Справа № 642/7179/24
Провадження № 1-кп/639/179/25
20 травня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2024 за №22024101110000565, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення у якому обвинувачується. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, зазначали про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просили суд змінити обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на те, що вони не погоджуються з визначенням стороною обвинувачення правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, що останній раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки та утримує батьків, які є пенсіонерами.
Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який відносяться до особливо тяжкого злочину, строк покарання за санкцією ч. 2 ст. 111 КК України передбачає позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуваючи на свободі може:
- переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов?язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки серед оточення ОСОБА_6 , є невстановлені учасники злочину, яких він може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення у якому обвинувачується, оскільки злочинна діяльність ОСОБА_6 має системний характер, в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії рф була спрямована на державну зраду, а тому перебуваючи на волі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується.
Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) наявність доказів вчинення обвинуваченим злочину, передбаченому ч. 2 ст. 111 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, оскільки санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , який не має тяжких хронічних захворювань або інвалідності; 4) дані про особу обвинуваченого, який розлучений, раніше не судимий, має постійне місце проживання, будь-яких осіб на утриманні не має, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження щодо нього обраного запобіжного заходу.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.09.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 16.11.2024, який у подальшому продовжувався.
Ухвалами Жовтневого районного суду м. Харкова продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 (востаннє до 30.05.2025), без можливості внесення застави.
Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд також ураховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, попередження переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується.
Окрім цього, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, а саме тримання під вартою.
Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вище перелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Виходячи з наведеного є всі підстави задовольнити клопотання прокурора та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Крім того, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 111 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 18 липня 2025 року включно.
Строк дії ухвали до 18 липня 2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 21.05.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3