П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30943/23
Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,
повний текст судового рішення
складено 13.03.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у виплаті грошових коштів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно заяви-розрахунку №2616722146-2023-5 згідно паперового лікарняного листа серії АДТ №741524 незаконними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати грошові кошти на рахунок фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно заяви-розрахунку №2616722146-2023-4 згідно паперового лікарняного листа серії АДТ №741524.
Ухвалою суду від 15.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 04.12.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що роботодавець ОСОБА_2 направила на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву-розрахунок про виплату грошових коштів згідно листка непрацездатності серії АДТ №741524, проте листом відповідач у виплаті грошових коштів згідно наданої заяви-розрахунку відмовив.
27.11.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_2 , в яких зазначено, що до матеріалів даної позовної заяви додається копія листка непрацездатності АДТ №741524, копія заяви-розрахунку №2616722146-2023-5 та копія форми ОК-5 на ОСОБА_1 . У наданій формі ОК-5 чітко зазначено, що ОСОБА_1 працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за сумісництвом, та за період розрахунку даного лікарняного листа, за ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі сплатила єдиний соціальний внесок. Заяву-розрахунок ОСОБА_2 подавала в електронному варіанті, тому і відмова у прийнятті даної заяви-розрахунку зазначена саме в електронному варіанті. Паперової відмови від органу пенсійного фонду не отримувала.
02.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому Головне управління заперечує проти позову, оскільки при здійсненні перевірки заяви-розрахунку №2616722146-2023-5 було виявлено, що у персоніфікованих відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 відсутні дані про сплату єдиного соціального внеску, тому розрахована роботодавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сума допомоги по вагітності та пологах є невірною, крім того було рекомендовано додати до заяви-розрахунку розрахунок середньоденного розміру допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АДТ №741524. Твердження, що ЄСВ за позивача може бути не сплачений - невірне, так як звільнення від сплати ЄСВ не розповсюджується на найманих працівників. Відповідач також звертає увагу, що позивач в своєму позові зазначає, що за сумісництвом працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , яка сплачувала єдиний соціальний внесок, проте до Головного управління ФОП ОСОБА_3 не зверталась з листком непрацездатності АДТ №741524.
25.01.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця роботодавцем сплачені страхові внески. При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), за участю третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, - відмовлено повністю.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі №420/30943/23 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Як зазначає позивач, у ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 працювала за основним місцем роботи, а у ФОП ОСОБА_3 - за сумісництвом.
Роботодавцем позивача, ОСОБА_2 надіслано до Головного управління ПФУ в Одеській області заяву-розрахунок №2616722146-2023-5 про виплату коштів по тимчасовій непрацездатності з 02.12.2022 року по 20.04.2023 року ОСОБА_1 .
Листом від 25.10.2023 року Головне управління повідомило, що у персоніфікованих відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 відсутні дані про сплату єдиного соціального внеску, тому розрахована роботодавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сума допомоги по вагітності та пологах є невірною, крім того було рекомендовано додати до заяви-розрахунку розрахунок середньоденного розміру допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АДТ №741524.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон №1105-XIV).
Частиною першою статті 1 Закону №1105-XIV визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством;
мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід); страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування;
страхові внески - кошти відрахувань на окремі види соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску;
суб'єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).
Абзацом другим пункту 1 частини другої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Частиною першою статті 7 Закону №1105-XIV передбачено, що кошти соціального страхування, що надходять від сплати єдиного внеску, повинні забезпечувати: здійснення страхових виплат застрахованим особам та надання їм соціальних послуг, передбачених цим Законом; створення резерву коштів соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку в розмірі суми, необхідної для здійснення всіх видів страхових виплат, передбачених цим Законом, протягом не менше п'яти календарних днів; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу управління, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, у тому числі на розвиток та функціонування інформаційно-аналітичних систем уповноваженого органу управління; фінансування заходів з профілактики страхових випадків.
Частиною першою статті 11 Закону №1105-XIV визначено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Частиною першою статті 12 Закону №1105-XIV передбачено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 12 визначено, що застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Частинами 1-2 статті 14 Закону №1105-XIV передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Частиною першою статті 18 Закону №1105-XIV визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей - 70) календарних днів після пологів. За бажанням жінки та у разі відсутності медичних протипоказань частина відпустки тривалістю 70 календарних днів, передбачена до пологів, може бути перенесена та використана жінкою частково або повністю після пологів, починаючи з дня пологів. При цьому загальна тривалість відпустки не може перевищувати сумарно 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнених пологів).
Розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до пологів.
Частиною першою статті 22 Закону №1105-XIV передбачено, що страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).
Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 26 Закону №1105-XIV підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.
Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2022 №28-3 «Деякі питання фінансування для здійснення виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» установлено, що Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №12 (далі-Порядок №12), діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду України нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і застосовується з урахуванням наступного: фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», здійснюється централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяв-розрахунків, що містять інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами; заява-розрахунок та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам подаються страхувальниками через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а також можуть подаватися у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м. Києві за основним місцем обліку страхувальників; головні управління Пенсійного фонду України в областях та м. Києві здійснюють зв'язок зі страхувальниками та обмін інформацією, а у разі відсутності повідомлення про виплату коштів застрахованим особам здійснюють перевірку використання страхувальником страхових коштів.
Відповідно до пункту 7, 8 Порядку №12, інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, повинна повністю відповідати документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), та бути відображена в реєстрах бухгалтерського обліку. Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник.
Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.
Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.
У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.
Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Частинами 11-12 вказаної статті визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частиною першою статті 26 Закону №2464-VI визначено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за:
порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;
неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку);
подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.
Таким чином, законодавством визначено обов'язок роботодавця сплачувати єдиний соціальний внесок.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, вони підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
Колегія суддів зазначає, що з наданої Форми ОК-5 від 24.11.2023 року вбачається, що до настання страхового випадку, до 02.12.2022 року ФОП ОСОБА_3 сплачувала страхові внески за ОСОБА_1 за липень 2022 року, серпень 2022 року, жовтень 2022 року та листопад 2022 року.
Отже, ОСОБА_1 протягом дванадцяти місяців до настання страхового випадку має страховий стаж чотири місяці.
Відповідно до вимог ст.12 Закону №1105-XIV, особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, також мають право на страхові виплати, але сума такої виплати розраховується виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Колегія суддів звертає увагу, що за інші вісім місяців перед настанням страхового випадку, страхові внески за ОСОБА_1 не сплачувались ні ФОП ОСОБА_2 ні ФОП ОСОБА_3 .
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, при здійсненні перевірки заяви-розрахунку №2616722146-2023-5, правильно встановлено невірний розрахунок суми допомоги по вагітності та пологах, виходячи з відсутності відомостей щодо сплати єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 .
Враховуючи положення Порядку №12, у разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.
Як вбачається зі статусу заяви-розрахунку №2616722146-2023-5, така заява є неприйнятою по причині відсутності відомостей щодо сплати єдиного соціального внеску, рекомендовано обмежити мінімальним середнім доходом та прикріпити розрахунок.
Отже, як вірно вважав суд першої інстанції, Головним управлінням дотримано процедуру розгляду заяви-розрахунку та надано рекомендації щодо усунення роботодавцем позивача недоліків для подання нової заяви-розрахунку, однак ФОП ОСОБА_2 такі рекомендації не враховані та нової заяви-розрахунку не подано.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко