Справа № 404/11538/24
Номер провадження 1-кп/404/461/24
21 травня 2025 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши під час відкритого судового засідання у м.Кропивницькому кримінальне провадження №12024121010002415 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження прокурором з посиланням на підстави та ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом, заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки завершити судовий розгляд кримінального провадження до моменту завершення терміну дії запобіжного заходу неможливо.
Захисник та обвинувачений, посилаючись на відсутність підстав до застосування найсуворішого запобіжного заходу, просили не продовжувати дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Також захисник заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на домашній арешт.
Заслухавши учасників судового провадження, зважаючи на досліджені докази та положення ч.3 ст.331 КПК України, суд приходить до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні під час притягнення до кримінальної відповідальності тяжкого закінченого умисного кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, внаслідок якого настала смерть людини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. На даний час усі докази у кримінальному провадженні не досліджено.
Проте, відповідно до висновку експерта №1084 від 24.10.2024 року тілесні ушкодження у ОСОБА_6 утворилися від травматичного контакту з тупим предметом, не виключається можливість їх утворення і при падінні з положення стоячи на площину, могли виникнути в строк та при обставинах вказаних в постанові та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння. Не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 за умов, на які вказує свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в протоколі слідчого експерименту від 14.09.2024 року (т.1 а.п.45-52).
В судовому засіданні 22.04.2025 року експерт ОСОБА_8 підтвердила вказані висновки експертизи, зазначивши, що тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть не могли бути спричиненні внаслідок удару рукою.
Допитаний у судовому засіданні 21.02.2025 ОСОБА_9 показав, що обвинувачений не наносив потерпілому ударів за обставин, вказаних в обвинуваченні, а під час нанесення потерпілим удару обвинуваченому той відштовхнув потерпілого, внаслідок чого останній впав.
При цьому встановлено, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв'язки, відомостей про негативні характеристики до кримінального провадження не долучено.
Суд враховує, що відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, посилання на тяжкість кримінального правопорушення, саме по собі не є достатньою підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу.
Європейським судом з прав людини висловлено позицію, що зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою (рішення «Харченко проти України»).
Потребу застосування або продовження строку тримання під вартою не можна оцінювати з чисто абстрактної точки погляду, зважаючи лише на тяжкість вчиненого злочину, так і продовження строку тримання під вартою не може застосовуватися тільки через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, а також правова кваліфікація фактів, а отже і само покарання, що може бути призначене, повинно підтверджуватися зібраними доказами обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих злочинів (рішення у справі «Летельє проти Франції», «Панченко проти Росії», «Гораль проти Польщі», «Ілійков проти Болгарії», «Рохліна проти Росії»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Третьяков проти України»).
Зважаючи на міру покарання, яку може бути призначено обвинуваченому в разі доведення обвинувачення та тривалість його тримання під вартою, враховуючи положення ч.5 ст.72 КК України, що може бути за наявності підстав зараховано у строк призначеного покарання, суд вважає, що на даний час стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, щоб переконати суд у необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні докази вмотивованості клопотання прокурора.
Таким чином, із врахуванням обставин, які наведені раніше, оцінюючи обставини, встановлені під час кримінального провадження, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, яке не є особливо тяжким, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на теперішній час існують підтверджені відповідними доказами ризики, передбачені ст.177 КПК України, або з'явилися нові ризики, які виправдовують саме тримання осіб під вартою, зважаючи на висновок експерта №1084 від 24.10.2024 року, тривалість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наявність постійного місця проживання, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, - домашній арешт, шляхом заборони обвинуваченому залишати своє житло цілодобово, та вважає недоцільним застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, ризик можливого продовження або вчинення обвинуваченим нових злочинів повністю виключено, оскільки на орган Національної поліції покладається обов'язок забезпечити постійний ефективний контроль за виконанням обвинуваченим процесуальних обов'язків, пов'язаних з виконанням умов застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а на обвинуваченого згідно з вимогами ст.194 КПК України покладається обов'язок носити електронний засіб контролю.
Застосовуючи такий вид міри запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків визначених ст.177 КПК України щодо можливості обвинуваченого ОСОБА_3 перешкоджати кримінальному провадженню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а саме: на термін 2 місяці, тобто до 21 липня 2025 року включно, заборонивши йому цілодобово залишати місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 негайно з-під варти в залі суду.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього вище наведених обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України, не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя Фортечного районного
суду м.Кропивницького ОСОБА_1