Справа № 589/5552/23
Провадження № 2/589/659/24
15 квітня 2024 року м.Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
27 жовтня 2023 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 73173 гривні 08 копійок за кредитним договором №002/86602271-СК від 01 липня 2019 року (далі - Договір-1).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач зобов'язання за Договором-1 належним чином не виконала і станом на 03 жовтня 2023 року має заборгованість у розмірі 73173 гривні 08 копійок, яка складається з наступного:
- заборгованості за тілом кредиту 42668 грн 03 коп.;
- заборгованість за відсотками 30505 грн 05 коп.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 2684 гривні.
30 жовтня 2023 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз'яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалу про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на адресу зареєстрованого місця проживання, але були повернуті на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 89)
Станом на 15 квітня 2024 року відзив на позов та заперечення від відповідача до суду не надійшли.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі, також не надходили.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 01 липня 2019 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 .
Укладено Заяву-Договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/86602271-СК, якою відповідач підтвердив достовірність, повноту та дійсність відомостей, відображених в заяві-договорі та в офіційних документах, наданих позичальником банку та акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщену на сайті www.tascombank.com.ua) та беззаперечно приєднався до умов договору, погодився з тим, що заява-договір та Тарифи банку є невід'ємними частинами договору.
У заяві відповідач просила відкрити їй поточний рахунок у гривні, операції по яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Велика п'ятірка» з встановленням бажаного кредитного ліміту 1000 грн та підтвердила отримання картки.
До позовної заяви банк додав витяг з публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, у якому відсутні дані про ознайомлення з вказаним документом ОСОБА_1 під час підписання 01 липня 2019 заяви про приєднання.
Крім цього суд звертає увагу позивача, що Витяг з публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб долучено до позову не в повному обсязі, а саме Витяг починається з 8 пункту та закінчується п. 8.1.27. (а.с.10-19) З огляду на викладене суд позбавлений належним чином дослідити такий доказ.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 03 жовтня 2023 року складає 73173 грн 08 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 42668 грн 03 коп.; заборгованість за відсотками 30505 грн 05 коп. (а.с. 48,49)
Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку. (а.с. 20-47, 50-68)
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У Заяві-договорі від 01 липня 2019 року відсутні умови договору, якими сторони обумовили ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
В обґрунтування позовних вимог АТ «Таскомбанк» зазначав, що підпис відповідача в анкеті-заяві про приєднання свідчить про факт її ознайомлення та згоду з Умовами та Правилами надання банківський послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції та Правил надання банківських послуг АТ «Таскомбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача як і відомості на самому сайті належним доказом бути не може, оскільки формування цієї інформації повністю залежить від волевиявлення АТ «Таскомбанк».
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вищевикладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Вказаним спростовуються доводи позову про те, що наявність підпису на заяві-договору свідчить про укладення кредитного договору з одночасним узгодженням всіх істотних його умов.
Крім цього, на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в іншому розмірі позивач, зокрема, надав суду паспорт споживчого кредиту, вказуючи про те, що відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки.
Однак, згідно зі ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту(частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України від 15.11.2016 № 1734-VIII, лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно із частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Як вбачається з матеріалів справи, паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту. Однак, ця інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Отже, підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту не свідчить, що відповідачем погоджено та встановлено Банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість за відсотками. Окрім того, в наданій роздруківці заяви вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Споживач, підписавши такий документ, підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації споживача, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для споживача, у тому числі в разі невиконання останнім зобов'язань за таким договором.
Таким чином, ураховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про зміну умов кредитування, у тому числі щодо сплати процентів, збільшення процентної ставки шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Таким чином, суд приходить в до висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками.
З огляду на викладене при підписанні заяви-договору між позивачем та відповідачем, у даному документі не знайшли свого відображення істотні умови договору про споживчий кредит, а саме: не визначено проценту ставку за кредитом, її тип, порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів.
Згідно із ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і це не є обов'язком суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Вказана позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду викладеній у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Судом встановлено, що АТ «Таскомбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме відповідачу було відкрито картковий рахунок, надано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт, яким відповідач активно користувалась.
Випискою по особовому рахунку підтверджено, що ОСОБА_1 користувалася наданою їй кредитною карткою, знімала кошти, здійснювала погашення кредиту.
Суд вважає, що оскільки розмір відсотків за користування кредитом у заяві-договорі сторонами погоджено не було, то з відповідача підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту - 42668 грн 03 коп.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов АТ «Таскомбанк» підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача отриманої суми кредитних коштів, а саме заборгованості за тілом кредиту у розмірі 42668 грн 03 коп., в решті позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог.
АТ «Таскомбанк» сплачено судовий збір в сумі 2684 грн 00 коп. (платіжна інструкція №1394 від 19 жовтня 2023 року).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 42668 грн 03 коп., що становить 58,31 відсотка від позовної вимоги - 73173 грн 08 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1565 грн 04 коп., що становить 58,31 відсотка від сплаченого позивачем розміру судового збору - 2684 грн 00 коп.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 76-81,83, 141, 223, 258, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (адреса місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс - 01032, місто Київ, вулиця С.Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 09806443, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 339500) суму заборгованості за договором №002/86602271-СК від 01 липня 2019 року в розмірі 42668 (сорок дві тисячі шістсот шістдесят вісім) гривень 03 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (адреса місцезнаходження юридичної особи: поштовий індекс - 01032, місто Київ, вулиця С.Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 09806443, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 339500) судовий збір в розмірі 1565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 04 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області С.Л.Лєвша