Справа № 750/3429/24
Провадження № 2/750/72/25
19 травня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
08 березня 2024 року ОСОБА_5 з використанням засобів поштового зв'язку звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить:
- здійснити поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя;
- визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину поліпшень житлового будинку АДРЕСА_1 , що були здійснені в період шлюбу.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що з 08 лютого 1997 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2022 року було розірвано. У період шлюбу, а саме в 2004 році сторонами на підставі договору міни набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . На даний час площа вказаного будинку є більшою за ту, що він мав на момент набуття його у власність сторонами, оскільки позивач та відповідач добудували його. Позивач приймала активну участь у покращенні житлових умов, оскільки отримувала стабільний дохід, частину якого було вкладено у спірний будинок. Сторони не змогли дійти згоди щодо поділу вказаного майна, а тому позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
В установлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві на позов відповідач зазначає, що 19 травня 2004 року відповідач на підставі договору міни набув право власності на спірний житловий будинок. Відповідно до пункту 1 договору міни ОСОБА_3 передав належну йому 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , у власність ОСОБА_6 в обмін на будинок АДРЕСА_3 частка квартири, що була відчужена за вказаним договором, належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Деснянської районної ради м. Чернігова 31 липня 2001 року. 1/3 частка даної квартири була особистою приватною власністю відповідача, оскільки оформлена ним у результаті приватизації. У подальшому вказана квартира стала предметом договору міни, внаслідок укладення якого відповідач набув право особистої приватної власності на спірний житловий будинок.
Позивач подала відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначила, що посилання відповідача на положення Сімейного кодексу України, які визначають, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, поширюються лише на будинок, який відповідач набув за договором міни від 19 травня 2004 року, однак їх не можна застосувати до поліпшень житлового будинку, оскільки позивач та відповідач перебудували вказаний будинок, значно збільшивши його площу та покращивши його. Позивач отримувала стабільний дохід, частину від якого було вкладено в житловий будинок.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 вересня 2024 року призначено у вказаній справі судову будівельно-технічну експертизу; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2025 року провадження у справі - поновлено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 березня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі і призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання представника позивача про доручення спеціалісту скласти технічний паспорт на будинок.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити. Вказали, що позивач не заперечує тих обставин, що будинок, який відповідач набув за договором міни від 19 травня 2004 року, є його особистою власністю. Однак, у період шлюбу сторони здійснили його добудову/поліпшення, внаслідок чого площа будинку значно збільшилася, що підтверджується висновком експерта. Доказів, які підтверджують участь і витрати позивача в здійсненні добудов, позивач не може надати, оскільки знаходиться за кордоном і пройшов значний час. Спільні кошти сторін витрачалися в інтересах сім'ї, зокрема, на поліпшення будинку, тому такі поліпшення є спільною сумісною власністю позивача і відповідача.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити позивачу в його задоволенні. Вказали, що до укладення договору міни спірний будинок належав матері відповідача. Після укладення договору міни будинок відповідно до положень сімейного законодавства є особистою власністю відповідача. Добудову будинку здійснювали батьки відповідача за свій рахунок, оскільки мали намір у ньому проживати. Будівельні матеріали купували також батьки відповідача як до укладення договору міни, так і після. Батьки відповідача самі здійснювали добудову, оскільки за освітою є будівельниками. Вказана добудова в експлуатацію не введена. На час здійснення добудови були складні часи, заробітна плата виплачувалася нерегулярно, спільних коштів подружжя вистачало ледь на купівлю продуктів харчування. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував викладені нею обставини.
Заслухавши доводи відповідача, представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_6 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Позивач та відповідач з 08 лютого 1997 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2022 року було розірвано.
Відповідно до договору міни від 19 травня 2004 року ОСОБА_3 передав належну йому 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , у власність ОСОБА_6 в обмін на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 55-56).
За умовами вказаного договору 1/3 частка квартири, що відчужується, належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Деснянської районної ради м. Чернігова 31 липня 2001 року, зареєстрованого в Чернігівському МБТІ в реєстрову книгу № 172 за № 16452 від 31 серпня 2001 року.
Згідно із пунктом 2 вказаного договору ОСОБА_6 передала належний їй будинок АДРЕСА_4 , у власність ОСОБА_3 в обмін на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 .
Обмін здійснювався сторонами без доплат (пункт 3 договору).
Право власності на будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за відповідачем, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3777593 від 07 червня 2004 року та інформація з Реєстру прав власності (а.с. 15-16, 57).
З копії технічного паспорта на вказаний будинок слідує, що станом на 14 квітня 2004 року його площа становила 23,8 кв.м. (а.с. 58-62).
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-24/11562-БТ, складеним 12 лютого 2025 року судовим експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Гришко Т.О., фактична загальна площа будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без урахування площі приміщення тамбуру, складає 74,9 м2. Визначити загальну площу господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 не можливо, оскільки експерту не було забезпечено до них доступу. Надати відповідь на запитання «Який перелік та об?єми фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкцій) в будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 07.06.2004 до 26.10.2022?» не можливо, оскільки на дослідження не надано інформації про перелік змін (перебудов) з зазначенням дати, коли саме вони виконувалися в будинку за період з 07.06.2004 до 26.10.2022. Надати відповідь на запитання «Яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) в будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 07.06.2004 до 26.10.2022?» не можливо, оскільки на дослідження не надано інформації про перелік змін (перебудов) з зазначенням дати, коли саме вони виконувалися в будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 07.06.2004 до 26.10.2022. Надати відповідь на запитання: «Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) в будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 07.06.2004 до 26.10.2022, обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або звітною документацією?» не можливо, оскільки на дослідження не надано проектно-кошторисної документації та первинної звітної документації з будівництва по будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 07.06.2004 до 26.10.2022 (а.с. 128-137).
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , яка є матір'ю відповідача, суду, зокрема, показала, що вона з чоловіком здійснювали будівництво/добудову спірного будинку, бо мали намір у ньому проживати. Пізніше зрозуміли, що не зможуть в силу віку, тому запропонували відповідачу, що він буде проживати в спірному будинку, а вони з чоловіком залишаться в квартирі. Свідок вказала, що вона і її чоловік будівельники за освітою, тому все в будинку робили власними руками і силами. Позивач і відповідач на той час були молоді, роботи на той час майже не було, тому добудовували будинок за кошти свідка і її чоловіка. Добудови і на даний час не оформлені в установленому законом порядку.
Відповідно до копій видаткових накладних від 21 січня 2004 року, 01 липня 2005 року, які надані відповідачем, було здійснено купівлю цегли, отримувачем якої значиться ОСОБА_6 (а.с. 63-66).
Згідно з положеннями частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 355 Цивільного кодексу України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно із частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя в судовому порядку в разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17.
Відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Згідно із частинами першою, другою статті 61 Сімейного кодексу України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до статті 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно із частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Також, згідно із частиною першою статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, відповідач заперечує, що добудови/поліпшення будинку здійснювалися за спільні кошти подружжя. Вказує, що добудову здійснювали його батьки власними силами і за власні кошти. На підтвердження вказаних обставин відповідач надав копії видаткових накладних, які збереглися, про купівлю його матір'ю цегли. Зазначене також слідує і з показів свідка ОСОБА_6 .
Позивачем же не надано жодного доказу, який би підтверджував, що добудова/поліпшення спірного будинку здійснювалася за спільні кошти подружжя.
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, беручи до уваги те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому підстав для задоволення позову суд не знаходить.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 21.05.2025.
Суддя