Справа № 947/15938/24
Провадження № 1-кп/947/488/25
20.05.2025 року колегія суддів Київського районного суду м. Одеси, в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163480000158 від 19.02.2024 року відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України,
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, не судимого за ст. 89 КК України, відсутнє постійне місце мешкання, відсутні стійки соціальні зв'язки у суспільстві, у зв'язку з чим може переховуватися від суду, може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 .
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, раніше не судима, відсутнє постійне місце мешкання, має на утриманні трьох дітей, відсутні стійки соціальні зв'язки у суспільстві, у зв'язку з чим може переховуватися від суду, може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_9 .
Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти продовження дії запобіжного заходу у вигляіді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_9 , у зв'язку з недоведеністю ризиків на які посилається прокурор, прокурором не надано жодного доказу на підтвердження ризиків. Відповідно до практики ЄСПЛ, зі спливом часу ризики втрачають свою актуальність, суди при вирішенні питання при застосуванні запобіжного заходу забов'язани встановити наявність відповідних підстав, не обмежуючись переликом законодавчих підстав. Обвинувачена ОСОБА_9 має постійн місце мешкання, у неї є троє неповнолітніх дітей з якими вона мешкала разом, тобто міцні соціальні зв'язки, тривалий час утримується під вартою, письмові докази судом досліджені, тому наявні підстави для відмови в задоволенні клопотання прокурора щодо продовженні дії запобіжного заходу у виглді тримання під вартою. Також, захисник ОСОБА_6 просила змінити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, до 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , у зв'язку з тим, що ризики на які посилається прокурор не доведені належним чином, та не обгрунтовані доказами. Також інкримінуємий ОСОБА_8 злочин, грунтується на правовій нормі, яка на той час не діяла, обвинувачений раніше не судим в силу ст. 89 КК України, всі ризики мають абстрактний характер. Також, захисник ОСОБА_7 просив змінити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, до 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачена ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з недоведеністю ризиків на які посилається прокурор. Так, вона особисто з'явилася до слідчого до моменту її затримання, будь яких дій щодо тиску на свідків вона не здійснювала, прокурора не надано доказів, обвинувачення у скоєнні злочинів не обгрунтовано. Обвинувачена наголошує, що у неї є троє неповнолітніх дітей, яких вона виховувала. Обвинувачена ОСОБА_9 просила змінити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, до 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання не обгрунтовано, не відповідає вимогам статтям 177,184 КПК України, всі ризики на які посилається прокурор грунтуються на припущеннях. Обвинувачений ОСОБА_8 просив змінити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, до 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною 1статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість
можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинувачених від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Для відмови в звільненні обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинувачених, у випадку їх звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки вони, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, можуть вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченим.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Суд, розглядаючи можливість застосування до обвинувачених альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, які має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, суворість покарання за кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , санкція особливо тяжкого кримінального правопорушення передбачає покарання у вигляді 12 років з конфіскацією особистого майна, обвинувачені зможуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, що на думку колегії суддів, є підставою для продовження кожному обвинуваченому саме виключного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання процесуальних обов'язків і їх належну поведінку.
Так, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченими та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, суд має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , суд на теперішній час не встановив.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України. Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом при розгляді кримінального провадження по суті.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України колегія суддів, залишити без змін раніше обраний розмір застави обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , який є мінімальний відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, і є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України.
За таких обставин, доводи захисників, обвинувачених про наявність підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів вважає безпідставними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178,181,183,184,194,196,197,331,369-372,376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» строком на 60 днів, тобто до 19.07.2025 року, включно.
Залишити без змін раніше визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченому ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Продовжити відносно ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» строком на 60 днів, тобто до 19.07.2025 року, включно.
Залишити без змін раніше визначенний розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_9 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачені або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачені звільняются з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обов'язки строком на 60 днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомлені не з'явилися за викликом до суду без поважних причин чи не повідомили про причини своєї неявки, або якщо порушили інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід
держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченими, може бути повністю або частково звернена судом на виконання
вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2