П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12915/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року (суддя Харченко Ю.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 02.09.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.04.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 30 років;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 30 років з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення 3908,20 грн., виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 року у справі №420/11417/23.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На думку апелянта, у зв'язку із набранням 19.07.2022 року чинності Законом №2352-ІХ частини перша та друга ст. 233 КЗпП України діють у новій редакції й, аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм у зіставленні з нормами п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, з 19.07.2022 року для звернення до адміністративного суду з таким позовом, як даний, передбачений тримісячний строк, відлік якого починається з 19.07.2022 року та продовжений до 30.06.2023 року. Позов був поданий до суду 24.04.2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 30.10.2002 по 21.09.2018 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №206 від 21.09.2018 майора ОСОБА_1 , згідно наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.09.2018 №500, звільнено у запас за ст. 26 ч. 5 пункту 2 підпункту “к», з 21.09.2018 припиняється чинність контракту. З 21.09.2018 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Позивач вважав, що у період з проходження служби, а саме з 01.12.2015 по 21.09.2018 йому не у повному обсязі було виплачено індексацію грошового забезпечення, у зв'язку із чим він неодноразово звертався до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7.10.2021 по справі №420/13970/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.09.2018 з урахуванням проведених виплат. Вимога про встановлення базового місяця визнана передчасною.
27.10.2021 відповідач на виконання вищезазначеного рішення виплачено індексацію за спірний період у сумі 4 435,66 грн.
Позивач не погодився із такими діями військової частини щодо застосування базового місяця та звернувся до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 у справі №420/21530/21, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
05.05.2023 на виконання вищевказаного рішення суду по справі №420/21530/21 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за спірний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 84638,95грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №420/11417/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3908,2 грн. в місяць з 01.03.2018 по 21.09.2018 у сумі 25742,17 грн.
27.03.2024 на виконання вищевказаного рішення суду по справі №420/11417/23 виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 3 908,2 грн. в місяць з 01.03.2018 по 21.09.2018 у сумі 25742,17 грн.
Позивач вказує, що після виплати індексації-різниці грошового забезпечення йому стало відомо, що при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 30 років відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обраховано допомогу, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виснував, що індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення і має бути врахована під час обрахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Також суд визнав безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду і даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті в редакції, чинною на час звільнення позивача з військової служби та на час звернення до суду з даним позовом установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Відповідно до частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України, у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
У постанові від 28.07.2022 у справі №300/6805/21 Верховний Суд констатував, що до «усіх виплат» належить заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні, а також інші виплати.
На підставі порівняльного аналізу положень статті 233 КЗпП України можна зробити висновок, що до 19.07.2022 вказана стаття не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Виходячи з наведено колегія суддів констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Отож, оскільки позивача звільнено з військової служби 21.09.2018, тобто спірні правовідносини стосуються періоду до 19.07.2022, то вони не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про перерахунок та грошового забезпечення.
Виходячи з цього колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося, що, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, обумовлює межі перегляду даного судового рішення апеляційним судом.
Резюмуючи все вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року не вбачається.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов