1Справа № 335/39/25 2-др/335/17/2025
19 травня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі заяву представника позивача адвоката Бабіча Сергія Анатолійовича про стягнення витрат на правничу допомогу в цивільній справі № 335/39/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнано за позивачем право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь держави судового збору, призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11 год 00 хв 24.04.2025, встановлено сторонам строк для подання до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат.
17.04.2025 представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 24000,00 грн.
22.04.2025 представник відповідача Вельможко О.О. подав до суду заперечення на заяву представника позивача, в якій просив суд відмовити позивачеві у відшкодуванні понесених ним судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката. Заперечення представника відповідача вмотивовані тим, що у позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог позивач та його представник зазначили, що позивач не очікує нести жодних судових витрат. Також представник відповідача зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката неспівмірний зі складністю справи, обсягом наданих представником позивача послуг, часом, витраченим представником позивача на надання послуг. Судові засідання в справі тривали менше однієї години, а правова позиція в справі і всі необхідні процесуальні документи були сформовані представником позивача ще в 2022 році у справах № 333/4589/22 та 335/8708/22. Заява про стягнення понесених позивачем судових витрат не містить обґрунтування поважності причин неподання ним доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів. Доказів фактичної сплати гонорару позивачем та його представником суду не надано.
В судові засідання, призначені на 11 год 00 хв 24.04.2025 та 10 год 00 хв 19.05.2025 для вирішення питання про судові витрати, сторони та їх представники не з'явилися. Представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за відсутності сторін та їх представників.
З огляду на те, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України), суд вирішив справу розглядати за відсутності сторін та їх представників.
Вивчивши заяву представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваного питання, суд доходить наступних висновків.
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Згідно частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката представником позивача надані суду копії договору про надання правничої допомоги адвоката від 08.01.2025, додаткової угоди № 1 від 17.04.2025, акта прийому-передачі наданої правничої допомоги (виконаних робі) за договором про надання правової допомоги від 08.01.2025, розрахунку суми судових витрат від 14.04.2025, прибуткового касового ордера № 12 від 17.04.2025.
Згідно договору про надання правничої допомоги адвоката від 08.01.2025, укладеного між позивачем та АБ «Бабіч Сергія Анатолійовича», адвокатське бюро зобов'язалося надати позивачеві послуги з його представництва в цивільному судочинстві, а позивач зобов'язався сплатити бюро винагороду за здійснення представництва у формі гонорару, розмір якого сторони домовилися визначити у окремій додатковій угоді.
В додатковій угоді № 1 від 17.04.2025 позивач та адвокатське бюро визначили гонорар у розмірі 24000,00 грн.
Згідно акта прийому-передачі наданої правничої допомоги (виконаних робі) за договором про надання правової допомоги від 08.01.2025 адвокатське бюро надало позивачеві послуги по складанню та направленню уточненої позовної заяви, відповіді на відзив заяви про стягнення судових витрат та участь адвоката в судових засіданнях у справі на загальну суму 24000,00 грн.
Факт сплати позивачем гонорару у вищезазначеному розмірі підтверджується прибутковим касовим ордером № 12 від 17.04.2025.
Заперечуючи проти задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача зазначив, що позивачем у позовній заяві не зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, що є підставою для відмови у їх відшкодуванні.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.
Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ЦПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21, від 18 січня 2022 року у справі № 910/2679/21, від 21 червня 2022 року у справі № 908/574/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/3055/20.
У позовних заявах, поданих до суду 02.01.2025 та 13.01.2025, позивачем та його представником зазначено, що позивач звільнений від сплати судового збору, а інші витрати не очікує нести.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
До закінчення судових дебатів представник позивача звернувся до суду із заявою про намір подати докази щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
18.04.2025 представником позивача до суду подані заява про стягнення понесених позивачем судових витрат та докази, якими обґрунтовується їх розмір.
Копії вищезазначених документів отримані представником відповідача 18.04.2025.
22.04.2025 представником відповідача подані заперечення на вищезазначену заяву.
Отже, неподання заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з позовною заяво не позбавило відповідачку та її представника можливості підготуватися до спростування таких витрат, які вони вважають необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат.
Доводи представника відповідача щодо ненадання суду доказів узгодження позивачем та його представником розміру гонорару та факту його сплати спростовуються наданими представником позивача копіями договору про надання правничої допомоги адвоката від 08.01.2025, додаткової угоди № 1 від 17.04.2025, акта прийому-передачі наданої правничої допомоги (виконаних робі) за договором про надання правової допомоги від 08.01.2025, розрахунку суми судових витрат від 14.04.2025, прибуткового касового ордера № 12 від 17.04.2025.
Крім того, заперечуючи проти заяви про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача зазначив, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката неспівмірний зі складністю справи, обсягом наданих представником позивача послуг, часом, витраченим ним на надання послуг.
Оцінивши пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом заяв по суті справи та з процесуальних питань, їх значення для правильного вирішення спору, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлені представником позивача суми є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих ним послуг.
Так, тривалість судових засідань, в яких приймав участь представник позивача склала 1 год 13 хв 34 с, а не 6 годин, як про це зазначено в складеному позивачем та його представником акті. Заявлена представником позивача вартість послуг зі складання заяв по суті справи в розмірі 10500, грн. є неспівмірною зі складністю справи. Складання заяви про стягнення судових втрат, на переконання суду, не потребувало витрачання 2 годин. Крім того, необхідність подання такої заяви викликана тим, що позивач та його представник не подали до суду докази щодо розміру понесених витрат до закінчення судових дебатів. Отже, зазначені витрати не можна вважати неминучими.
Враховуючи складність справи, зміст та обсяг складених представником позивача заяв по суті справи та з процесуальних питань, з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд доходить висновку, про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
На переконання суду, стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 грн. відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
Отже, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя А.В. Стеценко