Справа № 600/5008/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
20 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження після 01 лютого 2020 року, у тому числі при перерахунку 01 лютого 2020 року, 01 липня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 липня 2021 року, 01 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 липня 2022 року, 01 грудня 2022 року, 01 лютого 2023 року і 01 березня 2024 року, розміру його пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок з 01 лютого 2020 року, у тому числі перерахунок 01 лютого 2020 року, 01 липня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 липня 2021 року, 01 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 липня 2022 року, 01 грудня 2022 року, 01 лютого 2023 року і 01 березня 2024 року, пенсії йому без обмеження максимальним розміром і виплатити йому різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час, починаючи з 01 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії на підставі Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є неправомірним в силу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 600/2879/24-а), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, з 01 лютого 2020 року, 01 липня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 липня 2021 року, 01 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 липня 2022 року, 01 грудня 2022 року, 01 лютого 2023 року, 01 березня 2024 року.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивачу призначено пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 600/2879/24-а, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідках від 01.05.2024 року №222/4/162/349/1928 станом на 29.01.2020 року, від 01.05.2024 року №222/4/162/349/1929 станом на 01.01.2021 року, від 01.05.2024 року № 222/4/162/349/1930 станом на 01.01.2022 року і від 01.05.2024 року №222/4/162/349/1931 станом на 01.01.2023 року, виданих Військовою частиною НОМЕР_1 .
На виконання рішення суду, з 29.10.2024 відповідачем проведено перерахунок пенсії, але при проведенні перерахунку відповідач обмежив її максимальним розміром, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії.
Зокрема, 01.02.2020 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 22053,20 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 16380,00 грн.
01.07.2020 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 22075,40 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 17120,00 грн.
01.12.2020 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 22092,50 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 17690,00 грн.
01.02.2021 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 22469,90 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 17690,00 грн.
01.07.2021 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 22495,40 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 18540,00 грн.
01.12.2021 грн відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 22519,40 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 19340,00 грн.
01.02.2022 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 28341,05 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 19340,00 грн.
01.07.2022 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав - 28368,95 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 20270,00 грн.
01.12.2022 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 28388,75 грн а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 20930,00 грн.
01.02.2023 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 36996,70 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 20930,00 грн.
01.03.2024 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 38952,10 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.
09.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про добровільне виконання судового рішення у справі № 600/2879/24-а та надання інформації з підтвердженням відповідними протоколами про перерахунок пенсії за 2020 - 2024 роки, а також обґрунтованих пояснень збільшення виключно в серпні 2024 року пенсійних виплат.
16.09.2024 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду від 31.07.2024 у справі № 600/2879/24-а, в результаті проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.02.2020 склав 16380,00 грн, з 01.07.2020 - 17120,00 грн, з 01.12.2020 - 17690,00 грн, з 01.07.2021 - 18540,00 грн, з 01.12.2021 - 19340,00 грн, з 01.07.2022 грн - 20270,00, з 01.12.2022 - 20930,00 грн, з 01.03.2024 - 23610,00 грн. Окрім того, зазначено, що розмір пенсії до виплати внаслідок перерахунку з 01.02.2020 зменшується, тому необхідно звернутися до сектору обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду для узгодження питання подальшого виконання зазначеного рішення суду.
09.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати розміру пенсії без обмежень її максимальним розміром з 01 лютого 2020 року, 01 липня 2020 року, 01 грудня 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 липня 2021 року, 01 грудня 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 липня 2022 року, 01 грудня 2022 року, 01 лютого 2023 року і 01 березня 2024 року.
16.10.2024 відповідачем повідомлено позивача про зменшення з 01.02.2020 розміру пенсії до виплати внаслідок перерахунку на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 600/2879/24-а. Наголошено, що рішення суду не містить зобов'язання щодо перегляду розміру пенсії до виплати без обмеження максимальним розміром у разі подальших її перерахунків.
06.11.2024 відповідачем повідомлено позивача, що на виконання рішення суду від 31.07.2024 у справі № 600/2879/24-а, проведено перерахунок пенсії, в результаті проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.02.2020 склав 22053,20 грн., з 01.07.2020 - 22075,40 грн, з 01.12.2020 - 22092,50 грн, з 01.02.2021 - 22469,90 грн, з 01.07.2021 - 22495,40 грн, з 01.12.2021 - 22519,40 грн, з 01.02.2022 - 28341,05 грн, з 01.07.2022 - 28368,95 грн, з 01.12.2022 - 28388,75 грн, з 01.02.2023 36996,70 грн, з 01.03.2024 - 38952,10 грн.
Проте, до виплати позивачу максимальний розмір пенсії з 01.02.2020 склав 16380,00 грн, з 01.07.2020 - 17120,00 грн, з 01.12.2020 - 17690,00 грн, з 01.07.2021 - 18540,00 грн, з 01.12.2021 - 19340,00 грн, з 01.07.2022 грн - 20270,00 грн, з 01.12.2022 - 20930,00 грн, з 01.03.2024 - 23610,00 грн.
Вважаючи дії відповідача протиправними щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у спірних правовідносинах безпідставно застосовано статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) в частині обмеження розміру пенсії позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, обмеживши розмір пенсії позивача максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, діяв не на підставі Конституції та Законів України.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та неправильного з'ясування обставин, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (Закон №2262-ХІІ) максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Крім того, такі ж обмеження встановлені частиною 1 статті 2 розділу І Закону України №3668-VI від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (Закон №3668-VI). Вказане стало підставою для прийняття рішення щодо обмеження розміру пенсії позивача.
Також апелянт зазначає., що Закон України №3668-VI не був предметом розгляду Конституційного Суду України у 2016 році, а отже висновок Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року не може бути автоматично застосований до Закону України №3668-VI.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Частиною 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011, із змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015, №1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з п.2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI. Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать один одному.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, до спірних відносин необхідно застосовувати положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які не передбачають обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Вказаний висновок у повній мірі відповідає позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Частиною 7 статті 43 Закону №2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність обмеження розміру пенсії позивача.
Також колегія суддів звертає увагу на положення частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ згідно якої перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
У ході розгляду даної справи встановлено, що позивачу було встановлено розмір пенсії з надбавками у різні періоди у розмірі, що перевищував десять прожиткових мінімумів, проте Пенсійним фондом обмежено пенсію максимальним розміром, що підтверджується даними з пенсійної справи позивача з Порталу електронних послуг, тому апеляційний суд вважає, що наявні підстави для зобов'язання відповідача провести нарахування пенсії позивача без обмеження її максимального розміру, починаючи з дати виникнення права на таке нарахування без обмеження будь-яким строком та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням раніше виплачених коштів.
Щодо доводів пенсійного органу про те, що правомірно здійснено виплату позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром, оскільки таке обмеження передбачене статтею 2 Закону №3668-VI, яка є чинною і неконституційною не визнавалася, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Проте, положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відтак, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.