Справа № 0640/4348/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
20 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 року, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В грудня 2024 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №0640/4348/18, які призвели до зменшення пенсії з 01.01.2024, незаконного здійснення перерахунку добровільно виплаченої за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №918150809641 від 23.11.2024 про перерахунок пенсії 19.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №0640/4348/18, шляхом нарахування та виплати з 01.01.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному станом на 31.12.2023;
- постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
В обґрунтування вказаної заяви заявником зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі 0640/4348/18 неправомірно нараховано розмір доплати позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосувавши розрахункову величину для обчислення виплат з 01.01.2024 року на рівні 3200 грн (1600,00 грн х 2).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року в адміністративній справі №0640/4348/18.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року в адміністративній справі №0640/4348/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено позивачу перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 17.07.2018 виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат.
В подальшому, на підставі рішення від 23.11.2024, відповідач з 01.01.2024 здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та застосував розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн.
В результаті здійсненого перерахунку розмір підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача з 01.01.2024 становить 3200 грн.
Не погоджуючись із діями боржника (Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) та вважаючи, що відповідачем (боржником) безпідставно не виконується рішення суду, позивач звернувся до суду із вказаною заявою.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання відповідачем дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду, не підтверджено відповідними доказами, а тому нарахування доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII на виконання судового рішення починаючи з 01.01.2024 із застосуванням розрахункової величини 1600,00 грн, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX, є правомірним.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, враховує наступне.
Згідно з частинами 1, 4, 5, 6 статті 383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі приписів ст.383 КАС України можливе лише в разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, крім іншого, вирішив:
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;
- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
У постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-XII), а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.
Із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04.02.2016 №987-VIII.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: "Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України"
Вирішуючи вказаний вище спір, Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку щодо застосування розміру доплати до пенсії дві мінімальні заробітні плати.
Велика Палата Верховного суду у межах зразкової справи №240/4937/18, розглядаючи заяву пенсійного органу про роз'яснення питання можливості застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для забезпечення розміру підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 39 Закону №796-XII з постановлених питань: яка розрахункова величина повинна застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, а саме мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року; чи необхідно здійснювати перерахунок розміру підвищення до пенсії позивачу у зв'язку зі зміною показника мінімальної заробітної плати/прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із законами про державний бюджет на відповідний рік; відмовила заявнику у роз'ясненні судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовні вимоги у справі №240/4937/18 зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, тому судове рішення Великої Палати Верховного Суду є зрозумілим і підстав для його роз'яснення немає.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що на виконання судового рішення відповідач зобов'язаний здійснити нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у такому порядку до 31.12.2023 (включно) у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки, а з 01.01.2024 у розмірі двох мінімальних заробітних плат 3200,00 грн (1600 х 2).
За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що факт невиконання управлінням дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду не підтверджено відповідними доказами, а тому нарахування відповідачем доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII на виконання судового рішення починаючи з 01.01.2024 із застосуванням розрахункової величини 1600,00 грн, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX, є правомірним.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів позивача, а відтак про відсутність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.