Справа №127/15356/25
Провадження №1-кс/127/6546/25
19 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руська-Поляна, Черкаського району Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №42024022420000385 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42024022420000385 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Зі змісту клопотання встановлено, що матрос ОСОБА_4 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.06.2024 № 168, вважався таким, що прибув та облікований як тимчасово прикомандирований військовослужбовець на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 № 7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 № 6837.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2024 № 181 матрос ОСОБА_4 , який рахувався у військовій частині НОМЕР_1 , як тимчасово прикомандирований військовослужбовець, вважається таким, що вибув у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.
Матрос ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби та протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким установлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання та побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України матрос ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 26.06.2024 матрос ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 сержант матрос ОСОБА_4 , обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд по момент його затримання органом досудового розслідування, тобто 18.05.2025, чим припинено вчинення даного кримінального правопорушення.
18.05.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 КПК України та слідчим у порядку ст. 615 КПК України його затримано.
Згідно наданих показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 схильний до вчинення СЗЧ.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання від 18.05.2025, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , висновком службового розслідування та іншими матеріалами досудового розслідування. (які додані як додатки до цього клопотання).
З метою запобігання подальшого переховування підозрюваного ОСОБА_4 , від органів досудового розслідування та суду та ухилення від кримінальної відповідальності, та враховуючи, що перебуваючи на волі, останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється слідство стверджує, що об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оскільки в даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідство зазначає, що є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою.
Обвинувачення зазначає, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема останній може знищити паспорт громадянина України, особову справу та інші документи, які підтверджують приналежність останнього до громадянства України та проходження військової служби в Збройних Силах України.
Крім того, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема останній може продовжити вчиняти злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого передбачена санкція у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, тобто тяжкий злочин.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи суспільний резонанс дій підозрюваного в умовах сьогодення, суспільний осуд, а також враховуючи те, що у зв'язку із тяжкістю вчиненого злочину, підозрюваний переховувався від органів досудового розслідування, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням та просив його задовольнити.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, зазначив, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Окрім цього, у даному випадку, відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України, враховуючи кваліфікацію злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не більш м'які запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданими сторонами кримінального провадження доказами обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На теперішній час органом досудового розслідування повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
Окрім того підозрюваний не працює, одружений, має двох дітей, при цьому діти перебувають на утриманні дружини, з якою він перебуває у процесі розлучення. Офіційних жерел доходу підозрюваний немає.
Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178,183,184,186, 193, 194, 196,197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 10:12 год. 18.05.2025 року.
Встановити строк дії ухвали суду до 10:12 год. 17.07.2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: