П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9234/25
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,
повний текст судового рішення
складено 02.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 31.03.2025 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Любашівської селищної ради (зареєстрований канцелярією суду 31.03.2025 року), у якому просить суд:
- визнати нечинним та скасувати рішення Любашівської селищної ради №6122 від 27.09.2023 року «Про проведення інвентаризації земель комунальної власності на території Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області»;
- визнати недійсною Технічну документації від 27.09.2024 року із землеустрою щодо інвентаризації земель Любашівській селищній раді для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Троїцьке, вул. Незалежності»;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер: 5123383800:02:003:0123, площею 0,0251 га, вчинену в Державному земельному кадастрі від 15.11.2024 року;
- визнати неправомірним та скасувати рішення Любашівської селищної ради №7745 від 21 лютого 2025 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Любашівській селищній раді для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Троїцьке, вул. Незалежності»;
- визнати неправомірним та скасувати рішення Любашівської селищної ради №7746 від 21 лютого 2025 року «Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Любашівської селищної ради право оренди яких виставляється на земельні торги окремими лотами у 2025 році та проведення земельних торгів у формі електронного аукціону»;
- судові витрати покласти на відповідача.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (зареєстрована канцелярією суду 01.04.2025 року) шляхом:
- зупинення дію рішення Любашівської селищної ради №7746 від 21 лютого 2025 року «Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Любашівської селищної ради право оренди яких виставляється на земельні торги окремими лотами у 2025 році та проведення земельних торгів у формі електронного аукціону» до набрання рішенням у даній справі законної сили;
- заборони Любашівській селищній раді вчиняти будь-які дії по відношенню до земельної ділянки, кадастровий номер: 5123383800:02:003:0123, площею 0,0251 га, до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Вказана заява мотивована тим, що до вирішення спору по суті не вбачається можливість порушення права та інтересів третіх осіб, що забезпечить дотримання справедливого балансу співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Ухвала про забезпечення позову в даному випадку не вирішує питання про правомірність оскаржуваного рішення, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для всіх в т.ч. і для позивача до перевірки їх правомірності шляхом вирішення спору по суті. Вжиттям заходів забезпечення позову буде забезпечувати збалансованість інтересів сторін, зокрема, для Любашівської селищної ради - це впевненість у правомірності рішення, яке може бути прийнято у подальшому, а для позивача - юридична визначеність щодо правомірної процедури отримання земельної ділянки у користування.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/9234/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/9234/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити. Зупинити дію рішення Любашівської селищної ради №7746 від 21 лютого 2025 року «Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Любашівської селищної ради право оренди яких виставляється на земельні торги окремими лотами у 2025 році та проведення земельних торгів у формі електронного аукціону» до набрання рішенням у даній справі законної сили. Заборони Любашівській селищній раді вчиняти будь-які дії по відношенню до земельної ділянки, кадастровий номер: 5123383800:02:003:0123, площею 0,0251 га, до набрання рішенням у даній справі законної сили. Апелянт вважає зазначену ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Забезпечення адміністративного позову - вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів задля створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).
Частиною 2 ст.150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, що визначені в ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду.
Отже, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених ч.2 ст.150 КАС України.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з вимогами ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та обставинам справи.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18 та від 30.09.2020 року у справі №640/1305/20.
Суд, окрім іншого, акцентує увагу й на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 року у справі №826/13306/18.
Виходячи із вищевикладеного, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.
Так, колегія суддів наголошує, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, позитивним зобов'язанням позивача у справі є доведення критеріїв необхідності застосування заходів забезпечення позову при поданні відповідної заяви.
Колегією суддів не встановлено будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів вважає, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача за відсутності відповідних доказів.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що саме по собі подання адміністративного позову, предметом якого є, зокрема, встановлення ознак протиправності дій відповідача не є доказом того, що такі дії є протиправними, адже розгляд адміністративної справи по суті і має на меті встановлення правомірності чи протиправності дій суб'єкта владних повноважень, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.
Так, твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
З урахуванням наведених норм, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 та обставин, що вказані в заяві про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені позивачем в якості підстав для забезпечення позову обставини не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову буде забезпечувати збалансованість інтересів сторін, оскільки заявлена вимога про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії по відношенню до земельної ділянки, кадастровий номер: 5123383800:02:003:0123, площею 0,0251 га повністю обмежує право користування та розпорядження відповідним комунальним майном. При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав або прав третіх осіб в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем до поданої заяви не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що відповідачем проводяться будь-які дії на виконання рішення Любашівської селищної ради №7746 від 21 лютого 2025 року «Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Любашівської селищної ради право оренди яких виставляється на земельні торги окремими лотами у 2025 році та проведення земельних торгів у формі електронного аукціону».
Таким, чином, з урахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, на даній стадії розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
З підстав, визначених статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька