21 квітня 2025 рокуСправа №640/24598/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТОП ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТОП ПЛЮС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів № UA100380/2021/000353/2 від 07.07.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження процедури митного оформлення товарів товариством було надано митному органу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте відповідачем протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
21.09.2021 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості детально розглянуто подані товариством до митного оформлення документи та встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Листом від 31.01.2023 року №03-19/7890/23 дана адміністративна справа скерована до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Згідно з абзацом четвертим п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ, інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
31.01.2025 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/24598/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлаковій Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року прийнято до провадження справу №640/24598/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за МД від 07.07.2021 №UA100380/2021/016903 детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. За результатами опрацювання документів поданих разом з ЕМД від 07.07.2021 №UA100380/2021/016903 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення. З метою підтвердження числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларанта повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України, ст. 57 МК України. Додаткові документи декларантом не надані, 07.07.2021 надіслано лист №31/07/07 щодо завершення митного оформлення відповідно до п.6 ст.255 МКУ. Отже, подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. У відповідності до ст.55 МК України посадовою особою митниці прийнято Рішення від 07.07.2021 за ЕМД від № UA100300/2021/000353/2. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТОП ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 42228488, 04080, місто КИЇВ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 8, офіс 24) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 12.06.2018 року, про що внесено запис №10711020000041244.
Основний вид діяльності: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.
15.01.2020 року між компанією NANTONG RECORD SPORTING EQUIMENT CO., LTD (Китай) (продавець) до ТОВ "ЄВРОТОП ПЛЮС" (покупець) укладено контракт №1/15, згідно предмета якого про продавець поставляє товар на умовах згідно Інкотермс 2010, що зазначаються в специфікаціях на кожну окрему поставку.
На виконання умов вищезазначеного Контракту, специфікації №3 від 01.07.2020 та відповідно до Інвойсу від 17.04.2021 року №LK20WZ63-2 продавцем було поставлено позивачу товари усього на суму 16541,70 доларів США, за базисом поставки FOB NANTONG Китай.
06.07.2021 року позивачем подано до Київської митниці митну декларацію №UA100380/2021/016903 з метою здійснення митного оформлення товару.
Разом із митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості декларант позивача подав Київській митниці наступні документи: пакувальний лист б/н від 17.04.2021, інвойс №LK20WZ63-2 від 17.04.2021, транспортний документ від 19.04.2021, автотранспортна накладна №9539 від 05.07.2021, платіжне доручення №74 від 07.06.2021, №46 від 02.07.2021, №45 від 01.07.2021, рахунок на морське перевезення №UA00047337 від 30.06.2021, довідка про вартість перевезення від 30.06.2021, специфікація №3 від 01.07.2020, зовнішньоекономічний договір №1/15 від 15.01.2020, договір про перевезення від 27.08.2019, заявка на перевезення від 08.04.2021, митна декларація країни відправлення від 19.04.2021 №230220210021520870.
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним) методом.
Від Київської митниці до позивача надійшло електронне повідомлення про необхідність надати додаткові документи.
В повідомленні про витребування додаткових документів зазначено підстави такого витребування: «На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з ЕМД від 07.07.2021 №UA100380/2021/016903 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення, а саме:
1) відповідно до п.7.1 контракту від 15.01.2020 № 1/15 передбачено що вартість упаковки включена до загальної вартості товару. Серед наданих на розгляд документів відсутнє документальне підтвердження та числові значення витрат на пакування та сума згаданих витрат в розрізі формування ціни товару згідно домовленостей між сторонами в рамках виконання даного пункту контракту.
2) в поданій на розгляд декларації країни експортера № 230220210021520870 від 19.04.2021 загальний опис товару його артикульні позиції та коди товару за УКТЗЕД відрізняються від зазначеного в поданій до митного оформлення декларації що не дає змогу ідентифікувати зазначений документ з даною поставкою товару;
3) відсутні банківські документи про оплату сум водієві, або документи, які підтверджують витрати водія в процесі здійснення транспортування.
Також відсутня інформація від перевізника про наявність або відсутність оплат по страхуванню вантажу, якщо такі були. Наданою довідкою заявкою на перевезення № SNKG70209110 від 30.06.2021 в сумі транспортних витрат п.4 передбачено додаткові витрати які можуть бути понесені при організації перевезення, а саме огляд, зважування, ренгенсканування, зберігання в порту, сплачені штрафи.
Керуючись вимогами частин 2, 3 ст. 53, ст. 54 МК України суб'єкту повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності):
1) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
2) виписку з бухгалтерської документації;
3) прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
4) копію митної декларації країни відправлення;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Додаткові документи декларантом не надані, 07.07.2021 надіслано лист №31/07/07 щодо завершення митного оформлення відповідно до п.6 ст.255 МКУ.
07.07.2021 року відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів UA 100380/2021/000353/2, відповідно до якого митну вартість товару №1, було скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня 22263,74 дол.США (вартість за одиницю 3,7700 дол.США/кг.), товару №3 до рівня 1244,10 дол.США (вартість за одиницю 3,7700 дол.США/кг.)
У зв'язку з прийнятим відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості податки та збори збільшилися на 45527,92 грн. по товару №1 та на 1790,62 грн. по товару №3.
Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів №UA100380/2021/38005.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду за даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (далі також - МК України).
Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункти 1-8 частини третьої).
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта).
Згідно статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя).
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина п'ята).
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста).
Вище наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зазначено в повідомленні від 06.07.2021 з вимогою стосовно надання додаткових документів).
Зокрема, у спірному рішенні відповідачем зазначено, що за митною декларацією спрацювала система аналізу ризиків щодо здійснення перевірки правильності визначення митної вартості товарів. На момент митного оформлення декларантом не надано всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме документів що підтверджують вартість перевезення та відомостей щодо ціни що фактично сплачена.
Крім того, на думку посадової особи, що здійснювала перевірку правильності визначення митної вартості, надана довідка від 30.06.2021 не є документом що підтверджує вартість перевезення.
Посилаючись на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 відповідач зазначив, що документами що підтверджують складові митної вартості в частині транспортування є: договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, заявка на здійснення послуг по доставці товарів, рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, страхові документи.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Так, за правилами Incoterms на умовах поставки FOB, продавець несе всі витрати та ризики до моменту, коли товари завантажуються на борт судна. Відповідальність продавця не закінчується в цьому пункті, за винятком випадків, коли товари привласнюються до контракту, тобто вони "чітко відкладені або визначені іншим чином як договірні товари". Тому контракт FOB вимагає від продавця доставити товари на борт судна що призначається покупцем у спосіб, звичайний у конкретному порту, в цьому випадку продавець повинен також організувати експортне оформлення.
Отже, на умовах FOB, у вартість товару включені всі витрати по доставленню товару на борт судна в тому числі - вартість тари, пакування, навантаження. На умовах FOB у обов'язок покупця покладається за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.
Таким чином, витрати понесені відповідачем за митною територією України які не увійшли у вартість товару (складові митної вартості), на умовах FOB - це витрати на перевезення товару від порту навантаження до митної території України. Також за приписом ч. 10 ст. 58 МК України передбачено що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, що спростовує висновки митного органу.
Окрім цього, позивачем для підтвердження витрат на транспортування, було надано рахунок на оплату №UA00047337 від 30.06.2021, договір №SC/AF-012139 від 27.08.2019 транспортно-експедиційного обслуговування, у сукупності з довідкою про транспортні витрати дають змогу перевірити числові значення складової митної вартості - вартість перевезення 136642,74 грн.
Що стосується вимоги відповідача надати інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування суд зазначає, що сумніви, які стали підставою як для вимоги додаткових документів так і для коригування митної вартості ґрунтуються лише на не підтвердженні складової митної вартості - витрат на перевезення. Вартість товару за інвойсом відповідачем під сумнів не ставилась та визнавалась. Отже декларант позивача мав підтвердити лише вартість перевезення. Таким чином, документи для підтвердження відомостей які визнаються відповідачем не підлягають доведенню.
Що стосується вимоги відповідача надати страхові документи, то декларантом позивача було надано довідку про вартість транспортування вантажу від 30.06.2021 №SNKG70209110, в якій зазначено що «Страхування вантажу не проводилася».
Суд погоджується з твердженням позивача, що митна декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість, у розумінні МКУ.
Так, митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов'язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відсутність у митній декларації країни відправлення певних реквізитів не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з конкретною доставкою. Митна декларація країни відправлення містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування про кількість та ціну товару, номери контейнерів, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в поданих до митного оформлення документах. До того ж, відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів контракту не впливає на числові значення складових митної вартості. Наявні в матеріалах справи документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до поставки товару.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім наведеного вище, суд зазначає, що всупереч ч. 2 ст. 55 МК України та пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, у оскаржуваному рішенні відповідач лише зазначає посилання на митну декларацію від 23.04.2021 №UA500020/2021/13965 та від 08.06.2021 №UA100480/2021/315996.
При цьому, слід наголосити, що в рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
В порушення наведених норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов їх поставки. Відповідачем не зазначено, митна вартість якого товару (назва, характеристики) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною 3 статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару, а тому рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від № UA100380/2021/000353/2 від 07.07.2021 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжних інструкцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною сьомою вказаної статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду копії договору про надання правової допомоги від 18.08.2021 №000353/2-МВ; рахунок на оплату "09/08 від 18.08.2021, платіжне доручення №349 від 27.08.2021, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001085.
За умовами зазначеного договору адвокат представляє інтереси клієнта в адміністративній справі щодо оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 07.07.2021 року №UA100380/2021/000353/2 шляхом підготовки позовної заяви до Окружного адміністративного міста Києва. За надання правової допомоги та послуг клієнт сплачує виконавцеві 8500 грн. (пп.2.2.1, п.4.5 договору).
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права
З урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є завищеними, а розмір витрат не співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 1500,00 грн.
Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформульований в пункті 36 постанови від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, згідно з яким з огляду на положення частини сьомої статті 134 КАС України саме відповідач у випадку заперечення ним зазначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.
Проте, відповідачем не було подано заперечення щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та доказів, які б спростували відповідний розмір.
Ураховуючи вищевикладене, оцінка витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності судом не здійснюється, а тому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротоп Плюс" (код ЄДРПОУ 42228488, 04080, місто КИЇВ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 8, офіс 24) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8а, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07 липня 2021 року №UA100380/2021/000353/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротоп Плюс" (код ЄДРПОУ 42228488, 04080, місто КИЇВ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 8, офіс 24) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) та на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8а, код ЄДРПОУ 43997555).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова