Справа № 569/7568/25
16 травня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Головчак М.М., розглянувши справу, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 164 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08.04.2025 серії ВАД №469981, 07.04.2025 року о 15:30 год. у магазині «FISH WORLD, МАГАЗИН МОРЕПРОДУКТІВ», який знаходиться по вул. Лабуновського, буд. 14 у м. Рівне ОСОБА_1 будучи довіреною особою ОСОБА_2 вів господарську діяльність без наявної відповідної ліцензії, адже: реалізував пиво «Кроненбург 1664» 1 пляшку 0,46 л по ціні 56,00 грн. Дія ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями припинена 13.01.2025 року у зв'язку з несплатою чергового платежу, чим порушив вимоги ч. 22 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №482/95-ВР від 19.12.1995 року (далі по тексту - Закон України №482/95-ВР від 19.12.1995 року).
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин викладених у згаданому протоколі про адміністративне правопорушення заперечив, покликаючись на обставини викладені у письмових запереченнях. Вказав, що складання протоколу відносно нього є протиправним, незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушення та нехтуванням норм чинного законодавства та фактичних обставин.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Прилепа В.В. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, стверджував, що докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення відсутні, працівниками поліції зазначили у протоколі невірну кваліфікацію правопорушення, інкримінували ОСОБА_1 за складеним протоколом порушення закону, який втратив чинність.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Прилепу В.В., дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного висновку.
На підтвердження вини у вчиненому адміністративному правопорушенні, матеріали справи містять згаданий протокол про адміністративне правопорушення, акт фактичної перевірки від 07.04.2025, пояснення ОСОБА_1 від 08.04.2025.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення ч. 22 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №482/95-ВР від 19.12.1995 року, відповідальність за яке (на думку поліцейських офіцерів громади, які складали відповідний протокол) передбачена ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, ч. 22 ст. 15 Закону України №482/95-ВР від 19.12.1995 року (до втрати такою чинності) передбачала, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, у тому числі ігристих, газованих, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Тобто ч. 22 ст. 15 Закону України №482/95-ВР від 19.12.1995 року встановлювала, що право роздрібної торгівлі алкогольним напоями може здійснюватися виключно суб'єктами господарювання та за наявності у таких ліцензії.
При цьому, ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначає, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Суд наголошує, що ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність виключно за: провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання; без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом; без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Застосування відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП в частині провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону є можливим виключно щодо спеціального суб'єкта такого порушення - суб'єкта господарювання, а не його уповноважених осіб.
Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», реалізація - діяльність суб'єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг).
Тобто під господарською діяльністю розуміється виключно діяльність суб'єктів господарювання, яка здійснюється на засадах самостійності, ініціативності, систематичності та на власний ризик.
Відтак, ОСОБА_1 невірно інкримінується порушення не ст. 42 Господарського кодексу України (позаяк він не провадив жодну господарську діяльність), та ч. 22 ст. 15 Закону України №482/95-ВР від 19.12.1995 року.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення мітить: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Суб'єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни, суб'єкти господарювання чи посадові особи.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника.
З наведеного слідує, що жодного доказу самостійної, ініціативної, систематичної та на власний ризик підприємницької діяльності саме ОСОБА_1 а також провадження такої останнім від власного імені без наявності відповідної ліцензії, реалізації (продажу) саме ОСОБА_1 від власного імені як суб'єкта господарювання товарів/послуг тощо матеріали справи не містять, що є підставою закриття провадження у даній справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (позаяк ч. 3 ст. 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Зважаючи на вказані обставини, дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП, позаяк такий не здійснював господарської діяльності без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, позаяк не був відповідним суб'єктом господарювання (спеціальним суб'єктом адміністративного правопорушення), а виступав виключно представником суб'єкта господарювання за довіреністю.
Більше того, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №482/95-ВР від 19.12.1995 року станом на 08.04.2025 року (момент складання протоколу) втратив свою чинність, що є самостійною підставою для закриття провадження по справі.
Чинне адміністративне законодавство не передбачає можливості органу, який розглядає адміністративну справу, самостійно визначати правову кваліфікацію складу вчиненого правопорушення (перекваліфіковувати склад правопорушення, обирати частину статті).
З огляду на практику ЄСПЛ, враховуючи рішення у справі «Надточій проти України», в тому числі п.п. 24 - 29, «Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії», на підставі ст. 7 КУпАП України, згідно якої ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Таким чином, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Крім цього, з матеріалів фактичної перевірки (наказу на проведення перевірки та акт фактичної перевірки, копії яких наявні у матеріалах справи) вбачається, що у магазині «FISH WORLD, МАГАЗИН МОРЕПРОДУКТІВ», який знаходиться по вул. Лабуновського, буд. 14 у м. Рівне здійснює свою господарську діяльність з продажу продуктів харчування та алкогольних напоїв ФОП ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 (який є виключно представником ФОП ОСОБА_2 за нотаріально посвідченою довіреністю).
В порушення ОСОБА_1 ставиться ведення господарської діяльності без наявної відповідної ліцензії у формі реалізації пива «Кроненбург 1664» 1 пляшки 0,46 л по ціні 56,00 грн. 07.04.2025 року, що є недопустимим та протиправним, адже: жодного належного та допустимого доказу здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності та/або доказів віднесення ОСОБА_1 до категорії суб'єктів господарювання (до категорії спеціальних суб'єктів адміністративного правопорушення, визначених ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення через призму фабули складеного протоколу, за яким інкримінується провадження господарської діяльності без отримання ліцензії, позаяк отримання відповідної ліцензії є можливим виключно суб'єктами господарювання, а не фізичною особою (не підприємцем), представником суб'єкта господарювання на власне ім'я тощо) матеріали справи не містять; з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є представником ФОП Рачка Р.В. та діє виключно від його імені на підставі нотаріально посвідченої довіреності, а в силу ч. 1 ст. 1000, 1003 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
З матеріалів фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області вбачається, що така була проведена саме відносно ФОП ОСОБА_2 (як суб'єкта господарювання, який провадить відповідну господарську діяльність без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями), а не ОСОБА_1 . Більше того, у матеріалах перевірки також зафіксовано, що за місцем торгівлі знаходився працівник (продавець) ФОП ОСОБА_2 , який і здійснював реалізацію товару ФОП ОСОБА_2 .
Закон України №482/95-ВР від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», який за фабулою протоколу ставиться в порушення ОСОБА_1 та за порушення якого наставала відповідальність, визначена ч. 1 ст. 164 КУпАП втратив чинність з набранням законної сили Законом України №3817-IX від 18.06.2024 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 36, 40-1, 156, 245, 280, 283-284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Головчак М.М.