Справа № 686/6923/25
Провадження № 2-а/686/140/25
19 травня 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджа Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом, відповідно до якого просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в Хмельницькій області від 22.02.2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 22 лютого 2025 року, приблизно о 10 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки Toyota Camry, д/н НОМЕР_1 , він рухався з вулиці Лісогринівецької на Старокостянтинівське шосе, продовжуючи рух в напрямку вулиці Озерної у м. Хмельницькому. Через деякий час він помітив автомобіль патрульної поліції, який рухався позаду нього, а згодом увімкнув сирену та проблискові маячки і наказав зупинитись. Після зупинки автомобіля до нього підійшов інспектор патрульної поліції, який назвався капітаном на прізвище Цвях (або Цвюх, або Цвіх) ОСОБА_2 , але причину зупинки автомобіля не повідомив і одразу почав вимагати поліс авто страхування, якого у нього на той час не було, оскільки автомобіль належить дочці і про наявність або відсутність його йому було невідомо. На його запитання про причину зупинки співробітник поліції не відповів, але при цьому підтвердив, що жодного порушення Правил дорожнього руху з його боку не було, а отже причина зупинки відсутня. Переконавшись у відсутності полісу авто страхування, вказаний співробітник поліції повідомив, що позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з винесенням відповідної постанови. Після цього інший співробітник патрульної поліції роздрукував на портативному пристрої стрічку з тексом постанови, але права при цьому не роз'яснив та копію постанови не надав.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення та підлягає скасуванню із закриттям справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Водночас з цим, згідно статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, як самовільно залишила місце утримання військовополонених.Жодної з цих підстав для зупинки його автомобіля у співробітників патрульної поліції не було.
Крім того, згідно частини третьої цієї статті, поліцейський зобов'язанийпроінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком)визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, якапосягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, навстановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко вказано, що контроль за наявністю договорів автострахування здійснюється підрозділами Нацполіції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП. Інших підстав складення протоколу про відсутність полісу автоцивілки у поліції немає. Іншим органом, що має право перевіряти наявність автоцивілки є Держприкордонслужба - при перетині транспортними засобами кордону.Таким чином, лише два випадки, коли поліцейський може перевірити поліс автоцивілки та виписати протокол за його відсутність: при складанні протоколу щодо порушень ПДР;при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, непред'явлення при перевірці полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за відсутності факту порушення водієм Правил дорожнього руху не є підставою для складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Така правова позиція підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.04.2017 і знайшла своє відображення у подальших судових рішеннях (наприклад, рішення по справах 760/15484/16-А, 196/1332/18).
Згідно зі статтею 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність його вини, відсутність події адміністративного правопорушення, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, винесена постанова є протиправною і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 року матеріали справи передані на розгляд судді Хараджі Н.В.
20 березня 2025 року ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджі Н.В. адміністративний позов залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
28 березня 2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, однак недоліки усунуті частково.
02 квітня 2025 року ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджі Н.В., адміністративний позов повторно залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.
04 квітня 2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 08 квітня 2025 року поновлено позивачу строк для звернення до суду з позовною заявою, прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, розгляд якої провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
25 квітня 2025 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано наступне.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон 580-VIII), поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
Згідно п. 11 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон 580-VIII), поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Згідно п. 2.1. «а;б;ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.4. «а» ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів, на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.01.2025 року перевірка наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у такій формі: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Під час несення служби 22.02.2025 року працівниками патрульної поліції було зупинено транспортний засіб Тоуоtа Саmrу номерний знак НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , який керував ТЗ без чинного полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (було виявлено шляхом перевірки наявної бази даних МТСБУ), чим порушив п.2.1 (г) ПДР України, окрім того, після зупинки ТЗ було виявлено, що водій, керуючи ТЗ, був не пристебнутий ременем безпеки на ТЗ, який обладнаний пасивними засобами безпеки.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, відповідач постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Гр. ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає: «Після зупинки автомобіля до мене підійшов інспектор патрульної поліції, який назвався капітаном на прізвище ОСОБА_3 , але причину зупинки автомобіля не повідомив і одразу почав вимагати поліс авто страхування...».
Переглянувши відеозаписи долучені до відзиву на позовну заяву можна переконатись, що інспектор патрульної поліції підійшовши до ТЗ під керуванням позивача, представився йому та в ході розмови повідомив про причину зупинки, після чого, було оголошено вимогу пред'явити документи визначені в п.2.1 ПДР України, однак водій повідомив, що поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів у нього відсутній.(Додаток №1 до відзиву на позовну заяву, камера «475925», файл с1ір-0, 10:32:07).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів. Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.
Забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевірка наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.
Отже на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу повинен пред'явити для перевірки документи передбачені п. 2.1 ПДР України. При цьому, відповідні документи повинні знаходитись безпосередньо у розпорядженні водія (у транспортному засобі, яким водій керує). Виходячи з аналізу законодавства, посилання позивача про відсутність будь-яких правових підстав для зупинки транспортного засобу є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки відсутність страхового полісу (сертифікату) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів правопорушення є окремим самостійним складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, нормами вищенаведеного Закону, експлуатація транспортного засобу без чинного поліса страхування забороняється, а перевірка та контроль за наявністю чинних договорів страхування є обов'язком підрозділів Національної поліції.
Також Позивач зазначає: «Переконавшись у відсутності полісу автострахування вказаний співробітник поліції повідомив, що мене буде притягнуто до адміністративної відповідальності... Після цього інший співробітник патрульної поліції роздрукував на портативному пристрої стрічку з текстом постанови, але права при цьому не роз'яснив та копію постанови не надав», дане твердження не відповідає дійсності з огляду на наступне.
Позивач підтвердив, що у нього відсутній поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, після чого інспектор повідомив про те, що Позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності, та що відбудеться розгляд справи на місці зупинки про адміністративне правопорушення, в подальшому під час розгляду адміністративної справи водію було роз'яснено вимоги статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП (Додаток №1 до відзиву на позовну заяву, камера «475925», файл clip-1, 10:47:45).
Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що на протязі всієї розмови жодних клопотань, заяв до працівників патрульної поліції від Позивача не надходило, та по завершенню розгляду адміністративної справи було надано копію постанови серії ЕНА №4125954, про що Позивач зробив відмітку про її отримання в графі 9. (Додаток №1 до відзиву на позовну заяву, камера «475925», файл clip-1, 10:54:58).
Також позивач посилається на 2 випадки, коли поліцейський має право перевіряти «наявність автоцивілки» (дослівно зі слів позивача,) відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який втратив чинність та не має жодної юридичної сили.
Таким чином, заперечення позивача щодо невчинення ним адміністративного правопорушення та безпідставність винесення постанови, спростовуються вищевказаними доказами і вказують на те, що звернення позивача до суду пов'язане не із захистом його порушених прав у сфері публічно-правових відносини, а є обранням останнім способу захисту на уникнення адміністративної відповідальності. Самі лише заперечення не мають юридичної сили, оскільки свою позицію та невинуватість позивач мав би довести шляхом надання доказів на спростування обставин, викладених у оскаржуваній постанові, адже відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом; ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отож, вищезазначене свідчить про правомірність винесеної постанови та відповідно про відсутність підстав для її скасування.
09 травня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив у якій вказано наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
Згідно пункту 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Приписами підпункту а пункту 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) поліцейський може зупиняти транспортні засоби лише у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу та інші, але жодна з цих підстав не передбачає зупинку транспортного засобу з метою перевірки наявності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності без наявності порушень чи оформленні ДТП.
Частина 3 статті 35 Закону № 580-УІІІ передбачає, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Частина 1 статті 126 КУпАП встановлює, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, відповідно до пункту 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що поліцейський має право зупиняти транспортні засоби лише у конкретно визначених законом випадках.
Що стосується пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначає, що контроль за його наявністю здійснюється у двох випадках: при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху;при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Ця правова позиція викладена в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі № 496/1358/24.Крім цього, така правова позиція підтримана: в ухвалі Вищого адміністративного суду від 27.04.2017 у справі № 754/7746/16 і знайшла своє відображення у подальших судових рішеннях (наприклад, рішення по справах 760/15484/16-А, 196/1332/18), а також: в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 у справі № 524/7029/20);в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 201/4659/21;в рішенні Приморського районного суду міста Одеси від 12.04.2021 у справі № 522/23277/20;в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від17.03.2021 у справі № 202/4473/20 та інших.
Слід також вказати, що Верховний Суд у постановах від 15.03.2019 (справа № 686/11314/17) та від 22.10.2019 (справа № 161/7068/16-а) сформував правовий висновок, який полягає у тому, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення страхового полісу є неправомірними.
Водночас з цим, відповідачем в обґрунтування заперечень на позов було надано DVD-R диск який містить відеозапис процедури перевірки документів позивача, розгляду справи про адміністративне правопорушення та складенняоскаржуваної постанови. Із змісту наданого відеозапису вбачається, що інспектор патрульної поліції назвав підставу порушення ПДР керування без ременів безпеки, що можна було встановити лише після зупинення автомобіля, але ця підстава не знайшла свого підтвердження (додаток № 1 до відзиву, файл сІір-0, 10.32.28)
Крім цього на відеозаписі зафіксовано як інспектор патрульної поліції Цюх В.І. після завершення процедури оформлення з використанням нецензурної лексики висловлювався про обставини події, особу водія, можливість підкидання наркотиків та «усіх адвокатів разом узятих» (додаток № 1 до відзиву, файл сіір-1, 10.56.25).
В заперечення проти ствердження відповідача про те, що «позивач мав би довести шляхом надання доказів на спростування обставин, викладених у оскаржуваній постанові» потрібно наголосити, що відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. В зв'язку із цим позивач вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд дійшов наступного висновку.
Так, згідно спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4125954 від 22.02.2025 року: 22.02.2025 року о 10 год. 37 хв. 26 сек. в м. Хмельницькому по вул. Гетьманській 21/3 водій ОСОБА_1 керував ТЗ без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1. «ґ» ПДР відсутність у водія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Положеннями ст. ст. 9, 77 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4125954 від 22.02.2025 року 22.02.2025 року о 10 год. 37 хв. 26 сек. в м. Хмельницькому по вул. Гетьманській 21/3 водій ОСОБА_1 керував ТЗ без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1. «ґ» ПДР відсутність у водія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Так, у якості доказу вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, представником відповідача надано до суду диск із відеоматеріалами.
Оглянувши відеозапис (Додаток №1 до відзиву на позовну заяву, камера «475925», файл с1ір-0), поданий відповідачем, судом встановлено наступне.
Згідно наданого відео 22 лютого 2025 року з 10 год. 29 хв. 20 сек. зафіксовано рух транспортного засобу (напевно працівників поліції), який зупиняється о 10 год. 31 хв. 08 сек. При цьому будь-які інші рухомі транспорті засоби за наявному відео відсутні. О 10 год. 31 хв. 26 сек. працівник поліції підходить до стоячого із вкюченими аварійними сингалами автомобіля Тоуоtа Саmrу номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , поліцейський питається, чому водій не зупинявся, на що водій запитав про причину зупинки. На вказане запитання поліцейський вказав, що вбачає порушення Правил дорожнього руху, а саме водій неналежним чином пристебнутий, на що водій заперечив, зазначивши, що під час керування він був пристебнутий належним чином, проте після зупинки автомобіля відстебнув ремені безпеки. Після того поліцейський попросив водія надати документи, на що водій погодився. Після огляду документів поліцейський спитав, чи є у водія поліс страхування, на що останній повідомив, що немає. Далі на відео зафіксовано сперечання водія із поліцейським з приводу обґрунтованості вимоги пред'явлення страхового полісу та процес розгляду справи відносно водія за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Суд погоджується із доводами сторони відповідача, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 01.01.2025 року перевірка наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.
Проте відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
П. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 01.01.2025 року розширено перелік підстав для перевірки наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідними підрозділами Національної поліції України.
Проте матеріали справи не містять доказів чи посилання на них, саме за якої з цих підстав діяли працівники відповідного підрозділу Національної поліції України під час перевірки наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у позивача 22.02.2025 року.
Крім того згідно обставин правопорушення, вказаних у постанові у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4125954 від 22.02.2025 року датою за часом вчинення інкримінованого позивачу правопорушення є 22.02.2025 року о 10 год. 37 хв. 26 сек.
Проте згідно наданого відповідачам відео вбачається, що в період часу з 10:31:18 до 10:56:11 зазначений транспортний засіб є нерухомим. Отже будь-яких доказів обставин правопорушення, зазначених у постанові у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4125954 від 22.02.2025 року, за якими 22.02.2025 року о 10 год. 37 хв. 26 сек. в м. Хмельницькому по вул. Гетьманській 21/3 водій ОСОБА_1 керував ТЗ, матеріали справи не містять.
Крім того згідно оскаржуваної постанови, 22.02.2025 року о 10 год. 37 хв. 26 сек. в м. Хмельницькому по вул. Гетьманській 21/3 водій ОСОБА_1 керував ТЗ без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1. «ґ» ПДР відсутність у водія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому керування без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса є взаємовиключними самостійними складовими адміністративного правопорушення. Проте в постанові чомусь зазначається, що позивач перебував без обох цих складових одночасно, але порушив п.2.1. «ґ» ПДР як відсутність у водія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За приписами ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
Згідно п. 2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Приписами підпункту «а» п. 2.4 ПДР України встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII(далі Закон № 580-VIII) поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Стаття 35 Закону № 580-VIII містить перелік випадків у яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, в тому числі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Частина 3 ст. 35 Закону № 580-VIII передбачає, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що поліцейський має право зупиняти транспортні засоби у конкретно визначених законом випадках.
Зазначені положення закону є запорукою проти свавілля по відношенню до учасників дорожнього руху.
Проте відповідно до наданого відео не вбачається очевидних підстав причини зупинки. Крім того згідно наданого відео після зупинки транспортного засобу працівник поліції одразу не повідомив про причини зупинки, а лише на запитання керманича щодо причин повідомив лише одну причину зупинки - це неправильність пристебнення ременем безпеки. Проте будь-яких доказів вказаного правопорушення під час руху транспортного засобу згідно відео не вбачається та матеріали справи не містять. Суд не бере до уваги посилання відповідача як на причину зупинки наявність відомостей у працівників поліції щодо відсутності полісу страхування, оскільки вказане не підтверджується наданим відповідачем відео під час повідомлення про причини зупинки водієві.
Виходячи з положень ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вже зазначалося згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В межах даної справи, суб'єкт владних повноважень не надав доказів, що ОСОБА_1 22.02.2025 року о 10 год. 37 хв. 26 сек. керував транспортним засобом в м. Хмельницькому по вул. Гетьманській 21/3, порушив Правила дорожнього руху України та на законних підставах був зупинений працівниками поліції. Більш того, посилання відповідача на порушення позивачем правил користування ременями безпеки не підтвердилось жодним доказом. Під час спілкування із поліцейським позивач неодноразово зазначав, що він відстебнув паски безпеки після зупинки автомобіля. Доказів на спростування цього, відповідачем не надано.
Верховний Суд у постановах від 15.03.2019 року (справа № 686/11314/17) та від 22.10.2019 року (справа № 161/7068/16-а) сформував правовий висновок, який полягає у тому, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху України, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення страхового полісу є неправомірними.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, рішення має бути обґрунтованим, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскільки відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відтак факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП при обставинах, зазначених в оскаржуваній постанові, ґрунтується на припущенні.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 463/1352/16-а «в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Суд вважає, що в даному випадку вищезазначені принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не були дотримані, оскільки належні докази вини позивача та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні. Доводи позивача, викладені в його позові, відповідачем не спростовані.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст. ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст.ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 18.03.2020 року № 543/775/17 за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст. ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, звертаючись до суду із даним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову з Управління патрульної поліції в Хмельницькій областіза рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 241-242, 244-246, 250-251, 255, 286, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №4125954 від 22.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста,буд.3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа