справа № 570/1117/25
провадження № 3/570/640/2025
08 травня 2025 року
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., розглянувши в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
06 березня 2025 року в с.Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 перевозив пасажирів автомобілем "Volkswagen Crafter", д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб'єкт господарювання та без отримання ліцензії.
08 травня 2025 року від захисника адвоката Романа Беляновського надійшли пояснення, у яких він просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Пояснює, що ОСОБА_1 позичив автомобіль у свого товариша ОСОБА_2 для власних потреб та потреб його знайомих та членів їх родини. Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 здійснював перевезення на замовлення однієї із п?яти осіб, які знаходилися в автомобілі, отримав (планував отримати) оплату за свої послуги, чи була така діяльність систематичною, тобто всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов?язковими для висновку про здійснення господарської діяльності. Більше того, старший державний інспектор ОСОБА_3 не провів опитування кожного пасажира та не відібрав у них жодних пояснень (у протоколі у графі "свідки" зазначено "відсутні"), а також проігнорував пропозицію запитати пасажирів чи їдуть вони за плату, що підтверджується відеозаписом на диску.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за вказаною ним адресою, проте в судове засідання він не з'явився з невідомої причини.
Вказаний захисник у поданій до суду заяві просить розглянути справу без його участі та у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З метою забезпечення реалізації принципів законності та диспозитивності, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, а також попередження наступних правопорушень з боку особи, що притягається до відповідальності, з метою її виховання, охорони прав особи під час розгляду справи закон встановлює вимогу, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Щоб не затягувати процес розгляду справи та не створювати умов для зловживання з боку особи, що притягається до відповідальності, закон передбачив можливість розгляду справи за відсутності цієї особи у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про обізнаність правопорушника зі своїми правами, про місце і час розгляду справи в суді, а також відсутнє клопотання про перенесення судового розгляду, в яке він не прибув з невідомих причин, достатність матеріалів справи для прийняття рішення, відсутність необхідності заслуховувати її особисті пояснення з приводу події, встановлені строки розгляду вказаних справ, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності правопорушника, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП, вважаю за можливе розглянути матеріали за його відсутності, вважаючи, що за наведених обставин його право на захист порушено не буде.
Дослідивши матеріали справи, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення, суд прийшов до таких висновків.
Ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" на суд покладає обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За правилами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з положеннями ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати,чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченого нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, що включає в себе: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності (Господарський кодекс України, Закони України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про основні засади державного регулювання господарської діяльності").
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в таких формах:
1) провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди);
2) надання суб'єктом господарювання дозвільному органу або адміністратору недостовірної інформації щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.
Обидва склали є формальні. Однак стаття містить також кваліфікований склад, який передбачає провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), ускладнене отриманням доходу у великих розмірах.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру - це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Згідно положень цієї ж статті вказаного Закону, принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку)- ч.1 і 2 цієї статті; спеціальний (посадова особа суб'єкта господарювання, громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності) - ч.3 цієї статті.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Встановлені обставини підтверджує
- протокол про адміністративне правопорушення серії №0023472 від 06 березня 2025 року, яким зафіксоване вказане правопорушення,
- відеозапис на диску.
Протокол про адміністративне правопорушення складений у присутності правопорушника та його копія йому вручена, про що свідчать відповідні застереження. Відповідно до тексту протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України і ст.268 КУпАП.
Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також результатів оскарження дій працівників поліції.
За змістом закону протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Заперечення захисника фактично зводяться до того, що ОСОБА_1 не займається систематично діяльністю з перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. До таких його пояснень суд відноситься критично, розцінюючи їх як обрану тактику захисту для уникнення відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам, які пред'являються чинним законом до такого документу, визнано належним доказом та крім того, в матеріалах провадження наявні і інші беззаперечні докази, які підтверджують вину правопорушника. Доказів, які не були відомі особі при складанні відповідного протоколу, правопорушник у суді не надав. Вказані докази є такими, що повністю узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КпАП України як провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
При обранні виду та визначенні розміру адміністративного стягнення враховую обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне призначити адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.
Вважаю, що штраф у відповідності до ст.23 КУпАП буде мірою відповідальності, достатньою для досягнення мети виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, послужить його вихованню в дусі поваги до правил співжиття а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Застосований до правопорушника захід переслідує легітимну мету захисту громадського порядку та прав інших громадян і є необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї мети. Визнання порушника винним та застосування до нього стягнення, передбаченого відповідним положенням, відповідає вимозі щодо законності. Суд не є каральним органом, суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення.
Вирішене питання про стягнення судового збору відповідно до ст.40-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.164, ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 у дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача (ІВАN): UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Кушнір Н.В.