Р І Ш Е Н Н Я№ 127/8066/25
20 травня 2025 р. м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем і залишити за нею судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.05.2017 сторони у справі зареєстрували шлюб, актовий запис №931.
Сімейне життя між сторонами у справі фактично припинено, шлюбні відносини втратили змістовність. За таких обставин позивач вважає, що збереження шлюбу є неможливим та суперечитиме її інтересам.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.04.2025 справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив та відповідачу на подання заперечення (а.с. 20).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, проте її представник - адвокат Головенько В.П. подав заяву, в якій просить розгляд справи провести у відсутність позивача та її представника. Позов підтримує, просить задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи. (а.с.26)
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином, відзив на позов не подав.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи зазначене вище та положення ч. 4 ст. 223 ЦПК України і ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про проведення судового засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 11.05.2017 сторони у справі зареєстрували шлюб, актовий запис №931, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане 11.05.2017 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. (а.с.13)
Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Спеціальним законом, який встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, є Закон України «Про міжнародне приватне право».
Так, згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, як підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 2 Закону).
Визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону «Про міжнародне приватне право».
Зокрема, відповідно до п. 12 частини першої статті 76 наведеної вище норми права, встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, визначених законами України та міжнародними договорами України.
Визначаючи, матеріальне право якої держави підлягає застосуванню національним судом під час вирішення спору про розірвання шлюбу з іноземним елементом, суди мають керуватися правилами ст. 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Так, припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (ст. 63 Закону).
Згідно зі ст. 60 Закону, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Аналіз положень статті 60 Закону України «Про приватне міжнародне право» дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив'язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема: 1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie); 2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii); 3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином (proper law); 4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).
Під час визначення матеріального права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (стаття 7 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Визначаючи, чи у є подружжя спільний особистий закон, необхідно враховувати положення частини першої статті 16 Закону, відповідно до якої особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач є громадянином Хашимітського Королівства Йорданія. Його зареєстроване місце проживання чи перебування в Україні невідоме, останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_2 .
З врахуванням наведеного, відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.
Однак суд вважає за доцільне застосування норм матеріального права України, як особистого закону позивачки при вирішенні спору, що виник між сторонами щодо розірвання шлюбу, з врахуванням того, що подружжя на даний час не має спільного особистого закону, а також подружжя не має спільного місця проживання.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 110 ЦПК України.
Відповідно до ст. 1 Договору між Україною та Йорданським Хашимітським Королівством про взаємну правову допомогу у цивільних справах, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Договору між Україною та Йорданським Хашимітським Королівством про взаємну правову допомогу у цивільних справах» від 02.09.2020, громадяни будь-якої зі Сторін мають право на такий самий правовий захист на території іншої Сторони відповідно до її законодавства щодо своїх прав та інтересів, як і громадяни цієї Сторони. Громадяни будь-якої зі Сторін на території іншої Сторони відповідно до її законодавства мають право на доступ до судів та інших компетентних органів для подачі позовів та захисту своїх прав та інтересів щодо цивільних справ на тих самих умовах, як і громадяни цієї Сторони.
Отже, під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. (частини дев'ята, десята статті 28 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з реєстру Вінницької міської територіальної громади про зняття з реєстрації місця проживання №10691, виданої 21.03.2025 Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, ОСОБА_2 з 15.08.2022 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
З врахуванням встановлених обставин, дана справа підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Виходячи із положення ч. 1ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що подружні відносини між сторонами припинено, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам позивача по справі.
Судовий збір слід залишити за позивачем, відповідно до її вимоги, викладеної в позовній заяві.
На підставі викладеного та керуючись ст.1, 60, 63, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 105, 110, 112 СК України, ст.12, 13, 28, 89, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.05.2017 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №931.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя