Справа № 640/37319/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
13 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
при секретарі: Литвин С.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Івченко Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ГУ ДПС у м. Києві про заміну сторони по справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, які прибули у призначене судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС України у м. Києві, в якому просив суд:
- визнати дії Головного Управління ДПС у м. Києві щодо відмови у наданні довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця неправомірними;
- зобов'язати Головне Управління ДПС у м. Києві надати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, а саме середній розмір відносно визначених законодавством виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії (відомості за відповідної посади та відповідного рангу, чи прирівняної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного Управління ДПС у м. Києві щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Зобов'язано Головне Управління ДПС у м. Києві надати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.05.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №640/37319/21.
Отже рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №640/37319/21 набрало законної сили 10.03.2023.
17.11.2022 Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист №640/37319/21 про зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
12.04.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом №640/37319/21 від 17.11.2022 з ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) на ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) (Т.1 а.с.206-213) (далі по тексту - заява).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст.124, ч. 3 ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
У свою чергу, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки викладені Верховним Судом в постанові від 01.02.2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 року у справі №611/26/17, від 07.02.2022 року у справі №200/3958/19-а.
Відповідно до частини 1-2 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини 4 ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Так, частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності з 05.10.2016, передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Таким чином, під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження є аналогом інституту процесуального правонаступництва, встановленого статтею 52 КАС України, яка визначає процесуальні наслідки переходу прав й обов'язків від однієї особи до іншої у відносинах, щодо яких виник спір.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі №640/37319/21, який видано Окружним адміністративним судом міста Києва 17.11.2022 року, стягувачем є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), боржником - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011; місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116).
Відповідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, яка міститься в матеріалах справи, за виконавчим листом №640/37319/21, виданий 17.11.2022, відкрито виконавче провадження (Т.2 а.с.30-31).
Так, в обґрунтування вказаної заяви про заміну сторони виконавчого провадження ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що позивач перед звільненням працював на посаді головного державного ревізора-інспектора (ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39479227), яка розповсюджувалась на територію Дарницького району міста Києва, як наслідок посада, яку займав позивач перед звільненням відносилась до категорії посад, юрисдикція якого поширюється на територію одного району.
Наразі ГУ ДПС у м. Києві є територіальним органом, юрисдикція якого поширюється на територію міста Києва, тобто є територіальним органом вищого рівня.
Внаслідок проведених реорганізацій юридичну особу публічного права ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39479227) було припинено, у зв'язку з приєднанням до її правонаступника - ГУ ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980).
Також, заявник повідомляє про відсутність у штатному розписі ГУ ДПС у м. Києві посад, передбачених для видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Дослідивши доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 судом встановлено, що 16.04.2015 ОСОБА_1 звільнений з посади головного державного ревізора-інспектора ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві за угодою сторін (п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України), згідно наказу №74-о від 01.04.2015.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві припинено, про що вчинено запис від 10.09.2019 №10651120012019487.
Положенням про Головне управління ДФС у м. Києві, затвердженим наказом ДФС України від 01.02.2019, що розміщений на офіційному порталі ДФС України (sfs.gov.ua), ГУ ДФС у м. Києві є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління Міндоходів у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», від 19 червня 2019 р. №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 682-р «Питання Державної податкової служби», наказу Державної Податкової Служби України від 12 липня 2019 р. №14 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», створено Головне управління ДПС у м. Києві, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідний запис, присвоєно код ЄДРПОУ 43141267 і розпочато реорганізацію Головного управління ДФС у м. Києві.
Згідно з ч. 1 п. 5 Положення про Головне управляння ДПС у місті Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 №14, ГУ ДПС є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління ДФС у м. Києві.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» передбачено забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
На виконання вимог постанови КМУ від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та враховуючи лист ДІІС від 28.08.2019 № 533/7/99-00-01-01-02, ГУ ДПС у м. Києві розпочато виконання функцій і повноважень ГУ ДФС у м. Києві, яке реорганізовується шляхом приєднання до ГУ ДПС ум. Києві.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) перебуває в стадії припинення (запис в ЄДР про припинення юридичної особи від 22.10.2020).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» постановлено особу публічного права Головне управління ДПС у м. Києві Наказом ДПС України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ №529) затверджено перелік територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються як відокремлені підрозділи Державної податкової служби, в якому міститься, зокрема, і Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП: 44116011).
На виконання вимог Наказу ДПС України №529, Наказом ДПС України від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» (далі - Наказ №643) затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011).
Пунктом 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом №643 встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м. Києва.
Також, ГУ ДПС у м. Києві (код ВП 44116011) є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).
Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Головне управління ДПС у м. Києві (код ВП 44116011) є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) та Головного управління ДФС у м. Києві, в тому числі і ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022, яке набрало законної сили 10.03.2023, визнано необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що Головне управління ДПС у м. Києві не є уповноваженим видавати довідки особам, які обіймали посади в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, та у зв'язку з відсутністю у державному органі посади, яку позивач займав на державній службі (головний державний ревізор інспектор), а також у зв'язку з відсутністю механізму прирівнювання посад (посадових окладів) у ГУ ДПС у м. Києві.
Окрім того, під час перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 10.03.2023, колегія суддів погодилась з позицією суду першої інстанції, що Головне управління ДПС у м. Києві є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яке в свою чергу є правонаступником ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, а відтак, рішення в частині зобов'язання видати довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , як особі, звільненій зі служби з органу ДПІ, має бути виконано саме Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ВП 44116011), яке є боржником у виконавчому провадженні ВП№ 72232954.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).
Отже, оцінка аргументам, наведеним у заяві боржника ГУ ДПС у м. Києві (код ВП 44116011) про заміну сторони виконавчого провадження, надана судами у судових рішеннях під час розгляду даної справи по суті, а тому заява від 12.04.2024 про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом №640/37319/21 від 17.11.2022, подана ГУ ДПС у м. Києві, є намаганням заявника переглянути судове рішення, яке набрало законної сили, що протирічить нормам адміністративного судочинства.
Відповідно, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви ГУ ДПС у м. Києві від 12.04.2024 про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом №640/37319/21 від 17.11.2022.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 294, 321, 325, 328, 329, 379 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 19.05.2025 року