справа № 208/12602/24
провадження № 2-о/208/58/25
Іменем України
12 травня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Кам'янського у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шабельника Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кам'янське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
До Заводського районного суду м. Кам'янського звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила суд встановити факт сумісного постійного проживання заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити факт того, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебувала на утриманні у свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заяви зазначає, що вона 08.08.1981 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Протягом всього часу перебування у шлюбі, заявниця з чоловіком проживали разом, вели сумісне господарство та піклувалися один про одного. Все життя заявниця працювала на посадах, які оплачувались із розрахунку мінімальної заробітної плати. Це були такі посади як продавчиня, прибиральниця приміщень, швея, підсобний працівник. В цей час, її чоловік ОСОБА_2 займав посаду слюсаря-підземного та працював на шахтах, таких як Шахта «Краснолиманська», відповідно отримував заробітну плату, яка становила більше ніж п'ятдесят тисяч грн. Відповідно після досягнення пенсійного віку, як вона так і її чоловік отримували пенсію. Пенсія ОСОБА_2 складала 20 661 грн., а її пенсія складає 4 221 грн.
Тобто, все життя матеріально заявниця знаходилась на утриманні ОСОБА_2 , оскільки пенсія чоловіка була постійним і основним джерелом засобів до її існування. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Після смерті чоловіка заявниці не вистачає коштів на життя, оскільки розмір її пенсії в декілька разів менше ніж у чоловіка.
11 жовтня 2024 року заявниця звернулась до Пенсійного фонду із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника. Однак, рішенням від 18.10.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено на підставі того, що відсутній документ, який засвідчує факт перебування ОСОБА_1 на утриманні у ОСОБА_2 , а також не було прийнято до уваги довідку про спільне місце проживання, видану КУ «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» від 16.09.2024 року за № 01-09/111, який підтверджує, що вона проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 28.01.1958 року по день смерті ОСОБА_2
03 січня 2025 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі
В судове засідання представник заявниці ОСОБА_3 не з'явилась надала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримують в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в судове засідання не з'явились, про слухання справи повідомлені належним чином, заяв клопотань не надходило.
Суд, перевіривши матеріали цивільної справи і оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема суди розглядають справи про встановлення факту проживання та перебування фізичної особи на утриманні.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу № НОМЕР_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 379 від 08.08.1981 року. Після укладення шлюбу прізвище заявниці змінено на ОСОБА_5 .
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначила заявниця, вона з чоловіком була зареєстрована за різними адресами, але проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою комунальною установою Покровський координаційний комітет самоорганізації населення від 16.09.2024 р. № 01-09/111 про те, що ОСОБА_1 , 1961 року народження дійсно проживала за вказаною адресою з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_6 від 18.09.2003 р. квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зроблено відповідний запис № 388 від 10.09.2024 р.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім'ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно з роз'ясненнями Верховного суду України від 01.01.2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; довідки з місця проживання, фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, заяви, анкети, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та ін.
Суд звертає увагу, що право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Що стосується встановлення факту перебування заявниці на утриманні чоловіка, то слід зазначити наступне.
Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено поняття членів сім'ї, які вважаються утриманцями.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Як роз'яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, заявниця посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з чоловіком, проживала з ним спільно і пенсія її чоловіка була основним джерелом для її існування адже вона значно більше від її пенсії.
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Покровськ) про перерахунок пенсії версія 1.6.78.1 від 28.02.2024 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призначена пенсія в розмірі 17 849,05 грн.
Згідно довідки про доходи № 9240 2528 8567 0207 виданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Покровськ) за період з березень 2025 р. по квітень 2025 р. пенсія ОСОБА_1 складає 6 646,00 грн.
У постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 (провадження № 11-150 апп 23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23(провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
У статті 36 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV) визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
За вимогами цієї статті пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, визначено, які документи надаються до заяви про призначення пенсії в зв'язку з втратою годувальника такі документи.
До заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також надається, зокрема, документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Тобто у будь-якому випадку переживший з подружжя, який виявив бажання отримувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника зобов'язаний подати документи на підтвердження перебування його на утриманні померлого годувальника.
У пункті 2.11 зазначеного Порядку закріплено, що у разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Чинне законодавство не містить обов'язкового позасудового порядку підтвердження вказаного юридичного факту.
З метою переведення на пенсію по втраті годувальника, заявниця звернулась до уповноваженого органу з відповідною заявою, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 18.10.2024 р. відмовлено в переведенні на іншій вид пенсії, у зв'язку з тим, що не було підтверджено факт реєстрації з годувальником за однією адресою та факт перебування на його утриманні.
Таким чином, суд враховує, що необхідність встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні чоловіка до смерті останнього необхідно заявниці для призначенні пенсії в разі втрати годувальника, і саме у зв'язку з тим, що заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулася до суду в порядку окремого провадження разом із заявою про встановлення факту і подала докази на підтвердження того.
Факт того, що заявниця постійно проживала разом із ОСОБА_2 на момент його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується зібраними та дослідженими в справі доказами.
Також, згідно з наданими заявником документами, розмір її пенсії є значно меншим, ніж розмір пенсії, яку отримував її померлий чоловік. При цьому, в даному випадку, отримання дружиною померлого пенсії не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка. Хоча заявник і отримувала пенсію, але її розмір був менший від розміру пенсії ОСОБА_2 , а тому вочевидь допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
З огляду на зазначене, оскільки допомога, яка надавалась ОСОБА_1 була для заявниці хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення заяви.
Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Встановлення факту проживання заявниці однією сім'єю та перебування її на утриманні чоловіка пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , має для неї юридичне значення і потрібне для переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 263, 265, 293 - 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Встановити факт сумісного постійного проживання заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт того, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебувала на утриманні у свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_4
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ЄДРПОУ 21390940, код 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83а.
Суддя Похваліта С. М.