свідчать про наявність розбіжності у написання дошлюбного заявниці у правовстановлюючому документі на житло - квартиру АДРЕСА_1 , а саме у свідоцтві про право власності на житло, виданого 22.11.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за №15-6170, в порівнянні з документами, що посвідчують особу заявника.
Вказані обставини зумовили звернення заявниці до суду з даною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил. Встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Пунктом 12 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 1 ст. 319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи викладені обставини, судом встановлено, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку окремого провадження, підстав для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без розгляду з підстав наявності спору про право у відповідності до положень ч.4 ст. 315 ЦПК України, не встановлено.
Досліджуючи і надаючи оцінку поданим до суду доказам, суд вважає надані заявницею докази належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Досліджуючи вищевказані докази, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає встановленим, що особа - ОСОБА_3 , зазначена у свідоцтві про право власності на житло, виданому 22.11.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстрованому і записаному у реєстрову книгу за №15-6170, та заявниця - ОСОБА_6 , за дошлюбним прізвищем ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України за № НОМЕР_1 виданого 03.01.2023 року за №5114, є однією тією ж особою.
Судом вважає доведеними доводи заявниці, що різне написання її прізвища у правовстановлюючому документі, який посвідчує право спільної власності на нерухоме майно, та документі, що посвідчує особу заявника, у написанні однієї букви «и» з «і», пов'язано з різним перекладом її прізвища з російської мови на українську.
Судом встановлено, що заявлений до встановлення факт заявникові необхідний для підтвердження їй прав співвласника відносно вищевказаного нерухомого майна, оскільки у зв'язку з існуванням розбіжностей в написанні прізвища заявниці у документі посвідчуючому її особу та правовстановлюючому на право спільної часткової власності на нерухоме майно, заявниця позбавлена розпоряджатись належною їй власністю.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Досліджуючи вищевказані докази, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає встановленим заявлений факт, що підтверджується належними і допустимими доказами, за наслідком чого заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення в межах заявлених вимог.
У відповідності до положень ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), за участі заінтересованих осіб: Департаменту міського господарства Одеської міської ради (місцезнаходження: 65022, м. Одеса,в ул Косовська, 2-Д), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.
Встановити юридичний факт, що свідоцтво право власності на житло, видане 22.11.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, зареєстроване і записане у реєстрову книгу за №15-6170, щодо квартири АДРЕСА_1 , видане у тому числі на ім'я співвласника - ОСОБА_17 , належить - ОСОБА_6 , за дошлюбним прізвищем « ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко