Справа№751/4164/25
Провадження №1-кс/751/1140/25
16 травня 2025 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
слідчого ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні - т.в.о. старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про відібрання біологічних зразків у особи у кримінальному провадженні №12024270000000730 від 11.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст. 307 КК України,
Слідчий у кримінальному провадженні ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про примусове відібрання біологічних зразків букального епітелію у підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивоване тим, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024270000000730 від 11.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
15.04.2025 о 17 годині 35 хвилин ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з метою збуту, пересиланні з метою збуту, збуті особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну, наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - канабісу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, повторно; у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), 4-ММС в особливо великих розмірах, психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну в особливо великому розмірі, наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - канабісу, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.
30.04.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
15.04.2025 о 17 годині 41 хвилині ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
15.04.2025 слідчим у кримінальному провадженні - слідчим відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 винесена постанова про відібрання зразків (букального епітелію) для проведення експертизи.
16.04.2025 вказана постанова вручена та оголошена підозрюваній ОСОБА_4 , проте остання відмовилася добровільно надавати зразки букального епітелію для проведення експертизи.
17.04.2025 ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова відносно підозрюваної ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без визначення розміру застави.
Враховуючи той факт, що отримати зразки в інший спосіб неможливо, оскільки підозрювана відмовилась від добровільного надання зразків букального епітелію, необхідно отримати біологічні зразки відповідно до положень ч. 3 ст. 245 КПК України.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримала, просила його задовольнити. Доповнила, що експертиза у кримінальному провадженні не призначалась і не планується, а відібрання біологічних зразків у підозрюваної проводиться для виконання вимог ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини».
Захисник підозрюваної заперечував проти задоволення клопотання слідчого, в обґрунтування посилався на доводи, викладені у письмових запереченнях, які зводяться до того, що, на думку сторони захисту, біологічні зразки в ОСОБА_4 слідчий бажає отримати з метою встановлення причетності її до вчинення злочину, але примусове їх надання суперечитиме положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже право не свідчити проти себе і близьких родичів має будь-яка особа. Просив врахувати прецедентну практику Європейського суду з прав людини та зауважив що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки. Вважає, що задоволення клопотання слідчого про надання дозволу всупереч волі особи на відібрання її біологічних зразків, порушуватиме кримінальний процесуальний принцип свободи від самовикриття. Крім того, в матеріалах доданих до клопотання відсутня постанова про призначення судовох експертизи на підставі якої відповідно до ч.1 ст.245 КПК України проводиться відібрання біологічних зразків у особи.
Підозрювана у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого, підтримала позицію свого захисника.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам (ст.28 Конституції України).
Право на особисту (тілесну) недоторканість найважливіше демократичне право, яке отримало правове визнання не тільки на рівні Конституції, а й у міжнародних актах, зокрема, у Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, Декларації про захист осіб від тортур та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність видів поводження чи покарання, тощо.
Положеннями ст. 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Закон України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» № 2391-ІХ, визначає правові засади обробки геномної інформації людини з метою її державної реєстрації в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України № 2391-ІХ, державна реєстрація геномної інформації проводиться з метою:
1) ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення;
2) розшуку осіб, зниклих безвісти;
3) ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини;
4) ідентифікації осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України № 2391-ІХ, в Україні проводяться обов'язкова та добровільна державна реєстрація геномної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України № 2391-ІХ обов'язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація:
1) осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду;
2) осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння або злочини проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, та до яких за рішенням суду застосовані примусові заходи медичного характеру;
3) осіб, засуджених за вчинення умисних злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
4) установлена з біологічного матеріалу, отриманого під час проведення слідчих (розшукових) дій відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та неідентифікована;
5) невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини, відомості про виявлення яких унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або відображено у постанові про початок досудового розслідування, винесеній у порядку, передбаченому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України;
6) встановлена з раніше відібраних біологічних зразків осіб, зниклих безвісти, або біологічного матеріалу з особистих речей осіб, зниклих безвісти, відомості щодо яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або відображено у постанові про початок досудового розслідування, винесеній у порядку, передбаченому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України;
7) осіб, які не здатні через стан здоров'я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України № 2391-ІХ порядок проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації людини затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення обов'язкової державної реєстрації геномної інформації відбір та направлення на проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) біологічного матеріалу осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, у разі, коли результати експертизи (дослідження) можуть бути використані для забезпечення завдань кримінального провадження, здійснюється згідно із статтею 242 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 Порядку у разі коли особу, якій повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, затримано або до неї застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відбір та направлення на проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) біологічного матеріалу осіб здійснюється під час прибуття таких осіб до ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора уповноваженими особами цих установ.
Згідно ст.245 КПК України, у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом; порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК України, норми якої вказують на те, що в разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи, прокурор повинен винести постанову про відібрання біологічних зразків, пред'явити таку постанову для відома особі, в якої буде проводитися відбір біологічних зразків, а слідчий, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря, повинен запропонувати такій особі добровільно надати можливість відібрати біологічні зразки, про що скласти протокол. В разі відмови особи добровільно надати можливість відібрати біологічні зразки, таку відмову слід зафіксувати в протоколі згідно з вимогами КПК України.
У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Згідно з ч.1ст.160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених устатті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Із матеріалів поданих слідчим убачається, що у клопотанні немає підтверджуючих аргументів щодо необхідності отримання біологічних зразків підозрюваної ОСОБА_4 , оскільки необхідність відібрання зазначених зразків обґрунтовується лише необхідністю виконання вимог ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». Органом досудового розслідування не надано доказів про призначення експертизи, предметом дослідження якої буде саме біологічний матеріал підозрюваної.
Зазначене не відповідає приписам ч. 1 ст. 245 КПК України, яка визначає, що передумовою відбирання біологічних зразків у особи є призначення експертизи та необхідність отримання біологічних зразків для її проведення.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободі практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Враховуючи практику та рішення Європейського суду з прав людини (справа «Яллох проти Німеччини») доцільно зауважити на тому, що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 25.12.1993 у справі «Функе проти Франції» зазначив, що неможливо здійснення по відношенню до особи будь-якого примусу з метою надання цією особою доказів, які згодом буде покладено в основу її обвинувачення.
За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26.03.1985 у справі «Х та У проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у її право.
На переконання слідчого судді, слідчим належним чином не доведено потребу органу досудового розслідування у примусовому відібранні біологічних зразків, а також неможливість у інший спосіб отримати вказані зразки з метою доведення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні за №12024270000000730 від 11.04.2024.
З огляду на викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання про примусове відібрання біологічних зразків у підозрюваної ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст.160-166, 241, 245 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні - т.в.о. старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про відібрання біологічних зразків у особи у кримінальному провадженні №12024270000000730 від 11.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст. 307 КК України, - відмовити.
Ухвала не оскаржується, заперечення можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали оголошено 19 травня 2025 року.
Слідчий cуддя ОСОБА_1