Справа № 947/5197/25
Провадження № 1-кп/947/789/25
19.05.2025 року
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000001428 від 21.11.2024 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, українки, громадянки України, із вищою освітою, не заміжню, має на утриманні малолітню доньку, 2012 року народження, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
21.11.2024 року у невстановлений час, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (1,44 % в крові), достеменно знаючи та розуміючи, що керування транспортним засобом у стані сп'яніння заборонено, приступила до керування технічно справного автомобіля «SSANG YONG ACTYON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим допустила порушення вимог п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України), який передбачає, що: п. 2.9. «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Того ж дня, приблизно о 17:00 годині, у темний час доби, у суху і без опадів погоду, водій ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «SSANG YONG ACTYON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала рух у Київському районі м. Одеси, по сухому, чистому асфальтобетонному дорожньому покриттю проїзної частини вул. Львівська, яка має по одній смузі для руху у зустрічних напрямках, а також по велосипедній смузі у кожного правого краю дороги, які позначені відповідною дорожньою розміткою, по ділянці дороги яка була освітлена світлом від ліхтарів міського електроосвітлення, розташованих з лівого боку уздовж проїзної частини, з боку вул. Айвазовського в напрямку вул. Люстдорфська дорога, при цьому наближалася до нерегульованого перехрестя з вул. Михайла Жука (вул. Новгородська).
В цей час, попереду вказаного автомобіля, а саме на перехресті вул. Михайла Жука та вул. Львівська, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, вийшла пішохід - жінка, на вигляд приблизно 30-35 років, особу якої не встановлено, яка в подальшому вийшла на проїзну частину вул. Львівська, де впала на велосипедну смугу і частково на смугу, призначену для руху транспортних засобів в бік вул. Люстдорфська дорога, при цьому перебуваючи у горизонтальному, тобто у лежачому положенні, намагалася піднятися з проїзної частини.
Наближаючись до регульованої ділянки вул. Львівська, водій ОСОБА_5 , діючи самовпевнено, обрала швидкісний режим без врахування дорожньої обстановки, рух керованого автомобіля постійно не контролювала і маючи об'єктивну можливість виявити на проїзній частині та у смузі свого руху пішохода - жінку, на вигляд приблизно 30-35 років, особа якої не встановлена, з неадекватною поведінкою здійснюючи відповідні вигини та рухи тілом, під час чого дана жінка знову впала на спину і смугу проїзної частини вул. Львівська, призначену для руху транспортних засобів в бік вул. Люстдорфська дорога, у порушення вимог п. 2.3. б) Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що: п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; уважною не була, постійно не стежила за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно та своєчасно не відреагувала на її зміну, діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»; не вжила належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки автомобіля, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжила рух із попередньою швидкістю, чим позбавила себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, в результаті чого, на ділянці проїзної частини вул. Львівська, розташованій на перехресті з вул. Михайла Жука, скоїла наїзд правою передньою нижньою частиною кузову керованого нею автомобіля «SSANG YONG ACTYON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також переїзд правим переднім колесом цього автомобіля через тіло зазначеної пішохода - жінки, на вигляд приблизно 30-35 років, особу якої не встановлено.
Внаслідок дорожньо - транспортної події пішоходу - жінці, особу якої не встановлено, на вигляд приблизно 30-35 років, були спричинені наступні тілесні ушкодження: забійна рана лобової ділянки по центру, крововилив у м'які тканини лобової ділянки по центру, садна підборіддя; закрита травма грудної клітки і живота: садно спини зліва в середній третині, крововилив у м'які тканини правої бічної поверхні грудної клітки на рівні 3-8-го ребер, крововилив у м'які тканини спини зліва в середній третині, осколкові переломи 2-10-го правих ребер по задній пахвовій лінії, повні поперечні переломи 2-10-го правих ребер по колохребцевій лінії, повні поперечні переломи 3-7-го лівих ребер по середньоключичній лінії, повні поперечні переломи 1-8-го лівих ребер по лопатковій лінії, розриви пристінкової плеври в проекції вищевказаних переломів ребер та анатомічних ліній, крововиливи під пристінкову плевру в проекції вищевказаних переломів ребер та анатомічних ліній, забої легенів, розриви легенів, навколосерцевої сумки, серця та селезінки, розміжчення печінки, крововиливи у плевральні порожнини (у лівій плевральній порожнині виявлено 280 мл, у правій - 600 мл рідкої крові); в) садно в ділянці лівого плечового суглоба, садно в ділянці лівого ліктьового суглоба, садна правої верхньої кінцівки, садно правого стегна, садно в ділянці лівого колінного суглоба, які в комплексі є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя.
Смерть пішохода - жінки, на вигляд приблизно 30-35 років, особа якої не встановлена, яка перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння, (етиловий спирт в концентрації 2,6%), настала від отриманих множинних ушкоджень: закритої травми грудної клітки і живота у вигляді множинних двобічних переломів ребер з розривами пристінкової плеври, розривів легенів, навколосерцевої сумки, серця, селезінки та розміжчення печінки, крововиливів у плевральні порожнини.
Отже, водій ОСОБА_5 , шляхом належного виконання вимог пунктів п.п. 1.5., 2.3. б), 2.9. а), 12.3. Правил дорожнього руху України, гарантовано мала технічну можливість запобігти події і саме її дії перебували в прямому причинно - наслідковому зв'язку з виникненням події цієї пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої пішохода - жінки, на вигляд приблизно 30-35 років, особу якої не встановлено.
Таким чином, ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та пояснила суду, що дійсно, 21.11.2024 року, ввечері, вона, після вживання алкогольних напоїв, а саме коньяку, керувала автомобілем «SSANG YONG ACTYON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, розуміючи, що керування транспортним засобом у стані сп'яніння заборонено. Також пояснила, що на вул. Львівській, близько 17.00 годині вона не побачила дівчину-пішохода, яку переїхала автомобілем, тільки почула звук, після чого зупинила автомобіль і побачила дівчину-пішохода, біля якої знаходився чоловік, якого вона попросила викликати швидку медичну допомогу. Також на місце була викликана поліція. Визнає, що допустила порушення вимог п.п. 2.9.а, 2.3. б, 1.5., 12.3 Правил дорожнього руху України, в результаті чого скоїла наїзд на пішохода, від чого вона померла.
У скоєному щиро розкаялась, виявила щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії, які вчинила у стані алкогольного сп'яніння, розуміючи, що це заборонено. При ухваленні вироку просить суд врахувати, що вона добровільно оплатила грошові кошти на поховання померлої жінки, а також, що вона має на утриманні доньку 2012 року народження, яку вона виховує самостійно, оскільки батька у дитини немає, у свідоцтві про народження доньки в графі «батько» відомості внесені з її слів із зазначенням прізвища « ОСОБА_6 ». Її донька дуже добре навчається у школі, а у позашкільний час її донька ОСОБА_7 успішно займається спортом, танцями, художнім мистецтвом, займається вивченням англійської мови, за що неодноразово нагороджена грамотами та подяками за досягнення та успіхи у вищезазначених видах діяльності.
Просить суд призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а саме нижче мінімального строку покарання, яке передбачено ч. 3 ст. 286-1 КК України, а також розглянути кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Прокурор не заперечував проти розгляду кримінального провадження в такому порядку.
Особи, які визнані потерпілими або законними представники потерпілої, у кримінальному провадженні відсутні.
Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не заподіяно, цивільні позови не заявлені.
Беручи до уваги те, що обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненому злочині визнала у повному обсязі, суд, з'ясувавши думку учасників судового засідання, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, за згодою учасників судового засідання, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують її особистість. Також, обвинуваченій роз'яснено, що в даному випадку вона позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
За таких обставин, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченої, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують її особу, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України за ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого, доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети не тільки кари, а також виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття.
Відповідно ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлені.
Дослідивши дані про особу обвинуваченої, при визначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, вчинений з необережності, обставини вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченої до скоєного, яка вину у вчиненні злочину визнала у повному обсязі та усвідомила неправомірність своїх дій, щиро розкаялась у вчиненому, виявляла щирий жаль з приводу вчиненого та засуджує свої дії, добровільно відшкодувала матеріальні витрати на поховання жінки-пішохода, особу якої не встановлено, яка загинула внаслідок вчинення зазначених дій обвинуваченою, її позитивну характеристику, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 03 лютого 2021 року №629/2739/18 зауважила про те, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
За наслідками проведеного аналізу вищезазначених правових норм, суд приймає до уваги наявність декількох вищезавзначених обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Отже, призначаючи покарання, суд з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою необережного тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, що обвинувачена не мала конкретних мотивів чи умислу на вчинення злочину, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, відсутність обставин, які обтяжують її покарання, особу обвинуваченої, її позитивну характеристику, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, та як встановлено з досліджених судом документів, фактично є матір'ю-одиначкою, має на утриманні малолітню доньку 2012 року народження, яку виховує самостійно, без участі та допомоги будь-яких інших осіб, зокрема батька, відомості про якого внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, сумлінно виконуючи свої батьківські обов'язки відносно доньки, що підтверджено позитивними характеристиками та відзнаками за досягнуті дитиною успіхи за місцем основного та позашкільного навчання, а також дії жінки-пішохода, яка перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'янінння раптово впала на проїзжу частину, перед транспортним засобом обвинуваченої що рухався по прозжій частині в темпу пору доби, що вплинуло на настання дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, суд враховує, що потерпілі або законні представники потерпілої до кримінального провадження не залучені, кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не заподіяно, цивільні позови не заявлені.
Також, суд враховує поведінку обвинуваченої під час вчинення злочину та після його вчинення, а саме те, що остання не мала наміру ухилятися від відповідальності, залишалась на місці дорожньо-транспортної пригоди до приїзду швидкої допомоги та працівників поліції, та сплатила витрати на поховання зазначеної жінки-пішохода. За таких обставин, суд дійшов висновку, що призначення обвинуваченій мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України явно не буде відповідати вимогам справедливості та меті покарання.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку, що призначаючи покарання можливо застосувати до обвинуваченої положення ст. 69 КК України, а саме призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України.
На переконання суду дане покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи Бакланов проти Росії від 09 червня 2005 року; Фрізен проти Росії від 24 березня 2005 року; Ісмайлова проти Росії від 29 листопада 2007 року) та перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Враховуючи викладене, суд вважає, що до обвинуваченої слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у межах строку, визначеного санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої у вигляді застави до набрання вироком законної сили нобхідно залишити без змін.
Питання про процесуальні витрати суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 09.12.2024 року підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України і призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді застави до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту її фактичного затримання при виконанні вироку, після набрання законної сили.
Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття покарання період її попереднього ув'язнення з 22.11.2024 року по 25.11.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 17 509 гривень 80 копійок.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 09.12.2024 року - скасувати.
Речові докази: відеозапис на флеш-носій карті марки «Goodram Micro SD 32 GB - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
Автомобіль марки «SSANG YONG», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 - повернути за належністю власнику.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1