Справа №127/15373/25
Провадження №1-кс/127/6555/25
19 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_3 , яке внесене в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю с. Василівка Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №22025020000000001 від 02.01.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №22025020000000001 від 02.01.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Зі змісту клопотання встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , у період з травня 2022 року до початку 2023 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилося можливим, незважаючи на обставини триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, маючи у тому числі корисливі мотиви щодо збереження власних активів, реалізації амбіцій, отримання владних повноважень та можливості власної діяльності на тимчасово окупованих територіях України, здійснюючи колабораційну діяльність на користь держави-агресора та її представників, перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, діючи за узгодженням із невстановленими представниками окупаційної адміністрації держави-агресора та громадянами України, в порушення вимог Конституції України і законів України, в умовах воєнного стану, добровільно погодився на заняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме: посади «заместителя начальника» у так званій «Государственной Службе безопасности Херсонской области», яка після деокупації м. Херсон 11.11.2022 фактично передислокувалася у м. Генічеськ та продовжила діяльність.
У подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи діяти відповідно до свого кримінально протиправного умислу, спрямованого на здійснення колабораційної діяльності на користь держави-агресора, з метою завдання шкоди України, забезпечення встановлення й укріплення незаконної системи органів влади та правопорядку на тимчасово окупованій території Херсонської області, добровільно зайнявши посаду «заместителя начальника» незаконного правоохоронного органу - так званої «Государственной Службы безопасности Херсонской области», у військовому званні генерал-майора та посадовим окладом 21 000 російських рублів, використовуючи при цьому для забезпечення конфіденційності своєї особи позивний (псевдо) «Батый», приблизно з травня 2022 року по 4 вересня 2024 року, більш точний час встановити не представилося за можливе, виконуючи професійної функції, як один з керівників цього незаконного правоохоронного органу фактично здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо реалізації окупаційної політики держави-агресора по встановленню адміністративного, військового, юридичного, економічного та інших видів державного контролю на окупованих територіях України, придушення будь-яких проявів незгоди з цією політикою, встановлення та нав'язування політичного режиму Російської Федерації, переслідування цивільного населення з проукраїнською позицією, проведення щодо них репресій різного роду, вчинення інших заходів на шкоду України.
Крім того, ОСОБА_6 , у вказаний вище період часу, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функцій, обумовлені відповідною посадою, в тому числі в якості так званого «тимчасово виконуючого обов'язки начальника Государственной Службы безопасности Херсонской области», здійснював загальне керівництво підлеглими йому співробітниками, організовував виконання ними поставлених перед цим органом завдань, забезпечував їх матеріальне забезпечення, а також матеріально-технічне забезпечення діяльності зазначеного незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Херсонської області, за що 05.04.2023 начальником так званої «Государственной Службы безопасности Херсонской области», був представлений до нагородження медаллю «За заслуги перед Херсонской областью 2-й степени», впровадженою окупаційною адміністрацією держави-агресора на тимчасово окупованій території Херсонської області.
У подальшому, Указом Президента України № 601/2024 від 02.09.2024 до так званої «Государственной службы безопасности Херсонской области» застосовано санкції, а 04.09.2024, у зв'язку зі створенням окупаційною адміністрацією держави-агресора та початком роботи на тимчасово окупованій території Херсонської області незаконного правоохоронного органу - так званого «УФСБ по Херсонской области» із дислокацією у м. Генічеськ Херсонської області, що фактично є правонаступником так званої «Государственной Службы безопасности Херсонской области», остання була ліквідована, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб держави-агресора зроблено відповідний реєстраційний запис про припинення діяльності зазначеного незаконного правоохоронного органу.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто, добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Окрім цього, громадянин України ОСОБА_6 , достовірно знаючи про викладені вище обставини триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, маючи значний досвід роботи в органах державної влади України, зокрема, як начальник Департаменту оперативного документування Служби безпеки України, керуючись метою реалізації амбіцій, отримання владних повноважень та можливості здійснення власної діяльності на тимчасово окупованих територіях України, повернення до політичної, державної діяльності під патронатом Російської Федерації, а також маючи корисливі мотиви щодо збереження власних активів, діючи умисно, усвідомлюючи кримінально протиправний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, розуміючи неприпустимість вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, в умовах воєнного стану, протистояння Збройних Сил України та всього Українського народу державі-агресору, порушуючи статті 17, 65 Конституції України, зрадив Україні та народу України за наступних обставин.
У період з травня 2022 року по 4 вересня 2024 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилося можливим, ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Херсонської області, діючи, за узгодженням із невстановленими представниками окупаційної адміністрації держави-агресора та громадянами України, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України, займаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в незаконному правоохоронному органі із ознаками збройного формування, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме: посаду «заместителя начальника» у так званій «Государственной Службе безопасности Херсонской области», яка після деокупації м. Херсон 11.11.2022 фактично передислокувалася у м. Генічеськ та продовжила діяльність, надавав державі-агресору Російській Федерації, її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, ОСОБА_6 з травня 2022 року по 4 вересня 2024 року, більш точний час встановити за об'єктивних причин не виявилося можливим, після зайняття посади «заместителя начальника» незаконного правоохоронного органу із ознаками збройного формування так званої «Государственной Службы безопасности Херсонской области», використовуючи при цьому для забезпечення конфіденційності своєї особи позивний (псевдо) «Батый», за посередництва та політичної, силової і фінансової підтримки представників окупаційної адміністрації держави-агресора та Збройних Сил Російської Федерації, вчиняв дії щодо надання державі-агресору Російській Федерації, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України шляхом реалізації, всупереч Конституції України та Законів України, повноважень обумовлених відповідною посадою службової особи незаконно створеного на тимчасово окупованій території України правоохоронного органу із ознаками збройного формування, здійснюючи такі повноваження в системі нелегітимних органів влади, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України, унеможливлення виконання органами державної влади України та її Збройними Силами завдань за призначенням, й усунення таким чином перешкод для зміни території, кордонів та системи вищих органів державної влади України нелегітимним шляхом, окупації та захопленні території суверенної держави України державою-агресором - Російською Федерацією.
Крім того, ОСОБА_6 , у вказаний вище період часу, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функцій, зокрема, здійснюючи загальне керівництво підлеглими йому співробітниками, виконання ними поставлених перед цим органом завдань, організовував матеріально-технічне забезпечення діяльності зазначеного незаконного правоохоронного органу. У тому числі в якості так званого «тимчасово виконуючого обов'язки начальника Государственной Службы безопасности Херсонской области», як один з керівників цього незаконного органу, здійснюючи професійної функції, сприяв можливим чи дійсним зусиллям держави-агресора та її представників заподіяти шкоду національній безпеці України, фактично реалізовував окупаційну політику держави-агресора Російської Федерації по встановленню адміністративного, військового, юридичного, економічного та інших видів державного контролю на окупованих територіях України, придушення будь-яких проявів незгоди з цією політикою, встановлення та нав'язування політичного режиму Російської Федерації, переслідування цивільного населення з проукраїнською позицією, проведення щодо них репресій різного роду, вчинення інших заходів на шкоду України.
У подальшому, Указом Президента України № 601/2024 від 02.09.2024 до так званої «Государственной службы безопасности Херсонской области» застосовано санкції, а 04.09.2024, у зв'язку зі створенням окупаційною адміністрацією держави-агресора та початком роботи на тимчасово окупованій території Херсонської області незаконного правоохоронного органу - так званого «УФСБ по Херсонской области» із дислокацією у м. Генічеськ Херсонської області, що фактично є правонаступником так званої «Государственной Службы безопасности Херсонской области», остання була ліквідована, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб держави-агресора зроблено відповідний реєстраційний запис про припинення діяльності зазначеного незаконного правоохоронного органу.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинена в умовах воєнного стану.
28.03.2025 слідчим складено та прокурором погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1КК України. Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
16.05.2025 слідчим складено та прокурором погоджено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1КК України. Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру вручено ОСОБА_6 у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
Вина громадянина України ОСОБА_6 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що в повній мірі підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: протоколами оглядів, протоколами за результатами проведення НС(Р)Д, а також іншими документами, матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв'язку.
Тому, сторона обвинувачення вважає, що зібрані докази є вагомими та дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні описаного вище кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає такі дії цілком вірогідними, беручи до уваги те, яке загрожує підозрюваному покарання у разі визнання його виним в інкримінованих йому злочинах (позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна).
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тому, заявлений ризик є достатньо високим.
Існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Під час досудового розслідування встановлено, що існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 під час досудового розслідування на неодноразові виклики до слідчого не з'явився, не дивлячись на те, що був повідомлений про виклики у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Про поважні причини неприбуття підозрюваний ОСОБА_6 не повідомив, у зв'язку з чим 17.04.2025 його було оголошено у державний та міжнародний розшук.
Вказане свідчить про умисні дії ОСОБА_6 щодо затягування досудового розслідування у кримінальному провадженні та уникнення кримінальної відповідальності.
Вказаний злочин підозрюваний вчинив, діючи з прямим умислом, тобто бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків для громадян України, усього громадянського суспільства України та держави України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів слідства, перебуває на тимчасово окупованих державою-агресором територіях України, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, наявні усі підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та знаходиться на тимчасово окупованій державою-агресором території України, враховуючи те, що наявні ризики для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий звернувся до суду з даним клопотанням та просив його задовольнити.
Слідчий ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали та просили задовольнити з підстав, що у ньому наведено.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, вважає його необґрунтованим, оскільки тримання під вартою являється самим суворим запобіжним заходом. Вона не спілкувалась зі своїм підзахисним, а тому вона не має узгодженої з ним позиції з приводу вирішуваного питання.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
28.03.2025 слідчим складено та прокурором погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1КК України. Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
16.05.2025 слідчим складено та прокурором погоджено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1КК України. Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру вручено ОСОБА_6 у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
Постановою слідчого УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_3 від 17.04.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у державний та міжнародний розшук, проведення якого доручено співробітникам ГВ КР УСБУ у Вінницькій області.
Слідчий суддя зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Дослідивши матеріали кримінального провадження слідчим суддею встановлено, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема ОСОБА_6 , через захисника може отримувати інформацію про кримінальне провадження відносно нього та обставини, які є предметом доказування у кримінальному провадженні, тому може безперешкодно знищити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, однак наразі не виявлені органом досудового розслідування. Отже, відповідний ризик існує.
Також підозрюваний, будучи обізнаним про можливих свідків вчиненого злочину, у силу тяжкості покарання, що йому загрожує, може впливати на зміст їх показань.
Слідчий суддя виходить з того, що для здійснення тиску не обов'язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі, після ознайомлення з матеріалами справи, у т.ч. й цього клопотання слідчого, стануть відомі анкетні дані свідків. Тому з метою уникнення покарання, ця особа може вчиняти дії, покликані на примушення їх до зміни показань чи до відмови від їх надання. Отже, викладені обставини дають достатні підстави вважати, що існує ризик впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує, що дії, які інкримінуються підозрюваному підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111, та ч. 7 ст. 111-1КК України. Описана у клопотанні та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з такими кримінальними правопорушеннями.
Вище викладені обставини, у сукупності зі встановленими ризиками переконують слідчого суддю у тому, що запобігти останнім, можна шляхом обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук та наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тому слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання обґрунтоване та наявні достатні підстави для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Поряд з цим, у рамках цього провадження слідчий суддя не перевірятиме питання недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам. Адже, відповідно до ст. 194 КПК України такі обставини встановлюються під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Натомість, згідно із ч. 6 ст. 193 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя перевіряє наявність тільки підстав, встановлених у ст. 177 КПК України. До того ж, КПК України визначає єдиний запобіжний захід, щодо якого можливе саме обрання - це тримання під вартою.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Відповідно до положень абз. 7 ч. 4 ст. 183, ч. 4 ст. 197 КПК України слідчий суддя не визначає розмір застави та не зазначає строку дії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 177, 178, абз. 7 ч. 4 ст. 183, ч. 6 ст. 193, ч. 4 ст. 197, ст. 372 КПК України, слідча суддя
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_3 задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 , не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя