20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16487/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року у справі №420/16487/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
28 травня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (далі - позивач, товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000300/2 від 21.05.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2024/000572.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення відповідачем митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а не за основним (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), як здійснено позивачем, суперечить вимогам Митного кодексу України.
Як стверджувало Товариство, декларантом надано до митного органу всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та в підтвердження заявленої ним митної вартості. За таких обставин, на переконання позивача, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 14 серпня 2024 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.05.2024 року №UA500500/2024/000300/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000572.
Приймаючи таке рішення та дослідивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, та як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого позивачем товару іншого (резервного) методу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеською митницею (далі - скаржник, митний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки документів, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією, відповідачем правомірно скориговано митну вартість товарів за резервним методом у зв'язку із не підтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту).
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зокрема, як установлено судом першої інстанції та з'ясовано судовою колегією, 25.04.2019 року між ТОВ «БЛУМІ» (далі - покупець) та компанією INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA (Італія) (далі - продавець) укладено контракт №250419.
Відповідно до умов контракту №250419 від 25.04.2019 року продавець взяв на себе зобов'язання поставити у власність покупця - ТОВ «БЛУМІ» товар картон, для виготовлення паперових виробів санітарно-гігієнічного призначення на власному виробництві.
Згідно до підпункту 3.1 пункту 3 контракту №250419 від 25.04.2019 року поставка товару здійснюється в строки, визначені сторонами в проформах-інвойсах на кожну партію товару. Датою поставки товару вважається дата, зазначена в коносаменті або товарно-транспортній накладній.
Підпунктом 3.2 пункту 3 контракту №250419 від 25.04.2019 року умови поставки товару - EXW Marlia di Capannori Лукка Италія (Інкотермс 2010), якщо інше не визначено в інвойсі або проформі інвойсі.
У відповідності до підпункту 3.3 пункту 3 контракту №250419 від 25.04.2019 року поставки здійснюються на підставі письмових заявок покупця і оформлюються проформами інвойсами, в яких зазначається кількість і вартість поставленого товару.
Згідно із підпунктом 4.1 пункту 4 контракту №250419 від 25.04.2019 року умови оплати - 100% передоплата до завантаження у відповідності з проформою - інвойс. (а.с.19-24)
На виконання умов контракту №250419 від 25.04.2019 року на адресу ТОВ «БЛУМІ» компанією INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA (Італія) поставлено партію товару, а саме:
1. Картон у рулонах, сірого кольору. Шириною 70-75мм., діаметр рулону 1200 мм., щільністю 220 гр.1 м2 некрейдований, одношаровий 100% волокон, одержаний механічним способом. 220 гр/м2 - 10023 кг - шириною 70 мм., 220 гр/м2 - 10825 кг - шириною 75 мм., Торговельної марки "UNICORE". Виробник-"INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA" Країна виробництва - IT.
Між ТОВ "БЛУМІ" та ТОВ «МЕТАЛІК» укладено Договір №01-21 на транспортне експедиторське-брокерське обслуговування від 18.01.2021 року. (а.с.45-48)
Для проведення митного оформлення товарів, поставлених за контрактом №250419 від 25.04.2019 року, декларантом подано до Одеської митниці митну декларацію (МД) № 24UA500500017885U2 від 20.05.2024 року. (а.с.120)
Згідно до відомостей графи 42, 43 митної декларації декларацію (МД) № 24UA500500017885U2 від 20.05.2024 року декларантом зазначено метод визначення митної вартості « 1 - основний» - за ціною договору. Умови поставки (графа 20 митної декларації) - EXW IT Marlia di Capannori.
При поданні митної декларації ІМ 40 ДЕ №24UA500080005446U5 декларантом надано Одеській митниці наступні документи:
- проформа інвойс №1554 від 10.04.2024 року;
- комерційний інвойс SIT02-24-VEX0611 від 13.05.2024 року;
- CMR № DDTIT0224-01897 від 13.05.2024 року;
- сертифікат про походження товару С/0728483 від 15.05.2024 року;
- платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 1707 від 03.05.2024 року;
- рахунок на Міжнародні транспортно-експедиційні послуги № 705/1 від 14.05.2024 року Довідка про транспортно-експедиційні витрати № 1505/2 від 15.05.2024 року;
- специфікація №39 від 20.03.2024 року;
- прямий зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №250419 від 25.04.2019 року з виробником товару INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA (ІТАЛІЯ);
- додаткова угода №2 від 29.12.2023 року;
- копія митної декларації країни відправлення 24ГГQ3J010023340Е2 від 14.05.2024 року.
За наслідками дослідження документів, які подані декларантом для здійснення митного оформлення товару, Одеською митницею повідомлено декларанта про те, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. У зв'язку із зазначеним, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, Товариство зобов'язано надати (за наявності) додаткові документи.
На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи декларант направив до Одеської митниці лист з поясненнями № 2105/1 від 21 квітня 2024 року та додаткові документи, у тому числі:
прайс-лист виробника товару б/н від 20.03.2024 року, інформаційний бюлетень від Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі УкрПапір" (АУП "УкрПапір") №097 від 26.04.2024 року із додатками, договір б/н від 07.05.2024 року про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, договір на виконання перевезень вантажів по території України та в міжнародному сполученні №03/23 від 01 лютого 2023 року, договір №070524 від 07.05.2024 року.
21.05.2024 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000300/2. (а.с.94-95)
Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:
1) згідно до пункту 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.04.2019 року №250419 ціна за товар включає в себе пакування, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження. Разом з цим, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у платіжному дорученні від 03.05.2024 року № 1707 наявне посилання на проформу інвойс від 10.04.2024 року №1554, але за вартістю його неможливо спів віднести до інвойсу від 13.05.2024 року № SIT02-24-VEX0611;
3) в СМR від 13.05.2024 року №DDTIT0224-01897 зазначено, що перевізником є «BELMOSTRANS KFT», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий на - ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД";
4) у наданому до митного оформлення комерційному інвойсі від 13.05.2024 року №SIT02-24-VEX0611 вказано про знижку у розмірі 2% на поставку товару, але умовами контракту не передбачено надання знижки на товар.
У відповідності із вказаним рішенням, митну вартість товару, що імпортується, скориговано та визначено відповідачем із застосуванням резервного методу згідно до наявної у митному органі інформації.
Як слідує зі змісту рішення про коригування митної вартості товару, враховуючи вимоги статті 64 Митного кодексу України, відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей товарів, а саме:
Товар №1 - 1,0172 дол. США/кг ваги нетто (МД від 06.11.2023 року №UA206060/2023/005301, ніж заявлено декларантом 0,57 дол. США/кг ваги нетто товару.
Згідно із пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 МК України:
митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, яка вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом за ціною договору у розмірі 9398,28 доларів США.
Апеляційним судом установлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивачкою митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) Митного кодексу України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при установлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів, а також установлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Так, в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення митний орган посилається на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.
Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Як установлено судом апеляційної інстанції, поставка імпортованих позивачем товарів здійснювалася на підставі контракту №250419 від 25.04.2019 року.
Згідно із пунктом 2.1 контракту №250419 від 25.04.2019 року ціна на товар визначена в EURO і включає вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, завантаження і виконання експортних формальностей в країні продавця.
Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки та маркування, у зв'язку з чим згідно із положеннями підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Що ж стосується посилань митного органу на те, що у платіжному дорученні від 03.05.2024 року № 1707 наявне посилання на проформу інвойс від 10.04.2024 року №1554, але за вартістю його неможливо спів віднести до інвойсу від 13.05.2024 року № SIT02-24-VEX0611, судова колегія звертає увагу на таке.
Положеннями підпункту 4.1 пункту контракту від 25.04.2019 року №250419 визначено, що умови оплати - 100% передоплата до завантаження відповідно до проформи інвойс. Оплата здійснюється банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до проформи інвойсу на кожну партію товару. Валюта платежу EURO.
Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 вказаного контракту умови оплати вказані в проформі-інвойсі на відповідну партію товару.
За таких обставин, оплата за товар здійснюється згідно до проформи-інвойс, а не відповідно інвойсу, у зв'язку з чим є безпідставними доводи митного органу в цій частині.
Крім цього, в оскаржуваному рішенні митний орган посилається на те, що в СМR від 13.05.2024 року №DDTIT0224-01897 зазначено перевізником - «BELMOSTRANS KFT», але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг виданий на - ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД".
Як з'ясовано апеляційним судом, 07.05.2024 року між ТОВ «БЛУМІ» та ТОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» оформлено договір №070524 на транспортне експедирування. ТОВ «АЛЬТАРІС ЛТД» виступає в якості експедитора в даній поставці. (а.с.40)
При цьому, між ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД" (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір б/н від 07.05.2024 року про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. (а.с.34)
У подальшому, між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та BELMOSTRANS KFT (Белмортранс КФТ) (виконавець) укладено договір №03/23 від 01 лютого 2023 року на виконання перевезень вантажів по території України та в міжнародному сполученні. (а.с.36)
З урахуванням викладених обставин, перевізником зазначено - ELMOSTRANS KFT (Белмортранс КФТ), але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних виданий на - ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД".
Стосовно зауважень митного органу про те, що у наданому до митного оформлення інвойсі від 13.05.2024 року № SIT02-24-VEX0611 вказано про знижку у розмірі 2% на поставку товару, але умовами контракту не передбачено надання знижки на товар.
З цього приводу позивач надав пояснення про те, що за домовленістю між сторонами 2% знижки надається при умові повної передоплати за товар. В проформі інвойс №1554 від 10.04.2024 року визначено умови оплати payment BB (bonifico bancario) anticipato sc (sconto) 2%, що означає знижку при передоплаті за товар.
Проформа інвойс оформлена на суму 8697,29 євро, та згідно до платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №1707 від 03.05.2024 року здійснена повна оплата за товар.
При цьому, при вирішенні даної справи апеляційний суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26.03.2019 року по справі №826/17973/14.
Зокрема, касаційним адміністративним судом у постанові від 26.03.2019 року по справі №826/17973/14 зазначено про те, що:
«…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
В свою чергу, під час розгляду даної справи митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах недоліків, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за цей товар.
Відтак, правильність визначення Товариством митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.
Установлені вище обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги митного органу щодо не підтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, умов оплати за товар, а також відсутністю, поданих до митного оформлення, документів, які б містили відомості про вартість упаковки та пакувальних матеріалів/робіт.
Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке.
Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466).
Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного або ідентичного товару, не може розцінюватись як заниження Підприємством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Згідно до вимог п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60, 64 Митного кодексу України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Так, судовою колегією за результатами дослідження спірного рішення митного органу з'ясовано, що митну вартість товарів визначено за другорядним методом - резервним. Рівень митної вартості визначено згідно до рівня митної вартості у максимально наближений час до митного оформлення товарів на підставі інформації, наявної у митному органі, а саме:
Товар №1 - 1,0172 дол. США/кг ваги нетто (МД від 06.11.2023 року №UA206060/2023/005301, ніж заявлено декларантом 0,57 дол. США/кг ваги нетто товару.
Слід зазначити, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Водночас, як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано митну декларацію в підтвердження правомірності зроблених коригувань на обсяг партії товару, задекларованого позивачем.
Більше того, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, які обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
У свою чергу, автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
За таких обставин, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Натомість, митним органом не доведено правомірність оскаржуваних рішень, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.
Окрім того, відповідачем не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, які у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку з чим недотримано передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Доводи ж апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом попередньої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі митним органом не доведена, що, в свою чергу, також унеможливлює задоволення апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року у справі №420/16487/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов