Справа № 577/1153/25
Провадження № 2/577/596/25
13 травня 2025 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,
за участі секретаря судового засідання Мукосєєва І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в місті Конотопі Сумської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 83 471 грн 60 коп, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та прохає стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 09 березня 2023 року в розмірі 83 471 грн 60 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09 березня 2023 року він надав ОСОБА_2 за договором позики у борг кошти в розмірі 2 000 доларів США, про що відповідач власноруч написав йому розписку. В свою чергу відповідач брав на себе зобов'язання повернути борг в строк до 09 травня 2023 року. Однак станом на час звернення до суду сума боргу в розмірі 2 000 доларів США, що у перерахунку на національну валюту України згідно офіційного курсу НБУ, встановленого на 26 лютого 2025 року, відповідно до якого 2 000 доларів США дорівнювало 83 471 грн 60 коп, ОСОБА_2 повернута не була. Тому він змушений звернутися до суду із вищевказаним позовом.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 березня 2025 року провадження у справі було відкрито, визначено, шо розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання у справі (а.с. 14).
Відповідно до ухвали суду від 30 квітня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду на 13 травня 2025 року на 08 год 30 хв. (а.с. 38).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Волкова І.І. надала заяву про розгляд справи без участі позивача та без її участі, у якій зазначила, що ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує (а.с. 42).
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку (а.с. 41, 43), заяв про розгляд справи без його участі до суду на находило.
Відзив на позовну заяву відповідачем ОСОБА_2 наданий не був.
Суд, дослідивши надані докази, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Статтею ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16, від 10.08.2022 у справі № 504/369/18.
У постанові від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинна містити умови отримання позичальником у борг коштів із зобов'язанням їх повернення і дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту і достовірності документа, на підставі якого доводиться факт укладення договору позики та його умов.
Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) та у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) суд вказав, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
В судовому засіданні встановлено, що 09 березня 2023 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір позики та ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 кошти в розмірі 2 000 доларів США на строк до 09 травня 2023 року. Також у вказаній розписці ОСОБА_2 вказав, що у разі неповернення позики в строк до 09 травня 2023 року, він зобов'язується сплачувати проценти в розмірі 50% від суми позики, починаючи з 09 травня 2023 року до дати фактичного повернення боргу.
Зазначено, що вказана розписка підтверджує укладення договору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 6, 28).
Надана відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 розписка містила умови отримання позичальником в борг грошових коштів із зобов'язанням їх повернення в строк до 09 травня 2023 року, а також дату отримання коштів - 09 березня 2023 року.
За договором позики від 09 березня 2023 року строк повернення ОСОБА_2 коштів був встановлений до 09 травня 2023 року (а.с. 6, 28).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для його виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частинами 1-3 ст. 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Оригінал розписки від 09 березня 2023 року про отримання ОСОБА_2 у борг коштів наданий суду позивачем ОСОБА_1 (а.с. 28) , що свідчить про невиконання позичальником ОСОБА_2 умов договору позики від 09 березня 2023 року.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 квітня 2012 року № 6-24цс12.
У своїй позовній ОСОБА_1 наводить розрахунок процентів в розмірі 50% від суми позики за період з 09 травня 2023 року до 03 березня 2025 року (часу звернення з позовом до суду) за 21 місяць та зазначає їх суму 959 923 грн 40 коп, проте прохає стягнути з ОСОБА_2 на його користь лише суму основного боргу за договором позики в розмірі 2 000 доларів США 00 центів, що становить 83 471 грн 60 коп. Ціна позову ОСОБА_1 також визначена як 83 471 грн 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин суд розглядає справу в межах заявлених ОСОБА_1 вимог.
Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ст. 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18 роз'яснив, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).
Відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за договором позики від 09 березня 2023 року перед ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 прохає стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 09 березня 2023 року в гривнях України, виходячи з курсу долару США до гривні України, встановленого Національним банком України, станом на 26 лютого 2025 року.
За офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України станом на 26 лютого 2025 року 1 долар США дорівнював 41,7358 гривень України.
Таким чином 2 000 доларів США у перерахунку на національну валюту України із розрахунку, що 1 долар США дорівнював 41,7358 гривень України, станом на 26 лютого 2025 року становило 83 471 грн 60 коп (2 000 дол США х 41,73 грн України).
За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики від 09 березня 2023 року в розмірі 83 471 грн 60 коп.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп (а.с. 1).
ОСОБА_1 також прохає стягнути з відповідача понесені витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 000 грн 00 коп (а.с. 4).
Частинами 1 - 4 ст. 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З наведеного слідує, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
До позовної заяви ОСОБА_1 долучені: квитанція № 43 від 28 лютого 2025 року ро сплату ОСОБА_1 адвокату Волковій І.І. грошових коштів в розмірі 2000 грн 00 коп. Також представником позивача суду наданий ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 - адвокатом Волковою І.І. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 62 (а.с. 7, 35-36).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься у ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
Позивачем ОСОБА_1 та його захисником - адвокатом Волковою І.І. суду не наданий укладений між ними договір про надання правничої допомоги.
За таких обставин у стягненні з відповідача на користь позивача понесених витрат за надання професійної правничої допомоги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 192, 525, 526, 536, 545, 610, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-81, 133, 141, 200, 259, 263-265, 273, 280 -284, 353, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 09 березня 2023 року в розмірі 83 471 грн 60 коп (вісімдесят три тисячі чотириста сімдесят одна грн 60 коп), а також понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп), всього 84 682 грн 80 коп (вісімдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят дві грн 80 коп).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо повне заочне рішення суду не було вручене відповідачу у день його проголошення, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
відповідач: ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Ярмак О. М.