Справа № 947/17031/25
Провадження № 1-кс/947/6985/25
16.05.2025 року cлідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000120 від 30.01.2025 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця, м. Одеси, з середньою освітою, одруженого, виховуючого неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватного підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, -
Суть клопотання.
До Київського районного суду м. Одеси, в рамках кримінального провадження № 12025160000000120 від 30.01.2025 року, надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 1000 (однієї тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотання мотивовано тим, що:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України .
- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1 ,2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
- застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на обставини викладені в клопотанні та наявність ризиків, які встановлені слідчим у клопотанні. Просив долучити до матеріалів клопотання протоколи огляду мобільного телефону від 15.05.2025, які на його думку підтверджують обґрунтованість підозри.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на те, що ризики є недоведеними. Зазначив, що підзахисний має міцні соціальні зв'язки, при цьому стверджував, що розмір застави є непомірним. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, а в разі задоволення просив зменшити заставу до 100 прожиткових мінімумів.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку захисника, повідомив, що з підозрою він не погоджується, оскільки не вчиняв жодних кримінально-протиправних дій , вважає, що всі слідчі дії були незаконними.
Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000000120 від 30.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч.ч. 2, 3 ст. 311 КК України.
Відповідно до положень статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин - усі дії, включаючи рафінування, підвищення в препараті концентрації наркотичних засобів, психотропних речовин, чи переробку наркотичних засобів і психотропних речовин, у результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини.
Відповідно до положень статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - діяння з: культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання, придбання, збуту, ввезення на територію України, вивезення з території України, транзиту через територію України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що здійснюються з порушенням законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори.
Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин - усі дії, включаючи рафінування, підвищення в препараті концентрації наркотичних засобів, психотропних речовин, чи переробку наркотичних засобів і психотропних речовин, у результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини.
Досудовим розслідуванням установлено, що у ОСОБА_4 в порушення вищевказаних вимог законодавства, за невстановлених обставин та у невстановлений в ході досудового розслідування час, виник злочинний корисливий умисел, спрямований на отримання незаконного прибутку та особисте збагачення у протиправний спосіб, шляхом незаконного виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту психотропної речовини особам, схильним до її вживання.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_4 , будучи обізнаним з технологією виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну,діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, обрав місцем для незаконного виготовлення психотропної речовини буд. № 139 по вул. Отамана Головатого в м. Одеса, який облаштував з метою подальшого його використання у своїй протиправній діяльності.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, кінцевий результат якого спрямований на незаконне виготовлення, придбання зберігання, з метою збуту та збут психотропної речовини амфетаміну, обіг якої обмежено, ОСОБА_4 у невстановлені досудовим розслідуванням дати, час, місця, обставинах, у невстановлених осіб придбав спеціальне хімічне обладнання (лабораторний посуд, прилади, необхідні для проведення хімічної реакції синтезу, тощо), компоненти та прекурсори, необхідні для виготовлення психотропної речовини, які переніс та почав зберігати у будинку за вищевказаною адресою.
Так, реалізовуючи свій злочинний намір на виготовлення, зберігання з метою збуту психотропної речовини, ОСОБА_4 , точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 14.04.2025, знаходячись у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих мотивів, за допомогою попередньо придбаного ним хімічного обладнання (лабораторного посуду, приладів, тощо) та заздалегідь придбаних компонентів шляхом здійснення хімічної реакції синтезу незаконно виготовив у невстановленій кількості психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою подальшого збуту.
Після чого, ОСОБА_4 14.04.2025 у невстановлений у ході досудового розслідування час, взяв заздалегідь підготовлену картонну коробку ТОВ «Нова Пошта», в якій вже містилася запакована психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою приховування своїх анкетних даних відразу сформував товарно-транспортну накладну (далі ТТН), вказавши дані відправника та отримувача, які не відповідають дійсності та попрямував до поштомату № 36378 ТОВ «Нова Пошта», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. № 123.
У подальшому, ОСОБА_4 знаходячись біля вищевказаного поштомату 14.04.2025 о 23.12 год. здійснив збут психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну шляхом відправлення посилки на ім'я ОСОБА_9 до поштомату № 49530 ТОВ «Нова Пошта», що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Байрона, 156 (ТТН № 20451144331317).
Далі, 15.04.2025 у період часу з 09.20 год. до 09.35 год., у ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді огляду та виїмки кореспонденції в приміщенні інноваційного терміналу ТОВ "Нова Пошта" за адресою: м. Одеса, Нерубайська територіальна громада, масив № 21, буд. № 73, проведено огляд посилки за ТТН № 20451144331317 під час якого виявлено картонна коробка «Tiraplastic», обгорнута у пакувальний папір, де знаходився полімерний пакет типу «zip-lock» з порошкоподібною речовиною білого кольору, з якого здійснено відбір зразку.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/116-25/10468-НЗПРАП від 05.05.2024 надана на експертизу порошкоподібна речовина білого кольору масою 0,243 г (сейф-пакет НПУ № KIV4109247) містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, кількісний вміст якої становить 0,106 г.
Крім, того ОСОБА_4 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, будучи обізнаним з технологією виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну у невстановлені досудовим розслідуванням дати, час, місця, обставини, у невстановлених осіб придбав прилади, необхідні для проведення хімічної реакції синтезу, компоненти та прекурсори, необхідні для виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну.
З метою забезпечення своєї протиправної діяльності а також конспірації, ОСОБА_4 у період часу приблизно з квітня 2025 року до 14.05.2025 у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 незаконно продовжив зберігати раніше придбане спеціальне хімічне обладнання (лабораторний посуд, тощо), призначене для виготовлення психотропної речовини,за допомогою яких, використовуючи придбані заздалегідь компоненти, шляхом здійснення хімічної реакції синтезу повторно незаконно виготовив психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.
Далі, 14.05.2025 під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. № 139, працівниками поліції виявлено та вилучено зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, приблизною вагою 38 г, з якого відібрано зразок для проведення експрес-тесту «IDT 9000 T General Screening Drugs» за результатами якого в порошкоподібній речовині білого кольору виявлено наявність основної алкалоїдної речовини (наркотичного засобу або психотропної речовини), яку ОСОБА_4 , діючи повторно, зберігав за вищевказаною адресою, з метою подальшого збуту.
За викладених обставин, 14 травня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених:
- ч. 1 ст. 307 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, зберігання, пересилання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини;
- ч. 2 ст. 307 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту психотропної речовини, вчинене повторно.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Як убачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказані кримінальні правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема:
- протоколом про результати проведення негласної слідчої розшукової дії від 16.04.2025, передбаченої ст. 262 КПК України - огляд та виїмка кореспонденції, з посилки яку відправляв ОСОБА_4 , в якій містилась порошкоподібна речовина білого кольору;
- висновком експерта № СЕ-19/116-25/10468-НЗПРАП від 05.05.2024 за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, відповідно до якогонадана на експертизу порошкоподібна речовина білого кольору масою 0,243 г (сейф-пакет НПУ № KIV4109247) містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, кількісний вміст якої становить 0,106 г.
- протоколом обшуку від 14.05.2025 за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого вилучено обладнання для виготовлення психотропної речовини, а також речовини з ознаками психотропних речовин;
- протоколами огляду від 15.05.2025 року мобільного телефону;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 12025160000000120 від 30.01.2025 можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання матеріалів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Також слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та встановлених обставин достатньо для виправдання подальшого розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.
Дослідивши обставини вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень та можливу роль ОСОБА_4 у них, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України, в межах даного кримінального провадження, тому доводи сторони захисту в цій частині слідчий суддя відхиляє.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Обставини, які підтверджують ризик передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.
Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого та корисливого злочину, за яке передбачене покарання до 10 років із конфіскацією майна.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у їх вчиненні, а тому слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
Також, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити речові докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, з огляду на те, що останній може знищити інформацію на телефонах, документах,ноутбуках, тощо, де може міститися інформація про імовірних співучасників злочинів, особи яких наразі не встановлені органом досудового розслідування і тому підозрюваний зможе знищити такі дані.
При встановленні даного ризику слідчий суддя враховує характер та спосіб вчинення злочинів, який вказує на те, що до вчинення злочинів імовірно причетні інші особи, що залучали до схеми інших осіб, яких використовували в послідуючому з метою збуту наркотичних засобів.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, адже потерпілий та свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
До того ж, слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування триває і є необхідність у встановленні та допиті інших свідків, проведенні додаткових допитів вже встановлених свідків.
При оцінці вказаного ризику слідчий суддя враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Сторона обвинувачення у клопотанні посилається також на існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Разом з цим, слідчий суддя вважає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження в ході розгляду клопотання з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, та наразі органом досудового розслідування не доведено систематичність вчинення злочинів підозрюваним, а наразі лише перевіряється причетність останнього до вчинення злочинів.
Щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або більш м'якого запобіжного заходу.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе унеможливити ухилення підозрюваного від органу досудового слідства, суду, а запобіжні заходи у вигляді особистої поруки та особистого зобов'язання є недоцільними, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики.
При застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею також враховано вік підозрюваного, міцність його соціальних ( офіційно не працевлаштований) та сімейних зв'язків ( зі слів перебуває в цивільному шлюбі, має неповнолітню дитину), а також інші обставини, які характеризують його особу та спосіб життя (кількість епізодів вчинення злочину).
Характеризуючи дані підозрюваного ОСОБА_4 не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які інкримінуються ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 307 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваному можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Щодо розміру застави.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Так, з положень ч. 3 ст. 183 КПК України, вбачається, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ) складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60 560 грн. до 242 240 грн.).
Разом з цим, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Прокурор просив визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 гривень, посилаючись на суспільну небезпеку вчиненого підозрюваним злочину, який в чинено у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Наведене, на думку сторони обвинувачення, свідчить про те, що максимальний розмір застави, визначений КПК України для тяжких злочинів не здатний забезпечити покладених на підозрювану обов'язків.
Так, імовірне вчинення ОСОБА_4 злочинів з корисливих мотивів, пов'язані з збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, саме під час дії режиму воєнного стану в державі, за обставин, як вони викладені у повідомленні про підозру, слідчий суддя вважає виключним випадком, що свідчить про те, що визначений ст. 182 КПК України максимальний розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Вирішуючи дане питання, слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Проте, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 028 000 гривень, яку просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 прокурор є недостатньо обґрунтованою.
Слідчий суддя при визначенні розміру застави, приймає до уваги не лише на обсяг повідомленої підозри, а й спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має підвищену суспільну небезпечність, що порушує встановлений законодавством порядок обігу наркотичних засобів, внаслідок якого задовольняється незаконний попит на наркотики.
Крім того, слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Між тим, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, слідчим суддею враховано і обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан, роль підозрюваного у вчиненні злочину, характер злочину, який посягає проти здоров'я населення, а саме у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, спосіб вчинення, а тому на підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що застава має бути визначена у розмірі 395 (триста дев'яносто п'ять ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 196 060 (один мільйон сто дев'яносто шість тисяч шістдесят) гривень, оскільки визначення застави саме в такому розмірі буде пропорційно помірною для підозрюваного та може гарантувати належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним покладених на нього обов'язків, також враховуючи вагомість ризиків: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; знищення або спотворення речових доказів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та впливу на свідків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю; не відлучатися з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_4 , за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.
За наведених вище обставин, слідчий суддя доходить висновку про існування підстав для часткового задоволення поданого клопотання.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 11 липня 2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 395 (триста дев'яносто п'ять) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2025 рік, що становить1 196 060 ( один мільйон сто дев'яносто шість тисяч шістдесят) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 до 11 липня 2025 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;
- не відлучатися з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1