П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6983/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 12.03.2025) про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
11.03.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивачка просила визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлені протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15 березня 2024 року №52/168, яким ОСОБА_2 призначено в розмірі 1/2 частини 15000000 грн, в сумі 7500000 грн., від 15 вересня 2023 року №284/168 яким ОСОБА_2 призначено в розмірі 1/2 частини 15000000 грн, в сумі 7500000 грн 00 коп.
Разом з позовною заявою від позивачки надійшла заява в порядку ст. 153 КАС України, у якій вона просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерству оборони України виплачувати одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 до набрання рішенням у справі законної сили.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування усіх обставин у справі та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким забезпечити адміністративний позов ОСОБА_1 .
В поданій скарзі апелянтка зазначила, що у разі задоволення позову позивачці, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, буде підлягати перерозподілу розмір одноразової грошової допомоги між трьома особами, що мають на неї право: мати, дружина та дитина як член сім'ї військовослужбовця (15 000 000 / 3 = 5 000 000 кожному). У разі продовження виплати одноразової грошової допомоги матері у повному розмірі, буде ускладнене забезпечення виконання рішення суду, зокрема перерозподіл суми та її виплату ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця. Тому, невжиття заходів забезпечення її позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист та поновлення порушених прав позивачки.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув, захищаючи Батьківщину ОСОБА_3 .
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 березня 2024 року №52/168 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 призначено в розмірі 1/2 частини 15000000 грн, в сумі 7500000 грн 00 копійок.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних і із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 вересня 2023 року №284/168 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини 15000000 грн, в сумі 7500000 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом про скасування згаданих рішень, оформлених протоколами, позивачка наполягає, що була членом сім'ї загиблого ОСОБА_3 в розумінні статей 3, 21 Сімейного кодексу України, і у неї виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця, передбачене статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Наполягаючи на необхідності забезпечити позов шляхом заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерству оборони України виплачувати одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 до набрання чинності рішенням у справі, позивачка зазначила, що уразі продовження виплати одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця у повному розмірі, буде ускладнене забезпечення виконання рішення суду, зокрема перерозподіл суми та її виплату ОСОБА_1 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Відмовляючи у задоволені заяви позивачки про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б вказували, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, що є завданням забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Так, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
З аналізу наведених правових норм випливає, що метою забезпечення адміністративного позову є захист прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів. Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову покликане своєчасно унеможливити настання негативних та непоправних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Тобто, невідворотність наслідків означає, що спірні правовідносини не зможуть існувати в майбутньому у первісному вигляді у випадку незастосування заходів забезпечення позову.
Суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Також, суд має вказати мотиви, які слугували причиною постановленню ухвали про забезпечення позову, зокрема, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20.
При цьому, з аналізу положень частини першої статті 77 КАС України випливає, що тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.
Дослідивши доводи заяви позивачки про вжиття заходів забезпечення позову колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нею не було наведено достатньо обґрунтованих доказів, які б вказували на те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, зупинення дії оскаржуваного рішення на стадії відкриття провадження у справі фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та фактично є рівнозначним задоволенню позовних вимог.
Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов