Справа № 559/1937/24
номер провадження 1-кп/558/41/25
20 травня 2025 року сел. Демидівка
Дубенського району Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області
в складі
одноосібно суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024181040000247 від 21.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новоград-Волинський Житомирської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, освіта вища, фізичної особи підприємця, розлученої, на утриманні одна неповнолітня дитина, не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачена (цивільний відповідач) ОСОБА_3 , захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 , потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 у порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, 21 квітня 2024 року, близько 10 години 45 хвилин, керуючи автомобілем, марки "TOYOTA", модель "RAV-4", реєстраційний номер НОМЕР_1 та, рухаючись ним по автомобільній дорозі сполученням Київ-Чоп 378 км+75 м, зі сторони м. Рівне в напрямку у м. Львів, поблизу с. Тараканів, Дубенського району, Рівненської області, порушила вимоги Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що вона проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого нею транспортного засобу та безпечно керувати ним, що призвело до втрати контролю над його рухом, з подальшим виїздом на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем марки "VOLKSWAGEN" модель "TRANSPORTER", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному напрямку.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля, марки "VOLKSWAGEN" модель "TRANSPORTER", реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у виді забійної рани лівої брови, осадненої рани лівого колінного суглобу, закритого перелому шиловидного відростка правої променевої кістки без зміщення, які, згідно висновку судово-медичної експертизи, відповідно до п.2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" (Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року), відносяться до середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров'я.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середьної тяжкості тілесні ушкодження.
У відповідності до норм ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, з'ясувавши думку прокурора, обвинуваченої, потерпілої щодо тих доказів, які потрібно дослідити та про порядок їх дослідження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Вважаючи на те, що заперечень від учасників судового провадження, щодо обсягу та порядку дослідження доказів не поступало, суд ухвалив: допитати обвинувачену, потерпілу, розглянути цивільний позов та дослідити докази подані до позову, дослідити долучені до матеріалів кримінального провадження документи, що характеризують обвинувачену як особу, а також дані про речові докази, арешти накладені на майно та судові витрати по справі, а також досудову доповідь.
Суд з'ясував, що обвинувачена та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст всіх обставин справи, які підлягали б доказуванню і переконався у добровільності їх позиції. Обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження роз'яснено, що при відмові від дослідження доказів, які ніким не оспорюються, вони будуть позбавлені можливості оскаржити їх в апеляційному порядку.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена (цивільний відповідач) ОСОБА_3 повністю визнала вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Цивільний позов визнала частково в сумі 20 тисяч грн. Суду показала, що 21 квітня 2024 року разом зі своє донькою та подругою на автомобілі марки "TOYOTA", модель "RAV-4", реєстраційний номер НОМЕР_1 їхали з м. Звягель Житомирської області в м. Івано-Франківськ. Вона перебувала за кермом даного автомобіля. Приблизно біля 11.00 год рухаючись на автодорозі Київ-Чоп, поблизу м. Дубно, Рівненської області зі швидкістю приблизно 60-70 км, вона побачила, як автомобіль, який рухався попереду її почав різко гальмувати і вона теж змушена була гальмувати. В результаті цього праве переднє колесо її автомобіля зачепило узбіччя праворуч і автомобіль почало носити, в ході чого її автомобіль став некерованим і його винесло на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки "VOLKSWAGEN" модель "TRANSPORTER", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який рухався в зустрічному напрямку. На місце ДТП було викликано карету швидкої допомоги, оскільки в автомобілі марки"VOLKSWAGEN" модель "TRANSPORTER", були потерпілі, які отримали тілесні ушкодження. Всіх було доставлено до лікарні. Автомобілі після зіткнення отримали механічні пошкодження та їх забрали на штрафмайданчик. Вона цікавилася здоров'ям потерпілих, пропонувала гроші в сумі п'ять тисяч грн. в день ДТП на лікування для водія автомобіля, чоловіка потерпілої. Однак він дані кошти не взяв, повідомивши, що невідомо скільки буде коштувати лікування та повідомив, що вони їй передзвонять пізніше. Однак потерпілі не могли визначиися з сумою та не надали їй жодного підтверджуючого документу про витрати на лікування, тому вона не мала змоги дані кошти відшкодувати. Вона має страховки на покриття витрат на лікування та на відшкодування витрат за ушкодження майна. Тому вони повністю покриють дані витрати при зверненні до страхової компанії та наданні їм підтверджуючих документів. Відразу після ДТП вона повідомила страхову компанію про страховий випадок. Цивільний позов визнає частково в сумі двадцять тисяч гривень. Дані кошти 29 січня 2025 року нею були перераховані поштовим переказом потерпілій в рахунок відкодування моральної шкоди в добровільному порядку, про що свідчить наданий нею фіскальний чек про перерахунок коштів, однак потерпіла відмовилася від отримання даних коштів і вони були повернуті за відмовою від отримання. Обвинувачена суду показала, що в позовній заяві вказано багато інформації, яка не відповідає дійсності. Вона бажала узгодити відшкодування витрат в добровільному порядку, однак потерпіла не йшла на контакт та не могла визначитися з сумою грошового відшкодування до пред'явлення нею цивільного позову. Крім того, їй буде відшкодовано страховою компанією витрати за пошкоджений автомобіль та витрати за шкоду спричинену здоров'ю. Вона вжила всіх заходів для цього. Дуже жалкує про вчинене, просить вибачення у потерпілої та щиро розкаюється у вчиненому. Просить суд звільнити її від покарання з врахуванням всіх пом'якшуючих обставин, які підтверджуються наданими суду доказами.
Допитана в судовому засіданні потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_6 суду показала, що 21.04.2025 року вона разом зі своєю сім'єю та знайомими їхали автомобілем марки"VOLKSWAGEN" модель "TRANSPORTER" з м. Тернопіль до м. Фастів. За кермом автомобіля був її чоловік ОСОБА_8 . Вона сиділа в якості пасажира спереду біля водія, інші пасажири перебували в салоні автомобіля з-заді. Поблизу с. Тараканів приблизно біля 11.00 год їм на зустрічну смугу виїхав автомобіль марки "TOYOTA", якого занесло. Автомобіль захопив обочину і виїхав на зустрічну смугу руху. Чоловік, щоб уникнути зіткнення почав рухатись правіше, однак зіткнення не вдалося уникнути і даний автомобіль вдарився їм в ліву сторону, відбулося зіткнення. Чоловік їхав повільно, бо дорога була завантажена. Після зіткнення автомобілів , вона отримала тілесні ушкодження. На місце ДТП виїхала швидка і її було доставлено до лікувального закладу м. Дубно. В неї було встановлено при огляді та обстеженнях лікарів ЗЧМТ, струс головного мозку,забійна рана лівої брови, забій лівого коліннгого суглобу, осаднена рана лівого колінного суглобу, закритий перелом шиловидного відростка правої променевої кістки. Чоловік отримав забій ноги. Їй наклали гіпс, скобу на брову. Від госпіталізації вони відмовилися, їх забрали до себе друзі, які доставили їх додому. Машину забрали на штрафмайданчик. В автомобілі"TOYOTA", було пошкоджено передню частину. Причиною аварії вважає потерпіла, було перевищення швидкості обвинуваченою та не дотримання дистанції під час руху. Дорога була суха, перешкод ніяких не було. Вона вхопила обочину і автомобіль занесло. Їй обвинувачена в кінці січня 2025 року перерахувала 20 тисяч грн., однак вона відмовилася від їх отримання, оскільки не знала що це за гроші.
Просить задовольнити її цивільний позов на суму 150 тисяч грн з підстав викладених в позовній заяві. Страхову компанію вона не бажає залучати відповідачем у даному цивільному позові щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що моральну шкоду має відшкодувати обвинувачена у даному кримінальному провадженні. Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
Допитавши обвинувачену, потерпілу, дослідивши документи, які характеризують обвинувачену як особу, з'ясувавши інші питання, що вирішуються при ухваленні вироку, суд вважає доведеною у ході судового розгляду винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, вчинене обвинуваченою ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії нетяжких злочинів. В силу ст. 25 КК України злочин вчинений обвинуваченою відноситься до злочинів, вчинених з необережності.
Судом досліджено характеризуючі особу обвинуваченої ОСОБА_3 матеріали.
Відповідно до вимоги УІАН НП України № 12-03052024/56008 ОСОБА_3 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася. (а. п. 39 т.2).
Згідно рапорту-характеристики на ОСОБА_3 , остання проживає в АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується із посередньої сторони. Згідно бази ІТС ІПНП ОСОБА_3 притягувалась до адміністративної відповідальності. Скарг на поведінку ОСОБА_3 від сусідів не надходило. /а. п. 44 т. 2 /.
Згідно повідомлення КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває. /а. п. 43 т. 2/.
Відповідно до довідки, виданої КНП "Звягельська багатопрофільна лікарня" Звягельської міської ради № 400 від 28.05.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в психоневрологічне відділення протягом останніх 5-ти років за медичною допомогою не зверталась. /а. п. 45 т.2/.
По місцю проживання з сусідами, по місцю здійснення підприємницької діяльності, по місцю, де навчалась, проживає ОСОБА_3 характеризується виключно з позитивної сторони /а. п. 17-21, 38-39 т. 3/.
Обвинувачена ОСОБА_3 здійснює благодійну діяльність у вигляді надання нею добровільної особистої та/або майнової допомоги без одержання прибутку (винагороди, компенсації). Добровільно бере участь у волонтерській діяльності. /а п. 21 т. 3/.
Обвинувачена ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність, як лікар-стоматолог, сплачує податки до місцевого бюджету, постійно підвищує свою кваліфікацію в сфері стоматології. /а. п. 23-37, 56, 62-66 т. 3/.
Відповідно до Витягу № 859 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, обвинувачена ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . По місцю реєстрації, до складу сім'ї ще входить ОСОБА_9 , донька ОСОБА_3 /а. п. 43, 48 т. 3/.
Обвинувачена ОСОБА_3 розлучена. /а. п. 54-55 т. 3/.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття обвинуваченої, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що особа раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Обтяжуючих покарання обставин в суді не встановлено.
Відповідно до висновку досудової доповіді органу пробації про обвинувачену ОСОБА_3 , орган пробації, беручи до уваги інформацію, яка характеризує особу, за місцем її проживання/роботи, умов її життєдіяльності відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також її низький ризик ймовірної небезпеки для суспільства, вважає, про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним крім обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додатковий обов'язок, передбачений ч. 3 ст. 76 КК України зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації. /а. п. 158-161 т. 2/.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд керується вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 65 КК України, де зазначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення і дане покарання має бути необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обираючи покарання, суд враховує пом'якшуючі покарання обставини, дані, що характеризують особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого та його наслідків, зокрема щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що особа вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судима, виключно позитивно характеризується. За таких обставин, суд дійшов висновку про призначення основного виду покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді мінімального строку обмеження волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України та встановленням мінімального іспитового строку. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що обвинувачена ОСОБА_3 під час вчинення ДТП не перебувала в стані алкогольного сп'яніння, матеріали кримінального провадження таких доказів не містять.
Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування обвинуваченою ОСОБА_3 на її користь моральної шкоди в розмірі 150 000 гривень, яка, як вважає потерпіла полягає у фізичному болю та стражданнях, у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я. Позивачка вказала, що наслідки події ДТП потягли за собою нераціональне витрачання її життєвого часу (на проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, які і дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.
За час лікування після ДТП, потерпілій довелось перенести фізичний біль, який до цього часу супроводжує її. Фактично, майже два місяці після ДТП, потерпіла була позбавлена фізичної можливості самостійно пересуватись, а її фізична активність була обмежена, отже, отримані тілесні ушкодження нанесли розлад її здоров'ю, які назавжди будуть відчуватись.
Такі наслідки ДТП змусили повністю змінити спосіб життя позивачки. Зокрема, на певний час були порушені зв'язки з оточуючими людьми через неможливість нормально пересуватись. Тривалий час, позивачка відчувала повну безпорадність та залежність від допомоги інших, особливо така безпорадність пригнічувалась при процедурах особистої гігієни.
Позивачка ОСОБА_6 у позові наголошує, що має двох неповнолітніх дітей, які також на період ДТП знаходились з нею в автомобілі та отримали тілесні ушкодження та психічні розлади від побаченого та від забоїв, які отримали внаслідок ДТП за вини ОСОБА_3 . Окрім цього, оскільки ОСОБА_6 певний період була обмежена в працездатності, діти не отримували від матері належної уваги, виховання та піклування, що суттєво пригнітило психічний стан ОСОБА_6 та в свою чергу негативно вплинуло на поведінку та емоційний стан її діток - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачці в результаті даної ДТП, остання виходить саме із: фізичного болю та страждань, які були їй заподіяні в результаті отриманих травм; психотравмуючої дії спогадів, які постійно повертають позивачку до тієї трагедії, душевних страждань, які спричинили тривале відновлення після ДТП; усвідомлення того, що довелось на деякий час під час лікування змінити спосіб свого життя в частині отримання засобів для існування; зухвалість відповідачки, яка полягає у ненаданні будь-якої допомоги їй, як потерпілій хоча б на лікування чи харчування, оскільки ОСОБА_3 було відомо, що з позивачкою в автомобілі знаходились її чоловік, двоє неповнолітніх дітей, які також отримали тілесні ушкодження та психічні травми під час ДТП.
Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
Таким чином, позивачка рахує визначити моральну шкоду у розмірі 150 000 грн., яку просить стягнути з ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведенності підстав і розміру позову, задовільняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково із слідуючих підстав.
Норми ст. 23 ЦК України вказують на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Під час розгляду цивільного позову, судом досліджено медичну карту, заведену травмпунктом КНП "Дубенська міська лікарня" Дубенської міської ради на амбулаторного хворого ОСОБА_6 та висновок експерта № 70.
Згідно досліджених документів вбачається, що на підставі судово-медичної експертизи по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , 1988 р.н., враховуючи повідомлені обставини справи, вивчивши надані матеріали справ та у відповідності до 1.2.3.4.5. відповідно записам наданих медичних документів у гр. ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження "забійна рана лівої брови. Осаднена рана лівого колінного суглобу. Закритий перелом шиловидного відростка правої променевої кістки без зміщення".
Вказані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупого (их) предмету(ів), могли утворитись внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, можливо в термін та за обставин (а саме - при зіткненні автомобілів, перебуваючи в салоні одного з них не виключено в якості пасажира) зазначених в постанові, розглядаються в єдиному механізмі і які, згідно п. 2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" (Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.95р.) відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров'я. /а. п. 144-151 т. 3/.
Під час розгляду справи в суді також досліджено поліс № АТ/4477054 обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхувальником є ОСОБА_3 , забезпечений транспортний засіб: TOYOTA" модель "RAV-4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 . /а. п. 157 т. 3/.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, вважаючи на характер та обсяг завданої шкоди потерпілій, яка пов'язана із погіршенням стану здоров'я, перенесеними фізичними та психологічними стражданнями, фізичним болем, тривалим лікуванням, зміною звичного способу життя, суд вважає що протиправними діями обвинуваченої для потерпілої спричинена моральна шкода і дійшов висновку про задоволення позову частково та рахує за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої завдану моральну шкоду в розмірі 40 000 гривень. При цьому суд бере до уваги майновий стан обвинуваченої, яка є підприємцем, працює лікарем стоматологом, має офіційні доходи. Суд також враховує те, що обвинувачена повністю визнала вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, сприяла досудовому розслідуванні даного кримінального провадження, під час судового розгляду даного кримінального провадження, після пред'явлення цивільного позову потерпілою, в добровільному порядку намагалася відшкодувати в розмірі , який визнала, моральну шкоду потерпілій, перерахувавши 20 тисяч грн грошовим переказом 29.01.2025 року потерпілій, однак остання відмовилася від їх отримання і переказ було повернуто. Дані обставини підтверджено показами самої потерпілої та фіскальним чеком Укрпошти від 29.01.2025 року про переказ коштів ( а. п. 219 т.3 ). Крім того, обвинувачена суду показала, що в день аварії вона пропонувала кошти для чоловіка потерпілої в сумі п'ять тисяч грн. на лікування потерпілої, однак він даних коштів не взяв, пояснивши, що невідомо скільки буде коштувати лікування та сказав, що пізніше зізвонимося. У неї було бажання відшкодувати витрати на лікування потерпілої, однак потерпіла не могла визначитися з сумою коштів та не надала їй до сьогодні жодного підтверджуючого документу про понесені на лікування витрати. Крім того, суд враховує ту обставину, що в обвинуваченої наявні страхові поліси обов'язкового і добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якими передбачено страхове покриття у розмірі 160 000 грн за шкоду, завдану майну потерпілого (обов'язкове страхування), страхове покриття у розмірі 50 000 грн - за шкоду, завдану майну потерпілого ( додаткове добровільне страхування) та страхове покриття у розмірі 320 000 грн - за шкоду, завдану здоров'ю потерпілого ( обов'язкове страхування). Разом з тим, суд зазначає, що наявність даного страхового покриття не позбавляє права потерпілої на звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, яка не пов'язана з відшкодуванням майнової шкоди.
Відповідно до ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 квітня 2024 року накладено арешт на автомобіль марки "Volkswagen" модель "Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_12 , жителю АДРЕСА_3 та на праві користування - ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_4 , який знаходився на території спеціального майданчика, що за адресою: АДРЕСА_5 , встановлено заборону власнику автомобіля, чи будь-якій іншій особі розпоряджатися чи вчиняти будь-які інші дії з вищевказаним автомобілем до прийняття кінцевого рішення в кримінальному провадженні. /а. п. 63 т. 2/.
Згідно ухвали Демидівського районного суду Рівненської області від 16 січня 2025 року транспортний засіб марки "Volkswagen" модель "Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_4 передано ОСОБА_7 на відповідальне зберігання, без права відчуження та вчинення будь яких інших дій з вказаним автомобілем до винесення остаточно рішення по кримінальному провадженню ( а.п. 199-200 т. 3).
Згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 квітня 2024 року накладено арешт на автомобіль марки "TOYOTA" модель "RAV-4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_1 , що знаходиться на території спеціального майданчика, що за адресою: АДРЕСА_5 , встановлено заборону власнику автомобіля, чи будь-якій іншій особі розпоряджатися чи вчиняти будь-які інші дії з вищевказаним автомобілем до прийняття кінцевого рішення в кримінальному провадженні. /а. п. 68 т. 2/.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.
Відповідно до постанов про визнання та приєднання речових доказів від 21 квітня 2024 року у справі наявні речові докази. /а. п. 22, 23 т. 2/.
Відповідно до ст. 100 КПК України, суд повинен вирішити долю речових доказів.
Згідно довідок Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 16.05.2024 № СЕ-19/118-24/5259-ІТ, від 16.05.2024 № СЕ-19/118-24/5265-ІТ, від 17.05.2024 № СЕ-19/118-24/5266-ІТта від 23.05.2024 № СЕ-19/18-24/5453-ІТ, витрати на проведення судових інженерно-транспортних експертиз становлять 13 631, 04 грн.
Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 12, 50, 65, 66, ч. 1 ст. 286 КК України, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 129, 373-374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді одного року обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випрбуванням. Встановити іспитовий строк один рік.
На підставі ч. ч.1, 3 ст. 76 КК України покласти на засуджену такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Задовольнити частково цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 40 000 (сорок тисяч) грн 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази по справі:
- автомобіль марки "TOYOTA" модель "RAV-4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений 21 квітня 2024 року, який знаходиться на території спеціального майданчика, що за адресою: с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 90, Рівненського району, Рівненської області - повернути власнику ОСОБА_3 ;
- автомобіль марки ""Volkswagen" модель "Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_4 , який переданий ОСОБА_7 на відповідальне зберігання, без права відчуження та вчинення будь яких інших дій з вказаним автомобілем до винесення остаточного рішення у кримінальному провадженні - передати йому у користування із зняттям вказаних обмежень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 13 631 (тринадцять тисяч шістсот тридцять одну) гривню 04 копійки витрат за проведення судових експертиз в кримінальному провадженні.
Скасувати арешт на автомобіль марки "TOYOTA" модель "RAV-4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 , жительці АДРЕСА_1 , що знаходиться на території спеціального майданчика, що за адресою: АДРЕСА_5 , що накладений відповідно до ухвали слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 24 квітня 2024 року.
Скасувати арешт на автомобіль марки "Volkswagen" модель "Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_12 , жителю АДРЕСА_3 та на праві користування - ОСОБА_7 , жителю АДРЕСА_4 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 без права відчуження та вчинення будь яких інших дій з вказаним автомобілем до винесення остаточного рішення у кримінальному провадженні, що накладений відповідно до ухвали слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 24 квітня 2024 року.
Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд протягом 30 днів з дня проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя: ОСОБА_13