П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21272/24
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шляхтицького О. І.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за позовом адвоката Шморгуна Віталія Олеговича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ», до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2024 року адвокат Шморгун В.О., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» (далі - ТОВ «СТЕВОЛ»), звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000314/2 від 30.05.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000596 від 30.05.2024;
Також, адвокат просив стягнути з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь ТОВ «СТЕВОЛ», судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог адвокат Шморгун В.О. зазначає, що у суб'єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.
Як пояснює адвокат, декларант, в особі ТОВ «СТЕВОЛ», надав документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, які не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.
За твердженням адвоката Шморгуна В.О., митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.
Таким чином, на переконання представника ТОВ «СТЕВОЛ», спірні рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, позов ТОВ «СТЕВОЛ» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000314/2 від 30.05.2024.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/000596 від 30.05.2024.
Суд стягнув на користь ТОВ «СТЕВОЛ», за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачений судовий збір у сумі 4844,80 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.
Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
По-перше, як указує Митниця в апеляції, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.
Так, скаржник зазначає, що відповідно до умов пункту 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.08.2022 №T-R-01 оплата товару може здійснюватися як за умов відстрочки, так і може бути здійснена передоплата. Відповідно рахунку- фактури (інвойсу) №24050021 від 16.05.2024 умови оплати визначено «Саsh in Advance».
Скаржник зазначає, що до митного оформлення наданий банківський платіжний документ від 14.05.2024 №6 на оплату 5767,71 дол.США.
Таким чином, як указує скаржник, умови здійснення оплати за товар не визначені і неможливо брати до уваги банківській платіжний документ як документ підтвердження митної вартості товару.
Далі скаржник указує, що до митного оформлення наданий документ що підтверджує вартість перевезення є довідка про транспортні витрати від 27.05.2024 № 126 видана ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ».
Однак, на думку скаржника згадане товариство, згідно наданих до митного оформлення транспортних документів, не має жодного відношення до здійснення перевезення товару, оскільки Перевізником, відповідно наданого CMR від 27.05.2024 № 2705/1, є ТОВ «ЮДЖИНТРАНСГРУП».
Отже, на переконання скаржника, наведені розбіжності та відсутність даних про вказані вище складові, свідчить про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товарів.
По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.
Мотивуючи свій аргумент, скаржник указує, що законодавець встановив його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.
За такого правового регулювання, оскільки, на його думку, документи, подані на підтвердження митної вартості, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то він скористався своїм правом витребувати відповідні додаткові документи.
Зокрема, як указує скаржник, на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України Митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за наданими митними деклараціями, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- каталоги, специфікації фірми- виробника товару.
Скаржник зазначає, що декларант надав пояснення, направив додаткові документи, зокрема, договір транспортного експедирування № 02/01- 21 від 04.01.2021, договір на перевезення вантажу № 1612/2022-68 від 16.12.2022, рахунок на оплату №315 від 27.05.2024 та просив завершити митне оформлення на підставі поданих документів.
Втім, виписка з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації виробника товару не надані та за наслідком дослідження наявних документів, орган митного контролю дійшов висновку, що розбіжності декларантом не усунені, а декларант не надав всі документи згідно з переліком та відповідно до умов частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України.
По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом при розмитненні товарів резервного методу для визначення митної вартості товару.
Як пояснює скаржник, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості за поданими митними деклараціями, містили розбіжності та не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.
Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі
В рамках даного спору, як зазначає скаржник, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»). Тобто здійснювалося порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, будуть максимально наближено підпадати під ознаки ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару).
Наведене, на думку скаржника свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товарів резервного методу для визначення митної вартості товарів.
Адвокат Шморгун В.О., скориставшись процесуальним правом, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на доводи, які ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність апеляційної скарги та обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.
Адвокат просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Окрім цього, у відзиві на апеляційну скаргу адвокат порушує питання про стягнення з Митниці на користь ТОВ «СТЕВОЛ» судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції, щодо сплати витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Фактичні обставини справи.
ТОВ «СТЕВОЛ» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 37680244) - 26.05.2011
Основний вид економічної діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням
Інші: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
01.08.2022 між Компанією «DEDELI YATIRIM TAAHHUT ELEKTRIK DAGITIM SANAYI TICARET A.S.» (Туреччина) (Продавець) та ТОВ «СТЕВОЛ» (Покупець) укладений Контракт № ST-R-01 (далі - Контракт) (а.с. 42-45).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту Продавець продає, а Покупець купує керамічну плитку та інші товари народного вжитку, далі - Товар. Країни виробника товару вказується Інвойсі.
Пункт 1.2. Контракту визначає, що сторони погоджують Інвойс за асортиментом, кількість та цінами.
Згідно пункту 1.3. Контракту постачання Товарів за цим Контрактом здійснюється окремими партіями. Список Товарів, їх кількість на кожну партію визначається в Інвойсах.
Пункт 4.1. Контракту визначає, що Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах EX-Work, FOB порт, CFR або CIF Одеса, Україна (на підставі Інкотермс-2010).
На виконання умов Контракту ТОВ «СТЕВОЛ» імпортувало на митну територію України товар - плитка керамічна з кам'яної кераміки глазурована з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас.% для покриття підлоги та лицювання стін, для внутрішніх робіт: серія FOGY WHITE, розмір 60*120см - 657,8м2серія LAISY BLACK, розмір 60*120см - 717,6м2 Виробник «DEDELI YATIRIM INSAAT TAAHHUT ELEKTRIK DAGITIMSANAYI TICARET A.S.» Торговельна марка DEDELI YATIRIM. Країна виробництва TR (а.с. 48).
Поставка товару здійснювалась на умовах FOB згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що товар повинен привезти до порту призначення відправник та завантажити на судно. Після того, як вантаж розмістять на борту, ризики під час перевезення та подальшої доставки переходять до покупця.
30.05.2024 з метою здійснення митного оформлення ввезених товарів, декларант подав до відділу митного оформлення № 2 м/п «Одеса внутрішній» електронну митну декларацію № 24UA500500019239U0, в якій була зазначена митна вартість 9582,95 євро (графа 22).
Згідно графи 31 МД митне оформлення товару: 1) плитка керамічна з кам'яної кераміки глазурована з коефіцієнтом поглинання води не більше 0,5 мас.% для покриття підлоги та лицювання стін, для внутрішніх робіт: серія FOGY WHITE, розмір 60*120см - 657,8м2серія LAISY BLACK, розмір 60*120см - 717,6м2 Виробник «DEDELI YATIRIM INSAAT TAAHHUT ELEKTRIK DAGITIMSANAYI TICARET A.S.» Торговельна марка DEDELI YATIRIM. Країна виробництва TR.
Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларант надав відповідні документи, а саме:
-Пакувальний лист від 16.05.2024.
-Проформа інвойс № 9 від 05.04.2024.
-Інвойс № 24050021 від 16.05.2024.
-Коносамент № AKKGEM24009728 від 21.05.2024.
-Автотранспортна накладна № 2705/1 від 27.05.2024.
-Сертифікат про походження товару № B 1048750 від 17.05.2024.
-Платіжна інструкція в іноземній валюті № 6 від 14.05.2024.
-Довідка про транспортні витрати №126 від 27.05.2024.
-Контракт № ST-R-01 від 01.08.2022.
-Договір про надання послуг митного брокера №14/11-17 від 07.11.2017.
-Вагова довідка від 30.05.2024.
-Експортна митна декларація № 24160400EX00045608 від 17.05.2024.
-Митна декларація № 24UA500500019239U0 від 30.05.2024.
За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, Декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
3) каталоги, специфікації фірми- виробника товару.
У відповідь на вимогу Митниці, ТОВ «СТЕВОЛ» надало пояснення, та додаткові документи, зокрема, договір транспортного експедирування № 02/01- 21 від 04.01.2021, договір на перевезення вантажу № 1612/2022-68 від 16.12.2022, рахунок на оплату №315 від 27.05.2024 та просив завершити митне оформлення на підставі поданих документів.
30.05.2024 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000314/2 за резервним методом (а.с.66).
У рішенні обґрунтування висновків про не підтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту складалося з такого:
1) відповідно до умов пункту 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.08.2022 №T-R-01 оплата товару може здійснюватися як за умов відстрочки, так і може бути здійснена передоплата. Відповідно рахунку- фактури (інвойсу) №24050021 від 16.05.2024 умови оплати визначено «Саsh in Advance». Наданий банківський платіжний документ від 14.05.2024 №6 на оплату 5767,71 дол.США. Умови здійснення оплати за товар не визначені і неможливо брати до уваги банківській платіжний документ як документ підтвердження митної вартості товару;
2) документ що підтверджує вартість перевезення - довідка про транспортні витрати від 27.05.2024 № 126 видана ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ» яке, згідно наданих до митного оформлення транспортних документів, жодного відношення до здійснення перевезення товару не має так як Перевізник, відповідно наданого CMR від 27.05.2024 № 2705/1, ТОВ «ЮДЖИНТРАНСГРУП».
Також, за результатами перевірки митної декларації №23UA50050035588U2 митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000596 від 30.05.2024 (а.с.68).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .
Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.
Скаржник стверджує, що відповідно до умов пункту 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.08.2022 №T-R-01 оплата товару може здійснюватися як за умов відстрочки, так і може бути здійснена передоплата. Відповідно рахунку- фактури (інвойсу) №24050021 від 16.05.2024 умови оплати визначено «Саsh in Advance».
Скаржник зазначає, що до митного оформлення наданий банківський платіжний документ від 14.05.2024 №6 на оплату 5767,71 дол.США.
Таким чином, як указує скаржник, умови здійснення оплати за товар не визначені і неможливо брати до уваги банківській платіжний документ як документ підтвердження митної вартості товару.
Так, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Відповідно до умов пунктів 1.2, 1.3 контракту № ST-R-01 від 01.08.2022 сторони погоджують інвойс за асортиментом, кількістю та цінами. Оплата за товар може здійснюватися як за умов відстрочки і може бути здійснена предоплата.
Згідно комерційного інвойсу від 16.05.2024 № 24050021 вартість товару складає 9582,95 євро.
Разом з тим, згідно проформи-інвойс № 9 від 05.04.2024 до контракту № ST-R-01 сторони погодили вартість товару - 9582,95 євро та здійснення предоплати зі знижкою (3815,24 євро) - 5767,71 євро (а.с. 35).
Згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 6 від 14.05.2024 ТОВ «СТЕВОЛ» сплатило на користь DEDELI YATIRIM TAAHHUT ELEKTRIK DAGITIM SANAYI TICARET A.S. - 5767,71 євро. В графі призначення вказано: Prepayment for goods ceramic tills proform inv 9 DATE :05.04.2024 CONTRACT ST-R-01 dd 01/08/2022.
Наведене свідчить, що платіжна інструкція в іноземній валюті № 6 від 14.05.2024 є документом, що підтверджує сплату ТОВ «СТЕВОЛ» предоплати за товар відповідно до інвойсу № 9 від 05.04.2024 до контракту № ST-R-01 від 01.08.2022.
Варто зауважити, що проформа інвойс № 9 від 05.04.2024 та платіжна інструкція в іноземній валюті № 6 від 14.05.2024, під час митного оформлення були надані декларантом до митного оформлення, а тому посилання скаржника на те, що умови здійснення оплати за товар не визначені і неможливо брати до уваги банківській платіжний документ як документ підтвердження митної вартості товару, є недоречними.
З цього приводу колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17, де Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.
До того ж, в постанові від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Далі скаржник указує, що до митного оформлення наданий документ що підтверджує вартість перевезення, зокрема, довідка про транспортні витрати від 27.05.2024 № 126 видана ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ».
Однак, на думку скаржника згадане товариство, згідно наданих до митного оформлення транспортних документів, не має жодного відношення до здійснення перевезення товару, оскільки Перевізником, відповідно наданого CMR від 27.05.2024 № 2705/1, є ТОВ «ЮДЖИНТРАНСГРУП».
Відповідно до положень пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов'язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки, витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Водночас, Наказ №599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Отже, вказаний наказ не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.
Також, Наказ №599 визначає, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Колегія суддів враховує, що з приводу цього питання Верховним Судом, у постанові від 07.07.2023 по справі № 803/718/17 викладена правова позиція, в якій суд виснував, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Так, на підтвердження вартості перевезення товару декларант надав копію договору транспортного експедирування № 02/01-21 від 04.01.2021, укладений між ТОВ «СТЕВОЛ» та ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ», згідно пунктів 2.2.4 п. 2.2 якого у відповідності до договору та заявок до нього експедитор має право, зокрема, самостійно вибирати субпідрядників, засоби транспорту і маршрут, вступати у договірні відносини як від свого імені, так і від імені клієнта.
Крім того, декларантом до митного оформлення також надав копію договору на перевезення вантажу № 1612/2022-68 від 16.12.2022, що укладений між ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ» та ТОВ «ЮДЖИНТРАНСГРУП».
Наведене свідчить про те, що ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ» згідно умов договору транспортного експедирування № 02/01-21 від 04.01.2021, не є безпосереднім перевізником, а тому посилання скаржника на те, що ТОВ «ОКТОПОД ШИПІНГ КОМПАНІ» не має жодного відношення до здійснення перевезення товару оскільки відповідно наданого CMR від 27.05.2024 № 2705/1, перевізник ТОВ «ЮДЖИНТРАНСГРУП», як на підставу для коригування митної вартості, є недоречними.
Відтак, твердження скаржника щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість транспортних витрат є безпідставними та необґрунтованими.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17, в якій суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Між тим суб'єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв'язок з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару.
Водночас, слід зазначити, що митний орган не спростував жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митних декларацій не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.
Отже, за аналізом наведених вище доводів, є підстави стверджувати про необґрунтованість доводів Митниці щодо не доведення декларантом митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали відповідачу змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».
Як пояснює митний орган в оскаржуваному рішенні, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближеній до митного оформлення час з урахуванням вагових характеристик є більшим ніж заявлений декларантом, зокрема, по товару №1 - 0,64 дол.США/кг (МД від 24.04.2024 №UA100380/2024/315223, ніж заявлено декларантом 0.426307 дол.США/кг товару. (а.с. 66).
Водночас, проаналізувавши наведене, колегія суддів відзначає, що згідно сталої практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 27.04.2020 у справі №140/804/19) рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження скаржника про заниження декларантом митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.
Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.
Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «СТЕВОЛ», суд апеляційної інстанцій не встановив.
Стосовно вимог, заявлених ТОВ «СТЕВОЛ» про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, колегія суддів зазначає таке.
Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу фіскальної служби про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою відповідних умов.
Таке рішення оформляється у вигляді картки відмови.
Оформлення карток відмови регулюється розділом VIII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.20212 №631.
Так, відповідно до пунктів 8.1 - 8.2, 8.5 розділу VIII наведеного Порядку, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.
Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.
Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову.
Так, як мовилося вище, у всіх випадках після прийняття рішення про корегування митної вартості товарів, оформлюється картка відмови.
Тобто, коригування митної вартості слугує підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За такого правового регулювання, визнання протиправним рішення про корегування митної вартості автоматичне тягне протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації. При цьому підстави для такого висновку є однаковими.
Отже, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Стосовно заявленого адвокатом Шморгуном В.О. клопотання про стягнення з Митниці на користь ТОВ «СТЕВОЛ» витрат на правову допомогу, які понесені у суді апеляційної інстанції, колегія суддів установила таке.
Як пояснює адвокат, між ТОВ «СТЕВОЛ», в особі директора ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Едвайзерс» в особі голови Гудкової Н.Ф. (далі - АО «Едвайзерс»), укладений договір про надання правничої допомоги № 10/04/23 від 18.04.2023 та 19.06.2024 Додаткова угода №18 до нього.
Згідно пункту 2 Додаткової угоди Сторони домовилися про встановлення загальної вартості послуг адвоката за Додатковою угодою, зокрема, на представництва інтересів Замовника складає 15000 грн
По завершенню судового розгляду справи судом першої інстанції АО «Едвайзерс» виставило рахунок № 158 від 29.11.2023 на оплату послуг згідно Договору № 10/04/23 на суму 75000 грн., який ТОВ «СТЕВОЛ» сплатило, що підтверджується платіжною інструкцією №433 від 08.12.2023.
29.01.2025 сторони склали Акт прийому-передачі наданих послуг до Додаткової угоди №18 до Договору №10/04/23 про надання правової допомоги від 18.04.2023.
Відповідно до зазначеного Акту приймання- передачі наданих послуг на підставі Договору в суді апеляційної інстанції клієнту надані наступні види правової допомоги:
-ознайомлення з апеляційною скаргою;
-підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу
-підготовка та подача клопотання про долучення доказів.
Згідно пункту 2 вартість послуг за надання правової допомоги за вказаним Актом складає 10 000,00 грн.
Отже, як указує адвокат, дана сума визначена за підготовку та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про долучення доказів.
Вказане клопотання було направлено Митниці 29.01.2025, однак Митниця заперечення на вказане клопотання до суду не надала.
Досліджуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «СТЕВОЛ» в суді апеляційної інстанції, колегія суддів встановила таке.
Згідно пунктів 1, 3 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене свідчить, що норми КАС України передбачають такі критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Виконуючи наведені вимоги КАС України, колегія суддів встановила таке.
Досліджуючи надані адвокатом документи, колегія суддів установила, що сторони договору про надання юридичних послуг домовилися про оплату наданих юридичних послуг враховуючи складність наданих послуг та час, витрачений адвокатським об'єднанням, її партнерами та співробітниками.
Оцінюючи обсяг фактично наданих адвокатом послуг, кількість витраченого часу, співмірність послуг категорії складності справи, колегія суддів установила, що справа, яка є предметом даного розгляду, відноситься до справ незначної складності, розглянута судом у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Також колегія суддів бере до уваги, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та правових актів, а відтак складення процесуальних документів, на думку колегії суддів, не займає значного часу.
Окрім того, слід зосередитися на тому, що заявлена сума 30 000 грн. визначена лише за складення відзиву на апеляційну скаргу та подання клопотання про долучення доказів, зокрема, щодо підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Колегія суддів, дослідивши відзив на апеляційну скаргу встановила, що він відтворює позицію, яка була викладена у позовній заяві, будь яких нових обставин, фактів або позицій Верховного Суду відзив не містить.
Отже, в цьому документі викладені фактично ті ж самі доводи, а також норми матеріального права, що і в позові.
Вирішуючи дане спірне питання, колегія суддів вважає необхідним звернутися до правових висновків Верховного Суду.
Зокрема, в додатковій постанові від 24.12.2019, у справі №926/1795/18, вказано, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на певних критеріях, які суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості і верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу та про відшкодування ТОВ «СТЕВОЛ» витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, в сумі 5000 грн та вважає, що це є співмірним зі складністю цієї справи, обсягом послуг та відповідає критерію реальності таких витрат, а також з урахуванням розміру відшкодування витрат в суді першої інстанції.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325,328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за позовом адвоката Шморгуна Віталія Олеговича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ», до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - залишити без змін.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ - 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕВОЛ» (код ЄДРПОУ - 37680244) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. І. Шляхтицький
Повне судове рішення складено 19.05.2025.