П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/128/25
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
повний текст судового рішення
складено 13.03.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - ПМУ Держпраці) та просив визнати протиправним та скасувати наказ ПМУ Держпраці від 27.12.2024 №1015/ПД-К “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ПМУ Держпраці від 27.12.2024 року №1015/ПД-К “Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ПМУ Держпраці на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Представник позивача 28.02.25 подала заяву, в якій просив постановити додаткове рішення про стягнення з Управління на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11500 грн.
Додатковим рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ПМУ Держпраці на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 11500 грн..
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.01.2025 р. року між ОСОБА_2 та адвокатом Одноор В.М. укладено договір про надання правничої допомоги №1.
До вказаного договору надано акти виконаних робіт №1 від 07.01.2025 року, №2 від 03.02.2025 року, №3 від 11.02.2025 року, №4 від 27.02.2025 року, якими визначено загальну вартість послуг 11500 грн..
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що витрати, зазначені в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру, а відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 11500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст.134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, за приписами частини 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина 7 ст.139 КАС України унормовує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір №1 від 03.01.2025 року про надання юридичних послуг, ордер на надання правничої допомоги від 06.01.2025 серія ВЕ №1141918, акти наданих юридичних послуг №1 від 07.01.2025, №2 від 03.02.2025, №3 від 11.02.2025, №4 від 27.02.2025, а також квитанції до прибуткових касових ордерів: від 03.01.2024 №2 на суму 6000 грн, від 03.02.2025 №3 на суму 1500 грн, від 10.02.2025 №4 на суму 2000 грн, від 26.02.2025 №5 на суму 2000 грн..
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
З огляду на вказане, у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.
В свою чергу, колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Між тим, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що понесені позивачем витрати пов'язані з розглядом справи, а їхній розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Представником позивача не вчинено будь-яких дій чи бездіяльності, що могли призвести до затягування справи та, відповідно, до збільшення розміру витрат.
При цьому, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що подані докази представником позивача не є достатніми та не містять детального опису робіт (наданих послуг), відтак скаржник просить зменшити розмір витрат.
Разом з цим, суму, яка на думку апелянта, є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору останнім не вказано.
Враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що розмір судових витрат, пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу, визначений судом 1-ї інстанції у сумі 11500 гривень є співмірним.
На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат та відповідає нормам процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення, а додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк