П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26678/24
Суддя першої інстанції: Хлімоненкова М.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 23.12.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стіллі» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
23.08.2024 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Стіллі» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000126/2 від 15.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Одеська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку стосовно не подання товариством документів, визначених ч.2, ч.4 ст.53 Митного кодексу України. До митного оформлення було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяли митному органу застосувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів у відповідності до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). В ході здійснення митних процедур, Одеською митницею не спростовано визначеної вартості товару за основним методом, а посилання у спірному рішенні на подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для не застосування обраного ним методу її визначення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 позов задоволений з підстав того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить інформації, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт вказує, що зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2022 між Компанією «RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd» (Китай, продавець) та ТОВ «Стіллі» (покупець) було укладено Контракт №1, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (взуття) на умовах цього контракту.
Відповідно до, п.4.1. Контракту від 18.07.2022 гідно з п. 3.1. Контракту № 1 Покупець сплачує 100% суми, зазначеної в інвойсі, протягом 90 календарних днів з дня завершення оформлення документів з митного очищення вантажу. Авансові платежі можливі за згодою сторін.
Умови поставки: (базові умови) СРТ; детальні умови визначаються у додатках (п.3.1 Контракту від 18.07.2022).
Додатковою угодою від 19.07.2022 до Контракту від 18.07.2022 сторони погодили викласти п.3.1. Контракту №1 в новій редакції: «3.1 Умови поставки: (базові умови) FOB. Строки поставки визначаються у додатках.».
20.03.2024 на виконання умов Контракту №1 контрагентом позивача було виставлено інвойс №88 з переліком товарів на загальну суму 67034,29 дол. США.
З метою митного оформлення імпортованого товару, 15.08.2024 позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500020007204U5 на імпортовані товари (взуття жіноче).
На підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано: пакувальний лист (Packing list) від 20.03.2024; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №88 від 20.03.2024; домашній коносамент (House bill of lading) №BW24060186 від 25.06.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) №780 від 13.08.2024; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №24C700001262/50003 від 31.07.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3891/3 від 13.08.2024; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №№1628, 1629, 1630 від 13.08.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 1 від 18.07.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту): додаткові угоди від 19.07.2022, від 26.12.2022, від 06.01.2023, від 06.02.2023; договір про надання послуг митного брокера №БР-518 від 27.01.2023; договір (контракт) про перевезення №21072023-01 від 21.07.2023; акт зважування ТЗ з вантажем від 15.08.2024.
Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються.
Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
відповідно до вимог розділу III Правил, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано;
у довідках про транспортні витрати відсутнє посилання на договір перевезення вантажу та товарно-транспортних накладних;
оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої сплати, відомостей подано не було.
На підставі зазначеного, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, Одеською митницею було зобов'язано декларанта протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст.254 МК України.
На виконання вимог митного органу, 15.08.2024 декларант позивача надав лист №1508-2, в якому повідомив, що до митного оформлення подано усі документи і додаткові документи надаватись не будуть.
15.08.2024 рішенням №UA500020/2024/000126/2 Одеська митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, яким митну вартість товарів №№1,2 скориговано до рівня 8,35 дол. США/за пару, замість 7,72 дол. США/за пару, яка була заявлена декларантом.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі - МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.
Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина 2 вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 15.08.2024 №UA500020/2024/000126/2.
В даному випадку, із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано за основним методом з тих підстав, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з наведеним, Одеською митницею визначено митну вартість товару за резервним методом.
При цьому, за наслідком проведення митних процедур, відповідачем встановлено, що, наданими до митного оформлення документами не підтверджено числові значення таких складових митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням та транспортних витрат. Також, митний орган вказав на відсутність відомостей щодо оплати товару.
В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що митний орган не надав доказів того, що надані позивачем документи для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Перевіривши матеріали справи та надаючи оцінку обставинам, які викликали у відповідача сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, судова колегія зазначає наступне.
Так, згідно ч.10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
У рішенні про коригування митної вартості товару, митним органом визначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Колегія суддів спростовує вказані доводи та зазначає, що відповідно до п.5.1 Контракту №1 від 18.07.2022 товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів. Додатковою угодою від 02.01.2023 до Контракту від 18.07.2022 викладено в новій редакції п.5.1 Контракту №1: «товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті.».
Крім того, згідно інвойсу №88 від 20.03.2024 пакування здійснюється відповідно до заявки покупця та включено в ціну.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням (упаковка включена у ціну товару), в свою чергу, імпортером жодних витрат на пакування понесено не було, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару.
Стосовно доводів митного органу щодо не підтвердження витрат на транспортування, колегія суддів зазначає наступне.
Так, на підтвердження вказаних витрат, позивачем було надано до митного органу: довідку про транспортні витрати №3891/3 від 13.08.2024; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №№1628, 1629, 1630 від 13.08.2024; договір про надання транспортно-експедиторський послуг з перевезення вантажу №21072023-01 від 21.07.2023. Вказані документи подавались декларантом до митного оформлення та містять усі необхідні дані, в тому числі чисельні, а тому підтверджують витрати на транспортування товару.
Твердження відповідача про відсутність у довідках про транспортні витрати посилання на договір перевезення є безпідставними, оскільки митним органом не обґрунтовано, яким чином вказана підстава впливає на числові значення складових митної вартості товарів.
Водночас, законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також, колегія суддів критично ставиться до посилань митного органу, що позивачем не надано до митного оформлення відомостей щодо оплати товару, оскільки додатковою угодою від 06.02.2023 до контракту №1 від 18.07.2022 внесено зміни до п.4.1 контракту - умови оплати визначаються в інвойсах. Разом з тим, відповідно до інвойсу №88 від 20.03.2024 визначено умови оплати: передоплата протягом 180 днів від дати інвойса. Тобто, кінцевий строк оплати -16.09.2024 та нездійснення, на момент ввезення товару на територію України, оплати за товар, не суперечить умовам контракту.
Більш того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Враховуючи вищенаведене, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.
Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
При цьому, ст.53 МК України врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, яка не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим та становить: по товару №1 - 8,35 дол. США/за пару (МД від 29.03.2024 №UA10380/2024/311293) замість 8,35 дол. США/за пару, яка була заявлена декларантом; по товару №2 - 8,35 дол. США/за пару (МД від 14.03.2024 №UA209170/2024/201376) замість 8,35 дол. США/за пару, яка була заявлена декларантом
Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA500020/2024/000126/2 від 15.08.2024 не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Також, при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митний орган обмежився лише посиланням на митні декларації від 29.03.2024 №UA10380/2024/311293, від 14.03.2024 №UA209170/2024/201376 в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Зазначене свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням його права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.
Крім того, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ «Стіллі», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв