Справа № 163/484/25
Провадження № 2/163/194/25
( З А О Ч Н Е )
19 травня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Павлуся О.С.
з участю секретаря Семенюк К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У позовній заяві представник позивача ТОВ «Коллект Центр» просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 25920,00 гривень заборгованості за кредитним договором № 2107482217281 від 16.03.2021.
Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що указаний кредитний договір був укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». У договорі чітко визначені його умови, а саме сума кредиту, граничний строк кредитування, процентна ставка за користування кредитними коштами. На виконання умов договору позикодавець надав відповідачу кредит в сумі 3000,00 гривень. Право вимоги за указаним договором перейшло до ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023/01 від 10.01.2023, укладеного із ТОВ «Вердикт Капітал», яке, у свою чергу набуло права вимоги до відповідача за цим кредитним договором на підставі укладеного із первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» договору факторингу від 01.12.2021 № 1-12.
Свого зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків позивач не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в загальній сумі 50080,50 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 47080,50 грн. Однак, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за даним кредитним договором у загальному розмірі 25920,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 22920,00 грн.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 04 березня 2025 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали суду без вручення за відсутністю адресата за зареєстрованою адресою, ухвалою від 02 квітня 2025 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача у позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності та висловила згоду на ухвалення заочного рішення.
Відповідач про розгляд справи по суті двічі повідомлявся у встановленому законом порядку, у тому числі, шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.
З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.
16 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (товариство) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений договір про надання фінансових послуг № 2107482217281 «Стандартний».
За умовами пункту 1.1. вказаного договору товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму яка зазначається і погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Кредит надається на строк, зазначений в заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною (п.1.2. договору).
Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту (п.1.3. договору).
Згідно з п.1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми в наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);
д) тип процентної ставки - фіксована.
Згідно з п.1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.
У пункті 4.2. договору визначено, що реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає:
- при нарахування відсотків згідно з п.п.1.4.а) договору 730 відсотків річних (або 732 відсотка річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);
- при нарахування відсотків згідно п.п.1.4.б) договору 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотка річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);
- при нарахування відсотків згідно п.п.1.4.в) договору 1711,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотка річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік);
- при нарахування відсотків згідно п.п.1.4.г) договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік).
Відповідно до п.4.3. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має юридичну силу як і власноручний підпис.
У п.4.15. договору вказано, що договір підписано електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.
У додатку № 1 до цього договору «Заява-Анкета» (для отримання кредиту) зазначено, що нараховані проценти обов'язкові до сплати на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язання повернути кредиту розмірі 3000 грн та проценти у розмірі 960 грн. Дата початку нарахування процентів за користування кредитом 16 березня 2021 року. При цьому в заяві-анкеті (для отримання кредиту) передбачено сплату процентів за користування кредитним коштами в розмірі та порядку, що відповідають умовам п. 1.4 договору про надання фінансових послуг № 210748221728 від 02 березня 2021 року.
Кредитний договір № 2107482217281 підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «G2».
У такий же спосіб відповідачем підписані паспорт споживчого кредиту та графік платежів.
Перерахування ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на банківську картку відповідача, зазначеній в його заяві онкеті, кредитних коштів в сумі 3000 грн підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 04.12.2024.
Із наданого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» розрахунку заборгованості вбачається, що жодних платежів на погашення тіла кредиту та відсотків з 16.03.2021 по 30.11.2021 відповідач не здійснював. Станом на 30.11.2021 заборгованість відповідача становить 57219,30 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 54219,30 грн.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зменшило суму заборгованості по відсотках на 31299,30 грн, у зв'язку із чим борг відповідача по кредиту склав 25920,00 грн, з яких: 3000,00 грн - тіло кредиту; 22920,00 грн відсотки.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого товариство відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2107482217281 від 16 березня 2021 року на суму 25920,00 грн.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» як первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Коллект Центр» в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до боржників згідно з додатками № 1, №3 до договору.
З додатку № 3 до договору № 10-01/2023/01 від 10 січня 2023 року та витягу з додатку № 3 до договору № 10-01/2023/01 від 10 січня 2023 вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2107482217281 від 16 березня 2021 року на суму 50080,50 грн, з яких: 3000,00 грн - тіло кредиту; 47080,50 грн - відсотки.
Аналогічна сума заборгованості зазначена у розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «Коллект Центр».
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути за кредитним договором заборгованість у розмірі 25920,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 3000 грн; заборгованість за відсотками 22920,00 грн.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути за-мінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині 1 статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Досліджені в справі докази свідчать, що укладений між первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 договір про надання фінансових послуг № 2107482217281 від 16.03.2021 відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію», у ньому визначені усі істотні умови для такого виду договорів.
Уклавши зазначений договір в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідач погодився з визначеними у договорі умовами, а відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало його внутрішній волі, а тому цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідач не заперечив і не спростував існування між ним та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитних правовідносин та отримання за цим договором кредитних коштів.
Після підписання договору у їх сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків.
Позивач ТОВ «Коллект Центр» приєднаними до позову договорами факторингу та відступлення права вимоги довів набуття ним права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, а відтак є належним позивачем у спірних правовідносинах.
Розрахунком заборгованості стверджено невиконання відповідачем умов договору кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка за своїми складовими і строком кредитування в один рік відповідає умовам договору.
Жодного погашення складових кредитної заборгованості відповідач ні первісному кредитору, ні його правонаступникам, не здійснив та наданого позивачем розрахунку заборгованості не спростував.
У частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Дослідженими у справі доказами повно та об'єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, тим самим порушив його умови, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача у сумі заявлених позовних вимог в розмірі 25920,00 грн.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними, тому підлягають повному задоволенню.
Ураховуючи повне задоволення позову та положення ч.1 ст.141 ЦПК України, сплачений за позовом судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
До стягнення представник позивача також заявив 9000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Надання позивачеві правничої допомоги підтверджується: укладеним між позивачем ТОВ «Коллект Центр» і адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» договором про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, заявкою на надання юридичної допомоги №666 від 01.01.2025, витягом з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025.
З витягу з акту № 1 про надання юридичної допомоги вбачається, що адвокатським об'єднанням надані такі послуги:
- надання усної консультації - 2 години - 3000 грн;
- складання позовної заяви - 2 години - 6000 грн.
Питання витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.
Разом з цим, під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.
Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Проте, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у кон-тексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Також суд зауважує, що надані адвокатським об'єднанням послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем ТОВ «Коллект центр» договору про надання правової допомоги, який свідчить про надання адвокатським об'єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107482217281 «Стандартний» від 16.03.2021 в загальній сумі 25920 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень, яку становлять:
- 3000 (три тисячі) гривень заборгованості за тілом кредиту:
- 22920 (двадцять дві тисячі дев'ятсот двадцять) гривень заборгованості за процентами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Інформація про сторін:
позивач - ТОВ «Коллект Центр»; місце знаходження - вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, місто Київ; код ЄДРПОУ - 44276926;
відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий : суддя О.С.Павлусь