Справа № 362/8213/24
Провадження № 2/362/1250/25
02 травня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду через систему «Електронний суд» звернувся представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 36498 від 16.06.2021 року у розмірі 12 400,00 грн., яка складається з: 2 000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 10 400,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та 10 500 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача. 16.06.2021 між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та відповідачем укладено кредитний договір № 36498. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надає клієнту (відповідачу) фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 2000,00 грн, дата надання кредиту 16.06.2021, строк кредиту 28 днів, стандартна процентна ставка - 2,5 % в день або 912, 5 % річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 22.07.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12 400,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 2 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 10 400,00 грн. Також, 18.03.2025 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.01.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 60).
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив слухати справу без виклику сторін (а.с.10).
ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується розпискою про вручення рекомендованого повідомлення, яке отримала ОСОБА_2 - мати ОСОБА_1 (а.с. 78) в судове засідання не з'явився та не направив відзив на позовну заяву.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення частково позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 16.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 36498, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 29-35).
Згідно п. 1.7 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 36498 від 16.06.2021, невід'ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.aviracredit.com.ua.
Згідно п. 6.1 Індивідуальної частини Договору, договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1.1 індивідуальної частини договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Строк надання кредиту - 28 днів, тобто до 13.07.2021, але в будь-якому випадку, договір діє до його повного виконання (п. 1.2 індивідуальної частини договору).
Згідно п. 1.3 індивідуальної частини договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту з розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов'язаний сплатити комісію в розмірі 15 % від суми фінансового кредиту (п 1.5 індивідуальної частини договору).
Датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п. 1.6 індивідуальної частини договору).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 індивідуальної частини договору).
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно, нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки (п. 2.3 індивідуальної частини договору).
Кредитний договір № 36498 від 16.06.2021 (індивідуальна частина договору) між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем підписано останнім одноразовим ідентифікатором AV3727, який було надіслано на номер телефону НОМЕР_1 . У договорі зазначені всі необхідні дані про особу відповідача необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, адреси електронної пошти, рахунок позичальника (п.7 індивідуальної частини договору).
16.06.2021 ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічним оператором платіжних послуг, через платіжний сервіс «Platon», було проведено успішну транзакцію на картку № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 2 000,00 грн (а.с.52).
Відтак, ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 2 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено Договір факторингу № 02-17/02/2022, предметом якого є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (а.с. 36-43).
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу на умовах даного договору та керуючись ст. 1077 ЦК України ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» за плату, а ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступає ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (додатку №1 до цього договору).
У п. 7.1, 7.2 договору сторони погодили, що в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 507 721,66 грн без ПДВ. Фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана у п. 7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, двома платежами: 253 860,83 грн (50%) протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору; 253 860,83 грн (інші 50%) протягом 20 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.
Відповідно до копії платіжної інструкції № 3877 від 12.10.2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 253 860,83 грн, як оплату за відступлення права грошової вимоги по договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022, згідно з реєстром боржників додаток 1 від 12.10.2022, без ПДВ (а.с. 50).
Відповідно до копії платіжного доручення № 3669 від 21.02.2022 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 253 860,83 грн, як оплату за відступлення права грошової вимоги по договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022, згідно з реєстром боржників додаток 1 від 17.02.2022, без ПДВ (а.с. 51).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року, підписаного ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», до фактора ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 36498 від 16.06.2021 на загальну суму 12 400,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 2 000,00 грн.; заборгованість за відсотками -10 400,00 грн. (а.с. 23).
Згідно з наданої позивачем виписки по особовому рахунку у відповідача ОСОБА_1 станом на 25.06.2024 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 400,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 2 000,00 грн.; заборгованість за відсотками -10 400,00 грн.; заборгованість за пенею -0,00 грн., заборгованість за пенею та штрафами - 0,00 грн., штрафні санкції згідно ч.2 ст.625 ЦК України (3% річних) - 0,00 грн., інфляційне збільшення - 0,00 грн. (а.с.22).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.
Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Щодо укладення кредитного договору № 36498 від 16.06.2021 в електронному вигляді.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).
Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитний договір № 36498 від 16.06.2021 (індивідуальна частина договору) між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем підписано останнім одноразовим ідентифікатором AV3727, який було надіслано на номер телефону ОСОБА_1 . У договорі зазначені всі необхідні дані про особу відповідача необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, адреси електронної пошти, рахунок позичальника (а.с.24, 29-34).
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови таких, після чого позикодавець надіслав йому за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Також відповідачем не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 (провадження №61-6066 св 23).
Щодо виконання кредитодавцем обов'язку, щодо переказу (надання) кредитних коштів.
Суд виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №752/17604/15-ц (провадження №61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 675-VIII, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Як вбачається з умов кредитного договору № 36498 від 16.06.2021 зокрема пунктів 1.4, 6.2 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити банківської картки, вказаної клієнтом, і останній несе повну відповідальність за правильність вказаних ним у договорі реквізитів.
Як вбачається із розділу 7 договору відповідачем зазначено наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № НОМЕР_1 .
Як встановлено судом, факт перерахування грошових коштів відповідачу підтверджено листом ТОВ «Платежі онлайн» (інформаційна довідка вих. № 4203/05 від 21.05.2024) про переказ 16.06.2021 на картку № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 2000,00 грн, транзакція № 32387-03628-75704.
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідач, будучи обізнаним про підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту та сплати відсотків, не вчиняв дії щодо захисту, на його думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі №235/8060/15-ц (провадження №61-6952св24).
Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером, яка вказана ним в договорі, йому не належить.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 36498 від 16.06.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);
- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови);
- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (п. 108 постанови);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).
За обставин цієї справи, сторони в договорі від 16.06.2021 погодили строк його дії до 13.07.2021 (28 днів).
В свою чергу, в розділі 2 договору «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором» сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Суд також звертає увагу, що в договорі від 16.06.2021 міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін.
Зі змістовного аналізу пункту 4.3 вказаного розділу договору встановлено, що позичальник у разі порушення зобов'язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Окрім цього, як слідує з наданого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» розрахунку заборгованості (а.с.22), проценти за період поза межами строку кредитування, товариство нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України.
Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок - задоволення вимоги в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 13 липня 2021 року.
Зазначене узгоджується із вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року, також у постанові Київського апеляційного суду 357/8253/24 від 22 квітня 2025 року.
Визначаючись із фактичним розміром заборгованості відповідача за кредитним договором № 36498 від 16.06.2021, суд виходить із наступного.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.22) слідує, що станом на 25.06.2024 у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із тіла кредиту у сумі 2 000,00 грн, процентів за користування кредитом у сумі 10 400 грн.
Проте, з урахуванням погодженого сторонами в кредитному договорі строку кредитування до 13 липня 2021 року (28 днів), суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 36498 від 16.06.2021, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 3 400 грн, з яких 2 000 грн - тіло кредиту, 1 400 грн (2000,00 грн х 2,5% х 28 днів) - проценти за користування кредитом межах строку дії договору.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 36498 від 16.06.2021у розмірі 3 400 грн, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо правомірності переходу права вимоги за договором факторингу та додаткової угоди до договору факторингу про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація).
Згідно з вимогами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із вимогами статті 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.
Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов'язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на зміну цього зобов'язання. Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення. До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а «домовленість про новацію», про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов'язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим.
Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки, замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання. Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання. Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Так, позивачем на підтвердження факту набуття прав вимоги за кредитним договором надано електронні копії:
договору факторингу № 02-17/02/2022, укладеного 17.02.2022 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (а.с. 36-43);
платіжного доручення № 3669 від 21.02.2022, про перерахунок ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на рахунок ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 253 860,83 грн, як оплату за відступлення права грошової вимоги по договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022, згідно з реєстром боржників додаток 1 від 17.02.2022, без ПДВ (а.с. 51);
платіжної інструкції № 3 877 від 12.10.2022, про перерахунок ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на рахунок ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 253 860,83 грн, як остаточний розрахунок за відступлення права грошової вимоги згідно з додатковою угодою від 12.10.2022 до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022, без ПДВ (а.с. 50);
витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року, підписаного ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», до фактора ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 36498 від 16.06.2021 на загальну суму 12400 грн (а.с. 23).
За таких обставин, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт набуття прав вимоги за кредитним договором № 36498 від 16.06.2021.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з платіжної інструкції № 3 2426 від 11.10.2024 при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (а.с. 18).
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, а саме на 27,41 %, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить - 663,97 грн (2422,40 грн х 27,41 %/100).
Крім того, згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
18.03.2025 представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат, а саме просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн (а.с.64-68).
На підтвердження указаних витрат позивачем надано електронні копії:
договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 укладеного між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархочуком С.В.;
акту про отримання правової допомоги від 10.03.2025, згідно якого загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом в межах справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитним договором № 36498 від 16.06.2021, складає 10 000,00 грн та витрати на виготовлення позовної заяви з додатками 500,00 грн (а.с.71);
платіжної інструкції № 3 6194 від 10.03.2025 про перерахунок 10 500,00 грн адвокату Пархомчуку С.В. за правничу допомогу згідно рахунку 10.03.2025-12 договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 (а.с.76);
свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 8096/10 від 18.07.2019.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (27,41 %), суд вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 2 878,05 грн (10 500,00х27,41%/100%). В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 203, 207, 526, 530, 599, 610, 625-629, 638, 1048, 1054, 1066 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 137, 141, 223, 263-265, 268, 273, 274-279, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором № 36498 від 16.06.2021 року у розмірі 3 400,00 грн., з яких 2 000 грн - тіло кредиту, 1 400 грн - проценти за користування кредитом межах строку дії договору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кеш ту гоу» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 663,97 гривень та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2 878,05 гривень.
У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кеш ту гоу», юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7, код ЄДРПОУ 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_3 .
Текст рішення виготовлено 09.05.2025 року.
Суддя Г.М.Лебідь-Гавенко