Справа № 522/20945/19
Провадження 1-кп/522/109/25
20 травня 2025 року м. Одеса
Колегія суддів Приморського районного суду м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання представників власників майна про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060000000152 від 15.06.2018 року, відносно:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, фізична особа- підприємець, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060000000152 від 15.06.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч. 3,4 ст. 358 КК України.
До суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2022 року, зокрема на нежитлове приміщення 1о, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2383386851101, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Так, представник власника майна вважає, що арешт на майно ОСОБА_8 накладено без достатніх підстав та не відповідає критеріям речового доказу, які передбачені у статті 98 КПК України, оскільки зазначене у клопотанні нерухоме майно, що належить ОСОБА_8 та на яке накладено арешт, не є речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того, адвокат ОСОБА_9 зазначає, що ОСОБА_8 не набув прав сторони кримінального провадження, передбаченого ст.221 КПК України та майно ОСОБА_8 не містить на собі будь-які ознаки вчиненого третіми особами злочину. При цьому зазначає, що на сьогоднішній день Договір купівлі-продажу майна ніким не оскаржується, та ОСОБА_8 є добросовісним набувачем, а тому на її думку наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_8 .
В судове засіданні представник власника майна ОСОБА_9 не з'явилась, подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, подане до суду клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання представника власника майна.
Захисник ОСОБА_7 не заперечував щодо задоволення клопотання.
Представник потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 в судове засідання не з'явилась, подала заперечення на клопотання про скасування арешту майна та просила відмовити у задоволені вищевказаних клопотань.
Інші учасники судового провадження в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, та їх неявка не перешкоджає розгляду клопотань.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно із ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Під час розгляду клопотань судом встановлено, що метою накладення арешту на майно було забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, недопущення незаконній втраті, зміні чи відчуженню. Однак, дослідивши матеріали поданих клопотань та матеріали справи, вбачається, що зазначене майно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення та не містить на собі його сліди; не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин під час кримінального провадження; не є об'єктом кримінально протиправних дій; арештоване майно не було набуто власниками протиправним шляхом, арештоване майно не було отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних щодо вчинення особами будь-якого кримінального правопорушення.
Таким чином, суд повинен звернути увагу на ті обставини, що заявник є правомірним власником майна, про що на момент накладення арешту не було відомо. Також суд вважає, що застосування найсуворішого заходу забезпечення кримінального провадження суттєво порушуватиме права особи, яка не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що за вказаних у клопотанні обставин, подальше обмеження права власності є недопустимим, а тому застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вказаного у клопотанні, підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 132, 170, 173, 174, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на нежитлове приміщення 1о, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2383386851101, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2