Справа № 523/3644/25
Провадження №2/523/3093/25
(заочне)
"15" травня 2025 р.
Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.,
при секретарі - Дзюбі Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з зазначеним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) суму боргу за договором кредиту в розмірі 56890,25 грн. В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що 21.02.2022 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Товаристов з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2039047097, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» (кредитодавець) передав відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі 56880,00 грн, а позичальник зобов'язався повернути зазначену суму кредиту та сплатити проценти за користування ним в розмірі 0,01% та в порядку, визначеному договором. 21.06.2024 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №21/08/24. З часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконував грошове зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість. Таким чином, представник позивача, посилаючись на умови договору, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотки та понесені судові витрати.
Ухвалою судді Суворовського районного суду м.Одеси від 13.03.2025 року було прийнято до провадження вищевказану справу та вирішено розглядати в спрощеному провадженні з викликом сторін по справі, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»» щодо зміни найменування місцевих загальних судів, з 25 квітня 2025 року Суворовський районний суд міста Одеси перейменовано на Пересипський районний суд міста Одеси.
Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення по справі, та розглянути справу у відсутності позивача.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, судові повістки надсилаються - фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації. Згідно поштових повідомлень, судову повістку вручити адресату не вдалось з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач про причини не явки суду не повідомив, не подав відзиву або заперечень щодо заявлених позовних вимог, що відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає можливим, розглянути справу у порядку заочного провадження, відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так встановлено, що 21.02.2022 року між акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір споживчого кредиту №2039047097 строком до 21.08.2022р., відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» (кредитодавець) передав відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі 56880 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язався повернути зазначену суму кредиту зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 5% в місяць, а протягом пільгового періоду - 0,01 річних, , строк дії кредитної лінії 12 місяців з правом пролонгації, шляхом сплати ануїтетних платежів згідно Графіку.
21.06.2024 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №21/06/24, відповідно до якого останній має паво вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ «ОТП Банк», в тому числі щодо боржника ОСОБА_1 за договором №2039047097 від 21.02.2022 р. Зазначене підтверджується копією договору факторингу №21/06/24р. та витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №21/06/24.
Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 21.06.2024 року виникла заборгованість в розмірі 56890,25 грн, з яких: 56878,41 грн - сума заборгованості за тілом кредиту11,84 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту.
Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (договір кредиту). При укладенні договору сторони керувались ч. 1ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв'язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються.
Згідно ч.1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) регулюється ст.ст. 549-552 ЦК України.
Згідно приписів ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені).
Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти не повернуто банку, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів.
Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором №2039047097 від 21.02.2022 р. в розмірі 56890,25 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати.
Щодо вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 9200 грн, згідно наданого витягу з договору №03-07/24 про надання правової допомоги від 03.07.2024р. та копії акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024р. до Договору №03-07/24, то вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з нормами ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з нормами ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Стаття 140 ЦПК України встановлює вимоги до витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Так ч.1 вказаної статті закріплено, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів ( ч.2 ст.140 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат.
Судом також враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, висновок Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15, Додатковій Постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021р. по справі № 755/9215/15-ц, Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21.01.2021р. по справі №280/2635/20.
03.07.2024 р. між позивачем та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги, Відповідно до копії акту №1 приймання-передачі наданих послугвід 15.07.2024р. до Договору №04-07/24, вартість послуг-фіксованого гонорару складає 9200 грн. на підставі договору №03-0724 від 03.07.2024р.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 3.10.2019р. по справі № 922/445/19, дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи співмірність із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвоката на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт у суді, ціною позову та значенням справи для сторін, задоволенням позову, судвважає, що визначений адвокатом розмір витрат у розмірі 9200 гривень на оплату послуг підлягає стягненню.
Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
На підставі ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, умов кредитного договору, керуючись ст. ст. 12, 13, 95, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: вул. Солом'янська, буд.2, м. Київ, 03035) суму боргу за кредитним договором №2039047097 від 21.02.2022 року в розмірі 56890 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 25 коп, з яких: 56878,41грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 11,84 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: вул. Солом'янська, буд.2, м. Київ, 03035) сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 (дев'ять тисяч двісті) 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.К.Кисельов
Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2025 року.