Справа № 405/6991/24
Провадження №2-о/405/203/24
27 лютого 2025 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого - судді Іванової Л.А.
при секретарі - Тарасенко Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку окремого провадження цивільну справу № 405/6991/24 за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (м. Кропивницький, пров. Ліпатова Андрія, 10) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Васильченко З.С. (діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА № 1083037 від 11.10.2024 року) в інтересах заявника звернулася до Ленінського районного суду м.Кіровограда з заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» про встановлення юридичних фактів - факту смерті матері заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Восход, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим, а також факту смерті батька заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новоестонія, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим.
На обґрунтування заяви зазначила, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Восход, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новоестонія, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим, при цьому, на теперішній час у заявника виникла необхідність в отриманні свідоцтв про смерть батьків, але реалізувати свої права він не має можливості, оскільки батьки заявника померли на тимчасово окупованій рф території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють повноваження, тим самим для проведення державної реєстрації смерті у заявника відсутні документи, які були б законною підставою для проведення відповідної державної реєстрації, в зв'язку з чим заявник змушений звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті.
Ухвалою суду від 02 січня 2025 року відкрито окреме провадження у справі, з призначенням судового засідання та викликом в судове засідання учасників справи.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Васильченко З.С. в судове засідання направила заяву, зареєстровану судом 27 лютого 2025 року за вх. № 1300 про розгляд заяви без участі сторони заявника.
Представник заінтересованої особи Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету 24.02.2025 року, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання відсутні.
Дослідивши зміст заяви та докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та її задоволення, виходячи з наступного.
Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Крім того, статтею 317 ЦПК України визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, і, зокрема, відповідно до абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами у справі, зокрема, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , за яким заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , в с. Мотронівка Знам'янського району Кіровоградської області, про що в книзі реєстрації актів про народження 09 липня 1971 року Мотронівською сільською радою Знам'янського району зроблено запис № 8, та батьками якого в свідоцтві про народження зазначені в графі «Батько» - ОСОБА_3 , українець та в графі «Мати» - ОСОБА_2 , українка.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , складеним на бланку України російською мовою та виданим (мовою оригіналу), "27 мая 2014 року Исполнительным комитетом Петровского сельского совета Красногвардейского района Автономной Республики Крым", матір заявника ОСОБА_1 - " ОСОБА_4 ", померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Восход, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим, Україна, про що складено відповідний актовий запис № 83.
Про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також свідчить копія лікарського свідоцтва про смерть № 94, виданого КУ Красногвардійська ТМО МЗ Крим, в якому зазначено дату смерті ОСОБА_2 , - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання померлого: АДРЕСА_2 , місце смерті: стаціонар неврологічного відділення с. Восход, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, а також довідка про причину смерті № 94 від 27 травня 2014 року, згідно з якою причиною смерті ОСОБА_2 , 1935 року народження, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 , є субарахноїдальний крововилив.
Судом також встановлено, що батько заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть серії 35 № 016550 від 25 березня 2017 року.
Положеннями статті 49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду за результатами розгляду листа Віце-прем'єр-міністру України - Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07 квітня 2021 року № 22/4-1801-21 відповідно до ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування було надано роз'яснення щодо особливостей розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, згідно з якими, положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. Звернуто увагу, що згідно з ч. 2ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. З огляду на наведене, роз'яснено, що під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, цей спрощений порядок розширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану). Здебільшого такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Положеннями частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.
Форма лікарського свідоцтва про смерть, що видається закладами охорони здоров'я або судово-медичною установою та вимоги і підстави його заповнення встановлені Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545.
Зокрема, Інструкцією серед іншого встановлено, що: лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пункт 2.2.).
Забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті.
Патологоанатом, як правило, видає лікарське свідоцтво про смерть на підставі розтину трупів (пункт 2.4. Інструкції).
Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року територією України.
Крім того, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вся територія Автономної Республіки Крим з 20.02.2014 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України (код UA01000000000013043).
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (ч.1 ст. 1-1 Закону).
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (ч.1 ст. 1-1 Закону).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
З викладеного вище, судом встановлено, що батьки заявника ОСОБА_1 - мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Восход, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим та батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новоестонія, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим, померли на території Автономної Республіки Крим, яка з 20.02.2014 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, та на якій діяльність державних органів влади України, в тому числі органів (установ) державної реєстрації актів цивільного стану України припинена та фактично не здійснюється, на підставі чого та відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України заявник має право на звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті батьків на тимчасово окупованій території України, з метою подальшої державної реєстрації смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та отримання відповідних свідоцтв про смерть.
Згідно з п.п. 1, 2, 6 Розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та інших актів законодавства.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.
Про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану".
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться в Україні органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Пунктом 1 Розділу 5 зазначених вище Правил визначено, що однією з підстав для державної реєстрації смерті, є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
З огляду на викладене вище, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, у т.ч. з урахуванням інформації, яка міститься у документах, виданих органами та установами (зокрема, лікувальними закладами), розташованими на тимчасово окупованій території України, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Восход, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новоестонія, Красногвардійського району, Автономна Республіка Крим, що є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, підтверджується наданими заявником письмовими доказами, та з метою захисту прав та інтересів заявника, суд вважає необхідним задовольнити вимоги заявника ОСОБА_1 за поданою заявою про встановлення юридичного факту - факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд встановлює факт смерті за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце в певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-80, 81, 89, 263-265, 268, ст.ст.315-319, п. 8 ч. 1 ст.430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (м. Кропивницький, пров. Ліпатова Андрія, 10) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -задовольнити.
Встановити юридичний факт - факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: с. Восход, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, Україна.
Встановити юридичний факт - факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті: с. Новоестонія, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, Україна.
Рішення допустити до негайного виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова