Справа № 523/22409/23
Провадження №2/523/2940/25
"16" травня 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів,
Установив:
На адресу Суворовського районного суду м. Одеси 18 грудня 2023 року надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 21 грудня 2023 року передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Постановою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 15 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року передано цивільну справу за №523/22409/23 до Верховного Суду для вирішення питання визначення підсудності у порядку ст.29 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О. від 31 грудня 2024 року відмовлено у визначенні підсудності справи №523/22409/23.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2025 року продовжено розгляд за нормами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів
В судові засідання 09 квітня 2025 року та 16 травня 2025 року позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.
Стороною відповідача - адвокатом Горбачовим О. О. заявлено клопотання про залишення позовних вимог без розгляду у зв'язку з повторною неявкою сторони позивача..
Вивчивши матеріали справи, вислухав представника відповідача, суд приходить до висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або не повідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, суд зазначає, що залишення позову без розгляду згідно п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, - це є зобов'язанням суду, який має постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, і якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Суд встановив, що розглядати справу за наявності матеріалів без участі позивача неможливо, тому суд вважає за необхідне позов залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.3,10-13, 14, 18, 209, 133,142 ч.5, 257 ч.1 п.3, 220, 223, 261, 352, 353,354 ЦПК України, ст.12-16 ЦК України, суд,
Ухвалив:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя