Справа № 947/12992/25
Провадження № 1-кс/947/5556/25
09.05.2025 року
слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу Одеської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025161050000005 від 08.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України,
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу Одеської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025161050000005 від 08.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України.
Обставини кримінального правопорушення викладені детективом у клопотанні.
Посилаючись на доводи, викладені у клопотанні, сторона обвинувачення просить накласти арешт на вилучене в ході проведення огляду з 14.04.2025 року по 15.04.2025 року за місцем розташування ВМО № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 23.
У судовому засіданні прокурор оголосив клопотання вимоги якого просив задовольнити, повідомив, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано шкоду державі, оскільки не сплачені митні платежі, однак точна сума завданої шкоди буде встановлюватися під час проведення експертизи. Прокурор просив долучити протокол огляду сайту від 06.05.2025 року.
У судове засідання також з'явився адвокат ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_6 , яка є директором ТОВ «Прогресфарм», та ТОВ «Прогресфарм», який заперечував проти доручення протоколу огляду, мотивуючи тим, що з вказаним доказом сторону захисту ознайомлено не було та даний доказ з'явився вже після звернення з клопотанням до суду. Вважав клопотання необґрунтованим. На його думку органом досудового розслідування не були здійсненні необхідні слідчі дії відносно встановлення походження вилученого майна. Звернув увагу, що слідством навіть не допитано представника ТОВ «Прогресфарм». Повідомив, що товар був придбаний не в Індії, як зазначає орган досудового розслідування, а в Дубаї. Запевнив, що у нього є відповідні договори. Звернув увагу, що є високий ризик в порушенні умов зберігання товару. Також просив долучити до матеріалів клопотання пояснення ОСОБА_6 , в яких вона повідомляє про законне походження товару, та стверджує, про здійснення платежів для сплати мита та ПДВ на розрахунковий рахунок Державної митної служби України на суму 1 420 000 грн. Тому у задоволенні клопотання представник власника майна просить відмовити, або передати вилучене майно на відповідальне зберігання ТОВ «Прогресфарм».
Вислухавши думку прокурора та представника власника майна, дослідивши клопотання та матеріали додані в його обґрунтування, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність повернення даного клопотання прокурору для усунення недоліків з наступних підстав.
Як вбачається з клопотання, підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025161050000005 від 08.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України, за фактом переміщення через митний кордон України товарів з приховуванням від митного контролю ТОВ «ПРОГРЕСФАРМ», код ЄДРПОУ 43618970.
З 14 по15 квітня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси проведено огляд території за розташування ВМО № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці за адресою: м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, буд. 23, в ході якого виявлено та вилучено майно, перелік якого зазначено у клопотанні.
16 квітня 2025 року детективом винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Завданням арешту майна є запобігання, можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає що, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту клопотання прокурора про накладення арешту на майно, прокурор визначив метою накладення арешту на зазначене в ньому вилучене майно його збереження як речового доказу, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В порушення вимог кримінального процесуального закону, щодо вмотивованості та обґрунтованості, органом досудового розслідування не обґрунтовано яке доказове значення має вилучене в ході обшуку майно, зокрема яке відношення ТОВ «ПРОГРЕСФАРМ» в рамках кримінального провадження № 72025161050000005 та відсутні докази допиту уповноважених осіб ТОВ «ПРОГРЕСФАРМ» зокрема директора ОСОБА_6 в якості свідка
Прокурор обґрунтовуючи клопотання надав суду протокол огляду інтернет мережі від 06.05.2025 року, тобто вказана слідча дія була здійснена вже після звернення з клопотанням про арешт майна.
Також на думку слідчого судді, органу досудового розслідування додатково необхідно перевірити доводи сторони захисту відносно походження вилученого майна, сплати за нього мита та ПДВ на розрахунковий рахунок Державної митної служби України на суму 1 420 000 грн.
Орган досудового розслідування у клопотанні фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин кримінального провадження, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні, однак при цьому не мотивує необхідності накладення арешту на майно.
Отже слідчому судді не зрозуміло яке доказове значення в рамках даного кримінального провадження має вилучене майно та який процесуальний статус в рамках даного провадження має ТОВ «ПРОГРЕСФАРМ» .
Слідчий суддя позбавлений можливості встановити з яких причин наразі вилучене майно необхідне органу досудового розслідування для огляду та чому детектив вважає, що воно може мати значення для встановлення обставин імовірного вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження № 72025161050000005.
Слідчий суддя приходить до висновку, що звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, слідчим та прокурором не долучено документів, які можливо перебувають в розпорядженні органу досудового розслідування, на підтвердження того, що вилучені грошові кошти набуті протиправним шляхом та в подальшому можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення саме у даному кримінальному провадженні з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 201-3 КК України.
Слідчий суддя звертає увагу, що необґрунтоване накладення арешту майна може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити законні права власників та володільців майна.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання сторони обвинувачення не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності обґрунтування підстав для арешту вилучених грошових коштів та підтвердження належності їх підозрюваному.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
Слід зазначити, що положеннями статті 3 КПК України на слідчого суддю покладено обов'язок контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, при цьому, окреслено межі такого захисту - діяти в порядку, передбаченому КПК України.
Водночас при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором відділу Одеської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025161050000005 від 08.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1