Справа № 522/20714/24
Провадження № 2/522/2990/25
15 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Глущенко Т. О.,
представника позивача - адвоката Петрова Є. В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
У підготовчому засіданні встановлено обставини, які свідчать про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху в порядку ч. 11 ст. 187 ЦПК України, з огляду на таке.
Вирішуючи питання щодо форми і змісту позовної заяви за участю іноземного елементу, суди України повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України Про міжнародне приватне право та нормами відповідних міжнародних договорів.
Визначення поняття іноземний елемент наведено у п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про міжнародне приватне право.
Так, іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Як слідує зі змісту позовної заяви та доданих позивачем до позовної заяви документів, відповідач ОСОБА_2 проживає за межами України у Сполучених Штатах Америки.
У підготовчому засіданні 01.04.2025 представник позивача - адвокат Петров Є. В. зазначив, що відповідач з 2001 року постійно проживає у Сполучених Штатах Америки та позивачу відомо його місце проживання там і засоби зв'язку з ним. Зазначив, що відповідач обізнаний про перебування даної справи у суді, оскільки спілкуючись з відповідачем позивач повідомив, що у провадженні суду перебуває дана справа, проте будь-які заяви на адресу суду відповідач направити відмовився.
У підготовчому засіданні 15.05.2025 представник позивача - адвокат Петров Є. В. також указував на тривале більш ніж 20 років проживання відповідача за межами України у Сполучених Штатах Америки, на обізнаність відповідача про перебування даної справи на розгляді у суді, а також на відмову відповідача подавати будь-які документи до суду, пов'язану в тому числі з відсутністю у нього електронного підпису. Зазначив, що відповідач є громадянином України, до матеріалів позову позивач долучив копії паспорта громадянина України відповідача, його візи, паспорта громадянина України для виїзду за кордон та посвідчення водія, отриманого у США. При цьому вже заперечував наявність у позивача інформації щодо адреси проживання відповідача на території Сполучених Штатів Америки.
Як слідує з копії посвідчення водія на ім'я відповідача ОСОБА_2 , воно видано у штаті Техас, США 17.09.2024.
Отже, як слідує з матеріалів справи та повідомлених позивачем обставин, дана справа є справою з іноземним елементом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 498 ЦПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
До основних засад (принципів) цивільного судочинства належить рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
Відтак, одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.
Як встановлено у ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У свою чергу, неналежне повідомлення або неповідомлення учасника справи про відкриття провадження та призначення справи до розгляду є порушенням Конвенції, де закріплено право кожного на справедливий суд, що охоплює право на участь в судовому розгляді як складову принципів рівності та змагальності сторін судового процесу.
За визначенням Європейського суду з прав людини зміст права на змагальні провадження фактично означає можливість сторін у кримінальному або цивільному слуханні бути обізнаними щодо усіх коментарів з приводу представлених доказів та спостережень, навіть якщо вони представлені незалежним представником національних юридичних послуг, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду (параграф 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz-Mateos v. Spain (Руїз Матеос проти Іспанії), від 23.06.1993, серії А № 262; параграф 80 Рішення Європейського суду з прав людини у справі McMichaek v. the United Kingdom (МакМайкл проти Сполученого Королівства) від 24.02.1995, серії А № 307-В; параграф 74 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Kress v. France (Кресс проти Франції), заява № 39594/98, ЄСПЛ 2001-VI). Вимога про дотримання принципу змагальності втілює ідею справедливого судового розгляду, що включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (параграф 30 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Нідерьост-Хубер проти Швейцарії» (№ 18990/91, ЄСПЛ 1997-1).
Тобто, невід'ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.
Крім того, за визначенням Європейського суду з прав людини право на змагальні провадження повинно надаватись у задовільних умовах: сторона у справі повинна мати можливість ознайомитись із доказами у суді, і коментувати їх існування, зміст та достовірність у належній формі у встановлений час (параграф 26 Рішення ЄСПЛ у справі Immeubles Groupe Kosser v. France (Іммебль Груп Коссер проти Франції), заява № 38748/97 від 21.03.2002), за необхідності, отримати відкладення справи (параграф 39 Рішення ЄСПЛ у справі Yvon v. France (Івон проти Франції), заява № 44962/98, ЄСПЛ 2003-У).
В свою чергу, принцип “рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова “рівності сторін» у розумінні “справедливого балансу» передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (параграф 33 Рішення ЄСПЛ у справі Dombo Beheer B.V. v. Netherlands (Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів) від 27.10.1993, Серії А № 274). Представлення суду однією стороною матеріалів є неприйнятним, якщо ці ж матеріали не представлені іншій стороні, і яка у подальшому не може їх прокоментувати. Сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги (параграф 37 Рішення ЄСПЛ у справі Clinique des Acacias and Others v. France (Клінік дез Акація та інші проти Франції), заяви № 65399/01, 65406/01, 65405/01 і 65407/01 від 13.10.2005). Кожній із сторін була надана розумна можливість представити свою справу у таких спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. (параграф 53 Рішення ЄСПЛ у справі De Haes and Gijsels v. Belgium (Де Хаес і Гійсейлс проти Бельгії) (заява № 19983/92 від 24.02.1997).
При цьому, Європейський суд з прав людини вважає неможливою реалізацію принципів рівності і змагальності без дотримання права на участь в судовому розгляді (рішення по справі ВАТ “Нафтова компанія Юкос» проти Російської Федерації (заява № 14902/04) від 20.09.2011.
Сполучені Штати Америки є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 15.11.1965.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Вимоги щодо змісту і форми судового доручення про надання правової допомоги містяться у статті 499 ЦПК України, зокрема, зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 499 ЦПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, якщо документ має бути вручений відповідно до ч. 1 цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Однак, з матеріалів справи вбачається відсутність засвідченого перекладу на іншу мову у розумінні вищевказаної Конвенції копії позовної заяви з додатками.
Ураховуючи повідомлену позивачем інформацію про проживання відповідача у справі за межами України у США, у зв'язку із необхідністю повідомлення його про розгляд справи та вручення копії позовної заяви з додатками, суд дійшов висновку про необхідність залишення даної позовної заяви без руху для надання позивачем нотаріально засвідченого перекладу на англійську мову позовної заяви з додатками для подальшого звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Переклад зазначених документів повинен бути у двох екземплярах.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 187, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА