Справа № 382/2196/24
Номер провадження: 2/365/135/25
іменем України
19 травня 2025 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Солдатової Т.М.
за участю секретаря судового засідання Воєводи І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
04 грудня 2024 року (через систему «Електронний суд») позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», через свого уповноваженого представника Романенка М.Е., звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021 в розмірі 24612,40 грн, судові витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Також, позивач заявив клопотання про витребування доказів.
В обґрунтування позову зазначає, що 26.04.2021 за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомлення рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту. Дана заявка № 10003653303 від 26.04.2021 знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» (далі - кредитодавець, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС»), яку підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом чи електронного договору - електронним підписом. Таким чином, ОСОБА_1 уклала договір про надання споживчого кредиту № 10003653303 від 26.04.2021 (далі - кредитний договір) з ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та 26.04.2021 відповідачу перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 6000,00 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст. 526 та ст. 527 ЦК України. Внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 05.09.2022 згідно з умовами договору факторингу № 556/ФК-22, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 40284315) відступлено право вимоги за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача. ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» змінено найменування на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС». Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 24612,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн; заборгованість за відсотками - 18612,40 грн; заборгованість за комісійними винагородами - 0,00 грн; заборгованість за пенею - 0,00 грн. Кредитор може розраховувати як на проценти по кредиту за весь час до його повернення, незалежно від закінчення строку дії договору, так і на застосування заходів цивільної відповідальності. У постанові від 18.01.2022 у справі № 9010/17048/17 визнано правомірним нарахування процентів за користування кредитом по день фактичного повернення, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» має діючу безстрокову ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ліцензію на надання послуг з факторингу, що видана на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг від 31.03.2020 за № 594. Наявність та дійсність ліцензій можна перевірити через КІС НБУ - http://bank.gov.ua/ua/supervision/nonbanks/registers-lists.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 «…неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільніє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було вжито заходів досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021 на адресу відповідача.
Згідно із нормами ЦПК України кожна із сторін судового процесу має право на професійну правничу допомогу. Позивач, скориставшись цим правом, звернувся до адвоката Білецького Богдана Михайловича та отримав професійну допомогу задля можливості правильного формування та подання процесуальних документів до суду. За подання позовної заяви до суду в електронній формі позивач сплатив судовий збір, із застосуванням коефіцієнту 0,8, у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Згурівського районного суду Київської області.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 08.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
03 лютого 2025 року від АТ «ПУМБ» надійшла інформація на виконання ухвали суду від 08.01.2025 в частині витребування доказів.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві та у заяві від 13.01.2025, просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі доказів позов задовольнити в повному обсязі, щодо проведення заочного розгляду не заперечують.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з'явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи, заяви про розгляд справи за її відсутності та/або відзиву на позовну заяву до суду не подала.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин, відзиву до суду не подав та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов наступних висновків.
На підтвердження права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021 позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надало оригінал електронного договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (клієнт) та підписаного у сервісі Вчасно за допомогою електронних підписів керівників товариств та скріпленого електронними печатками сторін договору (а.с. 65-74).
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ними суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.
Згідно з пп. 3.1.1 договору факторингу фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів в розмірі 2976000,00 грн. Порядок сплати фінансування визначений у п. 3.1 договору факторингу.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору.
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності) (п. 8.1 договору факторингу).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2022 року (п. 8.2 договору факторингу).
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у порядку, визначеному п. 3.1 договору факторингу, сплатило фінансування ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», що підтверджується копіями платіжних інструкцій: № 2474 від 06.09.2022 на суму 1488000,00 грн; № 2493 від 12.09.2022 на суму 744000,00 грн; № 2544 від 19.08.2022 на суму 744000,00 грн (а.с. 91-92).
Згідно з копією витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022, сформованого 17.09.2024, заборгованість ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021, право вимоги за якою набуто ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», складає 24612,40 грн, з яких: тіло - 6000,00 грн, відсотки - 18612,40 грн, комісія - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн. Витяг підписаний зі сторони фактора директором Романенко М.Е. та скріплений печаткою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а зі сторони клієнта - уповноваженим представником ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС» (до перейменування - ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС») Подсєваловою Н.Г. Згідно з довіреністю ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС» від 10.05.2024 (строк дії до 07.07.2027) Подсєвалова Н.Г. наділена правом, зокрема, формувати та підписувати витяги, детальні розрахунки заборгованостей, засвідчувати копії документів довірителя (а.с. 111 - витяг, а.с. 21 - копія довіреності).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
В силу норми ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Для підтвердження існування та розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 , за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021, перед ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», право вимоги за якою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло на підставі договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022, позивач долучив до позовної заяви: договір про надання споживчого кредиту № 10003653303 від 26.04.2021 з додатками (а.с. 27-40); додаткову угоду від 26.05.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 41-42); додаткову угоду від 16.06.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 43-44); додаткову угоду від 30.06.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 45-46); додаткову угоду від 12.07.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 47-48); додаткову угоду від 06.08.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 49-50); додаткову угоду від 27.08.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 51-52); додаткову угоду від 09.09.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 53-54); додаткову угоду від 24.09.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 55-56); додаткову угоду від 11.10.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 57-58); додаткову угоду від 25.10.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 59-60); додаткову угоду від 09.11.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 61-62); додаткову угоду від 22.11.2021 про зміну умов договору № 10003653303 від 26.04.2021 (а.с. 63-64); лист-підтвердження АТ «ПУМБ» № КНО-/55 від 02.08.2024 про зарахування коштів згідно даних у додатку в рамках співпраці з ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» за Договором обслуговування операцій з переказу коштів з використанням платіжних карток № 095/02 від 01.10.2021 та витяг з додатку до цього листа (а.с. 76-78); розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021, підписаний представником ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС» Подсєваловою Н.Г. (а.с. 119-128); копію досудової вимоги (а.с. 81-84).
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
За змістом статей 626, 628-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Позивач стверджує, що договір про надання споживчого кредиту № 10003653303 від 26.04.2021 укладений між ОСОБА_1 , за, та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 9.1 кредитного договору № 10003653303 від 26.04.2021 укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечується позичальнику через вебсайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІТС Товариства.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за ним. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії цього договору (п. 9.4 кредитного договору).
Внесення змін та доповнень до цього договору оформлюється шляхом підписання сторонами додаткових договорів/угод до цього договору (п. 8.1 кредитного договору).
Розділ 4 кредитного договору регулює порядок пролонгації строку кредиту.
Відповідно до п. 9.10 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Цей договір укладається шляхом направлення його тексту в особистий кабінет позичальника та/або на електронну адресу позичальника для ознайомлення та підписання. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Згідно з п. 9.19 кредитного договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції чинній на дату укладення договору) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію») .
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Водночас електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
При цьому, із системного аналізу зазначених вище положень закону вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, позивач посилався на те, що 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування подала заявку № 10003653303 на отримання кредиту, зареєструвавшись у власному кабінеті на відповідному сайті та прийнявши умови кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, на підставі чого отримала кредит в розмірі 6000,00 грн.
З аналізу наданих позивачем кредитного договору № 10003653303 від 26.04.2021, а також додаткових угод до цього договору, якими вносилися зміни до п. 1.2 та 1.3.1 договору, містять ідентифікаційні дані відповідача ОСОБА_1 (серія та дата видачі паспорта, адреса її проживання, ІПН, адресу електронної пошти та номер телефону) та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», проте не містять електронних підписів (одноразових ідентифікаторів) сторін, які б підтверджували факт укладення договору на вказаних у ньому умовах та цілісність кредитного договору та відповідних додаткових угод.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім'я, по батькові відповідача, адреса його проживання, серія, номер паспорта та ідентифікаційний код) саме по собі не підтверджує підписання останньою кредитного договору в електронній формі.
Відповідно до п. 2.4 кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту.
На підтвердження надання відповідачу та зарахування на її банківську карту кредитних коштів в розмірі 6000,00 грн позивачем надано суду лист-підтвердження АТ «ПУМБ» № КНО-/55 від 02.08.2024 про зарахування коштів згідно даних у додатку в рамках співпраці з ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» за Договором обслуговування операцій з переказу коштів з використанням платіжних карток № 095/02 від 01.10.2021 та витяг з додатку до цього листа (ІД транзакції 015456277279, № картки, куди видано кредит НОМЕР_2 , дата транзакції 26.04.2021, час транзакції 11:11:16, сума транзакції - 6000, успішність транзакції - А) (а.с. 76-78).
Крім того, на підставі клопотання позивача судом було витребувано від Акціонерного товариства «Перший Міжнародний Український Банк» первинний банківський документ (виписку по рахунку, платіжну інструкцію, меморіальний ордер тощо), на підтвердження перерахунку кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за № НОМЕР_2 в сумі 6000,00 грн на виконання умов кредитного договору № 10003653303 від 26.04.2021, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 .
03.02.2025 на виконання ухвали суду АТ «ПУМБ» надало на ступну інформацію. Станом на 08.01.2025 в банку відсутні відкриті рахунки на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Договір № 10003653303 від 26.04.2021 в банку не укладався. Банківська платіжна картка № НОМЕР_2 не емітована АТ ПУМБ. 26.04.2021 проведена операція на суму 6000,00 грн (відправник ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», ID транзакції 15456277279) з використанням сервісу переказу коштів через АТ ПУМБ на картку НОМЕР_3 . З метою уточнення інформації, щодо власника карти та зарахування коштів на неї банк рекомендує звернутися до банка емітента карти отримувача.
Жодних клопотань щодо витребування доказів з метою уточнення інформації, щодо власника карти та зарахування коштів на неї від позивача не надходило.
У кредитному договорі та додаткових угодах взагалі не зазначена банківська картка позичальника.
Таким чином, ні з наданого позивачем лист-підтвердження АТ «ПУМБ» № КНО-/55 від 02.08.2024 та витягу з додатку до нього, а ні з інших наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити, що переказ ID транзакції 15456277279 від 26.04.2021 на картку НОМЕР_3 стосується саме відповідача. Зокрема, неможливо встановити належність картки НОМЕР_3 відповідачу чи зазначення ним такого номера картки під час оформлення заявки, кредитного договору, додаткових угод до договору, також відсутня будь-яка інформація, що даний переказ було здійснено саме на виконання ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» зобов'язань за кредитного договору № 10003653303 від 26.04.2021.
Відтак, у справі відсутні належні та достатні докази укладення в електронній формі договору про надання споживчого кредиту № 10003653303 від 26.04.2021 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та додаткових угод до нього, а також перерахування ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту в розмірі 6000,00 грн на підставі кредитного договору № 10003653303 від 26.04.2021.
Односторонній розрахунок заборгованості (а.с. 119-128) сам по собі теж не є достатнім доказом для підтвердження виконання умов кредитного договору з боку кредитора ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», а саме, надання кредитних коштів відповідачу на підставі кредитного договору № 10003653303 від 26.04.2021, а також, виникнення у відповідача ОСОБА_1 пов'язаних з цим обов'язків позичальника.
Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке згідно з договором факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року набуло від ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021 не надало доказів укладення в електронній формі договору № 10003653303 від 26.04.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та Цивільним кодексом України, а також, на підтвердження факту перерахування на рахунок відповідача коштів у розмірі 6000,00 грн на підставі кредитного договору № 10003653303 від 26.04.2021.
Тобто, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт існування у первісного кредитора ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 10003653303 від 26.04.2021 та обсяг таких прав на момент укладення між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
При цьому, суд звертає увагу на те, що неподання відповідачем відзиву на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог безумовно не свідчать про визнання ним обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин, оскільки саме на позивача згідно з положеннями статей 12, 13, 81 ЦПК України покладається обов'язок доведення обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). При цьому, згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України), а також електронними доказами, якими є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (ч. 1 ст. 100 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів укладення 26.04.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 10003653303 та виконання ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» умов кредитного договору щодо здійснення безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, тобто існування у ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» права вимоги до ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за договором факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не підлягає задоволенню.
Позивач, окрім заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 12, 13, 76-80, 81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У позові ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,відмовити повністю.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складене 21 травня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання: зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Головуючий суддя Т.М. Солдатова