П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34135/24
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 16.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов'язання призначити одноразову грошову допомогу,-
04 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд:
- визнати противоправними в частині призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019):
рішення Комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 (протокол №126/95), затвердженого Міністром оборони України 23.09.2024;
наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2024 №252 «Про виплату грошової допомоги»;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , відповідно пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням, що мало місце у період проходження військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2024);
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням, що мало місце у період проходження військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2024), з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100000,00 грн. компенсації моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що згідно з підпунктом 2 пункту 17 Порядку №975, ОГД призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Розмір ОГД, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Тобто, зазначені правові норми пов'язують право на ОГД з днем встановлення інвалідності під час військової служби.
Встановлення ІІ групи інвалідності (загальне захворювання) 26.02.2019 (довідки МСЕК серії 12ААБ №133888) не є об'єктом правовідносин Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки норми цього закону розглядають правовідношення, які утворюються під час військової служби та стосуються військовослужбовців тощо.
Моментом виникнення права на ОГД є дата встановлення інвалідності військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту.
Довідкою МСЕК від 26.02.2019 року серії 12ААБ №133888 становлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання) та в якої не містяться встановлення причинного зв'язку захворювання позивача із проходженням військової служби.
Довідкою МСЕК від 28.02.2024 року серія 12ААГ №947529 вперше встановлено причинного зв'язку захворювання позивача із проходженням військової служби.
Комісія МОУ при прийнятті рішення помилково віднесла довідку МСЕК серії 12ААБ №13388 від 26.02.2019 про призначення інвалідності ІІ групи - загальне захворювання, до призначення інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідач не врахував приписи пункту 17 Порядку №975 за змістом якого ОГД призначається і виплачується військовослужбовцю, зокрема, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи, та те що довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №947529 від 28.02.2024 Позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 28.02.2024 довічно, настання якої пов'язане з проходженням військової служби, внаслідок чого днем виникнення у позивача права на отримання ОГД є 28.02.2024.
Визначаючи розмір моральної шкоди позивачем зазначено, що бездіяльність органу (підрозділів) МОУ щодо прийняття рішення про призначення ОГД (порушення вимог терміну розгляду заяв про призначення ОГД та визначення розміру ОГД); не надання відповіді взагалі на звернення за вих.№ТЕ-17787394 від 13.09.2024 через Урядовий концентр; тривала невизначеність у розв'язання питання, розгляд питання призначення ОГД відбувся не через 90 днів після отримання заяви про призначення пенсії, а через 5 місяців; неодноразові звернення до МОУ, що в сукупності спричинило моральні, душевні страждання та фізичні страждання (погіршення фізичного стану та приведення до тривалої непрацездатності 21 день, що потребувало відновленої медицини та рухової реабілітації, лікарняний лист від 14.06.2024 №12656177-2023667690-1 та стаціонарного лікування, лікарняний лист від 21.10.2024 №14196757-2026478995-1).
Представник відповідача, Міністерства оборони, заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивач помилково вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.
Як вбачається первинне (під час первинного огляду) встановлення інвалідності ОСОБА_1 відбулося 26.12.2019, коли позивачу встановлено 2 групу інвалідності (довідка МСЕК серії 12ААБ №13388 від 27.02.2019) за загальним захворюванням. Повторний огляд (переогляд) відбувся 05.10.2023 (довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №947529 від 05.10.2023), де позивачу підтверджено 2 групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби.
Відтак, згідно пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, в редакції станом на день повторного огляду, та п. 3 Порядку №975 право на одноразову грошову допомогу у ОСОБА_1 виникло під час первинного огляду, а саме з дати, зазначеної в довідці МСЕК від 27.02.2019 - з 26.02.2019. За результатом повторного огляду у позивача після звільнення з військової служби не змінилася група інвалідності (ступінь втрати працездатності), але зазначена причина інвалідності - захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Тобто, нових прав у сфері соціального захисту у ОСОБА_1 за наслідком повторного огляду не виникало. Переогляд (повторний огляд) не є подією, що вказує на виникнення права на одноразову грошову допомогу, що виникло раніше - при первинному огляді. Переогляд особи з інвалідністю дає підстави лише здійснити доплату до призначеної допомоги, а якщо раніше виплата не здійснювалася, то виплата здійснюється, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (ступінь втрати працездатності). З цього приводу неодноразово висловлювався Верховний Суд.
Право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду (постанова Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 ).
Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором (п. 8 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ).
26.02.2019 відбулося первинне встановлення 2 групи інвалідності ОСОБА_1 . В даному випадку, так як ОСОБА_1 не отримував раніше одноразової грошової допомоги (компенсаційної виплати), право на яку за законодавством виникло у нього 26.02.2019 за іншим (загальним) захворюванням при встановленні 2 групи інвалідності, то за законодавством на час повторного огляду (переогляду) при зміні причинного зв'язку без зміни групи інвалідності 05.10.2023 розмір одноразової грошової допомоги позивача складає 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, в якому вперше встановлено інвалідність 2 групи позивачу, за різними захворюванням, як те регламентовано п. 4 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ.
Пунктом 17 Порядку №975 (в редакції станом на дату прийняття рішення Комісією Міноборони) визначено, що для виплати одноразової грошової допомоги береться прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
Також Міністерство оборони України заперечує проти стягнення з Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. на користь ОСОБА_1 .
Позов не було заявлено до держави України в особі уповноваженого органу. ОСОБА_1 заявлено вимоги, що виникають у сфері адміністративних правовідносин у сфері надання послуг із соціального захисту, а саме надання гарантованої державою виплати через Міністерство оборони України. Тому вимога про стягнення моральної шкоди документально не обґрунтована, листи непрацездатності ніяким чином не пов'язані із рішенням Комісії Міноборони чи діями конкретних посадових осіб, що нібито спричинили моральну шкоду позивачу. Підставою позову є незгода із прийнятим (позитивним) рішенням Комісії Міноборони, що не може перебувати у причинно- наслідковому зв'язку між оскаржуваним рішенням та станом здоров'я позивача. Предметом позову не є бездіяльність органу державної влади, територіальних органів комплектування та соціальної підтримки, чи окремих посадових осіб. Право на соціальний захист ОСОБА_1 реалізовано шляхом подання документів для отримання допомоги та її фактичне отримання згідно Порядку №975. При цьому, кожна особа має право на судовий захист, якщо вважає, що її права чи законні інтереси порушені діями чи бездіяльністю органу державної влади чи її посадовою особою. В даному випадку позивач не довів, що дії Міністерства оборони України чи посадових осіб апарату (Департаментів, управлінь, тощо) Міністерства оборони України завдали моральної шкоди ОСОБА_1 та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку між діянням та наслідками.
Представники, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не скористались правом надання відзиву на позовну заяву.
Рішенням Одеського кружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов'язання призначити одноразову грошову допомогу - задоволений частково.
Визнано противоправними в частині призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019) рішення Комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 (протокол №126/95), затвердженого Міністром оборони України 23.09.2024.
Визнано противоправними в частині призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019) наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2024 №252 «Про виплату грошової допомоги».
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , відповідно пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням, що мало місце у період проходження військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2024).
Зобов'язано начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням, що мало місце у період проходження військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2024), з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В своїй апеляційній скарзі, зокрема зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент і встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Така зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Разом з тим періодичне підтвердження раніше встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності не є обставиною, яка спричиняє виникнення у військовослужбовця нових прав у сфері соціального захисту, якщо про це прямо не вказано в законодавстві, що регулює ці правовідносини (правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 7 лютого 2019 року у справі № 127/12061/17).
Крім цього, апелянтом зазначено, що з огляду на одноразовість грошової допомоги, вона обраховується за законодавством, що діяло на момент первинного огляду, під час якого встановлено ступінь втрати працездатності, при встановленні втрати більшого ступеня працездатності (з інвалідністю чи без) застосовується теж саме законодавство.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу Міністерства оборони України, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Крім цього, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позов щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Міністерства оборони України на його користь 100 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно довідки МСЕК від 26.02.2019 року серії 12ААБ №133888 ОСОБА_1 становлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання).
24.02.2022 року згідно наказу №30 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майор ОСОБА_1 , на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», був призваний до лав ЗСУ по загальної мобілізації.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.09.2023 року №265 майора ОСОБА_1 з 22.09.2023 звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення.
Згідно довідки МСЕК серія 12ААГ №947529 позивача було оглянуто 05.10.2023 року, номер акту 472, дата видачі акту 28.02.2024 року.
Встановлена причина інвалідності пов'язана з проходженням військової служби.
Період встановлення інвалідності - довічно.
06.03.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою та пакетом документів, визначених ПКМУ від 25 грудня 2013 р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975) для виплати ОГД по встановленню ІІ гр. інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Позивач 10.06.2024 року за вих №ТЕ-17386001через Урядову гарячу лінію звернувся до Міністерства оборони України щодо стану розгляду заяви щодо призначення ОГД.
21.06.2024 року отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_7 за вих. №220/13/вихЗВГ/5620, що документи, отримані через ІНФОРМАЦІЯ_8 , перевірені Центральною військово-лікарською комісією та в порядку черговості будуть розглянуті Комісією МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою ОГД (далі - Комісія).
13.09.2024 року позивач повторно через Урядову гарячу лінію звернувся до МОУ за вих. №ТЕ-17787394 з питанням порушення строків прийняття рішень та прийняття відповідного рішення.
Відповідь МОУ станом на сьогодні не отримана.
12.10.2024 року, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2024 №252 «Про виплату грошової допомоги», позивач отримав від ІНФОРМАЦІЯ_1 переказ коштів - одноразова грошова допомога у разі інвалідності за жовтень 2024 р. в сумі 172 890, 00 грн. (сто сімдесят дві тисячі вісімсот дев'яноста грн).
16.10.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо надання копії документів, які стали підставою для виплати ОГД.
ІНФОРМАЦІЯ_8 листом від 29.10.2024 року №943/22877 надав відповідь, що відповідно до протокольного рішення Комісії МОУ від 20.09.2024 року №126/975, затвердженого Міністром оборони України від 23.09.2024 року, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), звільненому 22.09.2023 року, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ №13388 від 26.02.2019 року та серії 12ААГ №947529 від 05.10.2023 року - у розмірі у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2019), в сумі 172 890 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 00 коп.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ).
Стаття 41 Закону №2232-ХІІІ передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII, останній поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 12 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності, передбаченої ст. 16 Закону №2011-XII.
Відповідно до частини 1статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
У той час, підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-XII визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2014 №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Пунктом 2 Порядку №975 установлено, що особам, які до набрання ним чинності мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до п.3 Порядку №975 - днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
За пунктом 21 Порядку №975 - військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Пунктом 22 Порядку №975 передбачено, що призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 23 Порядку №975 - керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених п.п. 20 і 21 такого Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 Порядку №975, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
У той час, рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (п. 25 Порядку №975).
При цьому, як вже зазначалось довідкою МСЕК від 26.02.2019 року серії 12ААБ №133888 становлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання) та в якій не міститься встановлення причинного зв'язку захворювання позивача із проходженням військової служби.
Довідкою МСЕК від 28.02.2024 року серія 12ААГ №947529 вперше встановлено причинний зв'язку захворювання позивача із проходженням військової служби.
У даному випадку встановлення захворювання позивача, пов'язане із проходженням військової служби було встановлено саме 28.02.2024 року, а отже саме з вказаної дати виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не враховано всі обставини під час розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та безпідставно призначено оспорювану допомоги у 2024 році, виходячи з дати, коли позивачу було встановлено інвалідність 2-ї групи вперше, а саме 2019 рік.
Проаналізувавши встановлені обставини під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача на те, що вперше інвалідність встановлена в 2019 році, тому обчислення одноразової грошової допомоги повинно здійснюватися, виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019, оскільки як вже зазначалось судом днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Таким чином, оскільки вперше інвалідність ІІ групи внаслідок проходження військової служби позивачу встановлено Довідкою МСЕК від 28.02.2024 року серія 12ААГ № 947529 з 28.02.2024, для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Щодо вимог ОСОБА_1 , зазначених у відзиві поданому на апеляційну скаргу Міністерства оборони України, а саме задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України в особі Міністерства оборони України на його користь 100 000 грн. моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що перегляд справи здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу, що подача відзиву на апеляційну скаргу регламентується ст. 304 КАС, яка визначає, зокрема подачу заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
З наведених підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , зазначених у відзиву на апеляційну скаргу Міністерства оборони України.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька