П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19340/24
Суддя першої інстанції: Вовченко О.А.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 27.02.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність щодо забезпечення Одеського апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з нарахування та виплати їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, вихідної допомоги у відставку за період з 01.01.2021 по 01.08.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684грн.; зобов'язання забезпечити Одеський апеляційний суд бюджетними асигнуваннями, необхідними для проведення видатків з нарахування та виплати їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, вихідної допомоги у відставку за період з 01.01.2021 по 01.08.2023, обчисливши їх розмір, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684грн; визнання протиправними дії Одеського апеляційного суду щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, вихідної допомоги у відставку за період з 01.01.2021 по 01.08.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102грн.; зобов'язання Одеського апеляційного суду нарахувати та виплатити їй суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, оплату відпусток, вихідну допомогу у відставку за період з 01.01.2021 по 01.08.2023, обчисливши їх розмір, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 змінювався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який враховується під час обчислення грошового забезпечення судді, що свідчить про протиправність нарахування та виплати їй суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, вихідної допомоги у відставку за період з 01.01.2021 по 01.08.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 позов задоволений з підстав зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, що свідчить, також, про зміну розміру суддівської винагороди згідно із нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, Одеський апеляційний суд подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що з 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 розрахунок посадового окладу судді здійснюється виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102грн., що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 10.12.2001 року №1205/2001 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Замостянського районного суду м. Вінниці. /а.с.22/
Постановою Верховної Ради України від 07.06.2007 №1143-V обрано ОСОБА_1 на посаду судді апеляційного суду Вінницької області безстроково. /а.с.31/
Указом Президента України від 17.06.2009 №450/2009 переведено ОСОБА_1 на роботу на посаду судді апеляційного суду Одеської області. /а.с.23/
Рішенням Вищої ради правосуддя від 28.12.2018 № 4070/0/15-18 переведено суддю апеляційного суду Одеської області ОСОБА_1 на посаду судді Одеського апеляційного суду. /а.с.29-30/
Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 №763/0/15-23 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. /а.с.24/
Згідно довідки - розрахунку Одеського апеляційного суду від 10.04.2024 №06-29/25/2024, базовий розмір посадового окладу судді ОСОБА_1 нараховувався та виплачувався згідно п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік: з 01.01.2020; 01.01.2021; з 01.01.2022; з 01.01.2023 в розмірі 50 прожиткових мінімумів (2102*50=105100 грн.). /а.с.82/
Не погоджуючись з діями щодо нарахування суддівської винагороди з розрахунку встановленого законом про Державний бюджет України прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
30.06.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» серед іншого, ст.130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст.135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні ч.2 ст.130 Конституції України
Статтею 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно ст.136 Закону №1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Приписами ч.1 ст.143 Закону №1402-VIII визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас, статтями 7 Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», разом із встановленням прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102грн.
До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст.135 Закону №1402-VIII.
Слід зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Колегія суддів вважає, що закон України про державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Правова позиція щодо застосування ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 02.08.2023 у справі №560/5597/22, від 18.10.2023 у справі №400/12428/21, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102грн.) є протиправною.
Вищезазначене свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо визнання протиправними дії Одеського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, оплати відпусток, вихідної допомоги у відставку за період з 01.01.2021 по 01.08.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102грн.
При цьому, приписами ч. 3, ст. 148 Закону № 1402-VIII, передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України (п.2 ч.3)
Відповідно до ст. 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені в Бюджетному кодексі України (надалі - БК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Приписами ч. 1ст. 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Зважаючи на положення ст. ст. 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями ч. 1, ч.2, ч.5 ст. 22, ч. 1 ст. 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
Державна судова адміністрація України є головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема й Одеського апеляційного суду.
Положеннями ч. 1 ст. 151 Закону № 1402-VIII визначено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 Положення №141/0/15-19 визначено, що Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
З урахуванням вищезазначеного, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, повиннна забезпечити здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеського апеляційного суду залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеський апеляційний суд.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв