справа № 513/627/18
провадження № 1-кп/492/4/25
Іменем України
15 травня 2025 року місто Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , перекладача ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017160000000840, внесеному 15 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця селища Суворове Ізмаїльського району Одеської області; громадянина України; з середньою освітою; одруженого; працюючого водієм Товариства з додатковою відповідальністю «Ренійське автотранспортне підприємство 15140», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,
встановив:
15 жовтня 2017 року, приблизно о 08 год. 30 хв. в місті Рені Ренійського району Одеської області, водій ОСОБА_7 перед виїздом не перевірив технічний стан та комплектність транспортного засобу та приступив до керування автобуса «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснювати його рух, чим порушив вимоги пунктів 2.3 «а», 31.1, 31.4, 31.4.1 «а», «в» Правил дорожнього руху України (введені в дію 01 січня 2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року) та о 14 год. 15 хв. по автодорозі «Одеса-Рені», по якій організовано двосторонній рух по одній полосі для руху в кожному напрямку, зі сторони міста Рені Ренійського району Одеської області в напрямку міста Одеса Одеської області у селі Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області, порушуючи вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, здійснив рух вказаного транспортного засобу із значним перевищенням його швидкості - 102 км/год., наближаючись до перехрестя автодороги «Одеса-Рені» - вулиця Абрамовича, по сухому покриттю проїзної частини, у світлий час доби, маючи об'єктивну можливість вчасно помітити пішоходів, які в межах перехрестя починали здійснювати рух з правого краю проїзної частини автодороги «Одеса-Рені», вчасно не прийняв заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, та маючи технічну можливість уникнути ДТП, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , які перебігали дорогу з права на ліво за ходом руху автобуса, внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди, а пішохода ОСОБА_6 з отриманими тілесними ушкодженнями доставлено до Саратської ЦРЛ.
При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: забійна рана та садно на лобній області справа, 2 забійні рани на лівій скроневій області, крововилив під м'якими тканинами голови в лобній та лівій скроневій області, крововилив в товщу лівого скроневого м'яза, вдавлений перелом луски лівої скроневої кістки, множинні лінійні переломи склепіння черепу, перелом основи черепу, крововилив між кістками черепу та твердою мозковою оболонкою, вогнищеві субарахноїдальні крововиливи в м'яких мозкових оболонках великих півкуль, множинні дрібнокрапкові крововиливи в речовині лівої півкулі, синець на перехідній облямівці нижньої губи зліва, перелом зовнішньої третини лівої ключиці, переломи 1-6 лівих ребер, переломи 1-2 правих ребер з крововиливами в оточуючі переломи міжреберні м'язи та множинні поранення пристінкової плеври в місцях переломів, наявність рідкої крові та згортків в лівій (500 мл) та правій (100 мл) плевральних порожнинах, пошкодження легеневої плеври та тканини легень в проекції переломів, синець та садно на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, 21 садно на тильній поверхні лівої кисті та променево-зап'ясткового суглобу, синець на задній поверхні нижньої третини правого плеча, синець на задній поверхні верхньої третини правого передпліччя, синець на тильній поверхні правого променево-зап'ясткового суглобу, 2 садна на тильній поверхні правої кисті, 2 садна на тильній поверхні середньої фаланги 2-го і 3-го пальця правої кисті, садно на передній поверхні правого колінного суглобу, садно на зовнішній поверхні середньої третини лівого стегна, 3 садна на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, садно на задній поверхні лівої п'ятки. Вказані ушкодження заподіяні дією тупих предметів або від удару об такі, групові і індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились. Не виключено, що такими предметами могли бути деталі кузова автобусу, дорожнє покриття. Ушкодження в області голови та грудної клітки ОСОБА_9 в єдиному морфологічному комплексі були небезпечними для життя, призвели до смерті, і за цим критерієм, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб. Смерть ОСОБА_9 знаходиться у причинному зв'язку із виявленими у неї тілесними ушкодженнями в області голови та грудної клітки, які призвели до розвитку комбінованого шоку та настанню смерті.
Потерпілий ОСОБА_6 отримав наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку середньої важкості, забійна рана в області правої надбрівної дуги, параорбітальна гематома справа, садно обличчя, переломи 3-6 ребер зліва, перелом лонної кістки зліва, відривний перелом голівки правої малогомілкової кістки з крововиливом в порожнину колінного суглобу, садно передньої черевної стінки, гематома лівого стегна. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автобуса та дорожня покриття в умовах ДТП, могли бути спричинені 15 жовтня 2017 року та складають єдиний морфологічний комплекс, тому оцінюються у сукупності і за критерієм тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Гальмова система задніх коліс автобуса «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилась в непрацездатному стані, внаслідок відсутності фрикційної накладки задньої гальмівної колодки задніх правих коліс та зносу фрикційної накладки передньої гальмівної колодки задніх правих коліс, внаслідок чого задній гальмовий поршень робочого гальмового циліндра задніх правих коліс частково вийшов з робочого гальмового циліндру та виникло підтікання гальмової рідини. Дана несправність гальмової системи задніх коліс з'явилась до дорожньо-транспортної пригоди та повинна була бути виявлена шляхом огляду транспортного засобу перед виїздом. Наявність цієї несправності забороняла експлуатацію транспортного засобу згідно з вимогами пунктів 31.1, 31.4 і 31.4.1 «а», «в» Правил дорожнього руху України. В той же час, гальмова система передніх коліс автобуса дозволяла водію знижувати швидкість з відомою йому ефективністю аж до повної зупинки автобуса. Перед початком гальмування автобус «MERCEDES-BENZ» рухався зі швидкістю не менше 102 км/год. Для зазначеного комплексу вихідних даних, з урахуванням механізму та обставин розвитку вказаної ДТП, у даній дорожній ситуації у діях водія автобуса «MERCEDES-BENZ», ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимог пунктів 31.1, 31.4, 31.3.1. «а», 12.4, 34 та 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходились у причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди.
Обставини вчинення ОСОБА_7 вказаного злочину встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг та порядок дослідження яких був визначений судом з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому статтею 349 КПК України, відповідно до засад кримінального провадження, передбачених статтями 22, 26 КПК України, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, щиро покаявся, дав суду показання про те, що 15 жовтня 2017 року приблизно о 14 год. 05 хв. він, будучи у тверезому стані, керуючи автобусом «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись з міста Рені Ренійського району Одеської області до міста Одеса Одеської області, проїжджаючи село Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області зі швидкістю приблизно 90 км/год., побачив вкінці вказаного населеного пункту на узбіччі пішоходів, які спілкувались між собою, з якими також була дитина. Під'їжджаючи до них, він побачив, що дитина, взявши за руку ОСОБА_9 , потягнула її на дорогу, внаслідок чого лівою стороною крила автобусу, яким він керував, вдарив ОСОБА_9 , яка загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди, та ОСОБА_6 . Викликавши поліцію та швидку медичну допомогу, він став їх чекати, не покидаючи місце дорожньо-транспортної пригоди. Розуміє, що порушив вимоги Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП, внаслідок якої загинула людина, а інша отримала тілесні ушкодження. З моменту вчинення ДТП матеріально допомагає потерпілим. Просив суд не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами, оскільки робота водієм є його єдиним видом заробітку, інших доходів не має, та, водночас, він є єдиною особою, яка приносить дохід у сім'ю, оскільки його дружина не працює. Просив задовольнити заяву ОСОБА_5 про залишення позову без розгляду, оскільки повністю відшкодував шкоду. Вимоги цивільного позову ОСОБА_6 до нього про стягнення матеріальної та моральної шкоди визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його вина у повному обсязі підтверджується доказами, що були досліджені під час судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні дала суду показання про те, що 15 жовтня 2017 року внаслідок ДТП загинула її матір ОСОБА_9 , у похованні якої допомагав ОСОБА_7 . Цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди просила залишити без розгляду, оскільки претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_7 не має так як він матеріально допомагає. Просила не призначати ОСОБА_7 суворе покарання та не позбавляти його права керування транспортними засобами, щоб він міг допомагати матеріально.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні дав суду показання про те, що 15 жовтня 2017 року він перебував разом з дружиною ОСОБА_9 та іншими особамина узбіччі села Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області, коли вони почали переходити дорогу, то їх збив автобус «MERCEDES-BENZ» під керуванням ОСОБА_7 , який зразу зупинився. Смерть ОСОБА_9 настала зразу на місці ДТП, а його відвезли до лікарні. ОСОБА_7 з часу ДТП надає матеріальну допомогу, тому просив суд не призначати йому суворе покарання та не позбавляти його водійських прав. Просив задовольнити вимоги цивільного позову про стягнення з ОСОБА_7 на його користь матеріальної шкоди у сумі 7424,42 грн., яка підтверджена письмовими доказами, та відшкодування моральної шкоди у сумі 150000,00 грн., оскільки він через ДТП по наявний час відчуває сильне душевне хвилювання, біль, переляк, хвилювання, а також порушений його повсякденний уклад життя.
Також, факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 вищевказаного злочину підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, які долучені до кримінального провадження, а саме:
-витягом з кримінального провадження № 12017160000000840 від 15 жовтня 2017 року, відповідно до якого 15 жовтня 2017 року о 14 год. 15 хв. у селі Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області, по автодорозі «Одеса-Рені» з боку міста Рені Ренійського району Одеської області в напрямку міста Одеса Одеської області здійснював рух автобус «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_7 , який на 95 км. + 450 метрів автодороги в районі перехрестя з вулицею Абрамовича допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , які перебігали дорогу у невстановленому для цього місці з права на ліво за ходом руху автобуса. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці ДТП. Пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, доставлений до Саратської ЦРЛ;
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15 жовтня 2017 року та доданою до нього схемою ДТП від 15 жовтня 2017 року та фототаблицями до нього, згідно з якими на автодорозі «Одеса-Рені» у селі Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області сталась ДТП за участю автобуса «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , а саме здійснено наїзд на пішоходів. Оглядом встановлено, що: покриття дороги на момент ДТП та під час огляду є асфальтованим, сухим та чистим, нерівностей та пошкоджень не має; спосіб регулювання руху на вказаній ділянці, а також об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч - відсутні; на автобусі MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявні локалізаційні пошкодження у виді деформації передньої частини автобусу, а саме тріснуте лобове скло, обидві фари, деформована кришка капоту; 2 сліди гальмування автобуса доходять до переднього правого колеса; за межами лівого краю проїзної частини на лівому боці головою до проїзної частини, майже перпендикулярно, наявний труп ОСОБА_9 ;
-висновком експерта № 5019 від 24 жовтня 2017 року судово-медичної експертизи, відповідно до якої у крові ОСОБА_7 етиловий спирт не виявлено;
-висновком експерта № 113 від 10 листопада 2017 року судово-медичної експертизи, згідно з яким при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: забійна рана та садно на лобній області справа; 2 забійні рани на лівій скроневій області; крововилив під м'якими тканинами голови в лобній та лівій скроневій області; крововилив в товщу лівого скроневого м'яза; вдавлений перелом луски лівої скроневої кістки; множинні лінійні переломи склепіння черепу; перелом основи черепу; крововилив між кістками черепу та твердою мозковою оболонкою; вогнищеві субарахноїдальні крововиливи в м'яких мозкових оболонках великих півкуль; множинні дрібнокрапкові крововиливи в речовині лівої півкулі; синець на перехідній облямівці нижньої губи зліва; перелом зовнішньої третини лівої ключиці, переломи 1-6 лівих ребер; переломи 1-2 правих ребер з крововиливами в оточуючі переломи міжреберні м'язи та множинні поранення пристінкової плеври в місцях переломів; наявність рідкої крові та згортків в лівій (500 мл) та правій (100 мл) плевральних порожнинах; пошкодження легеневої плеври та тканини легень в проекції переломів;, синець та садно на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; 21 садно на тильній поверхні лівої кисті та променево-зап'ясткового суглобу; синець на задній поверхні нижньої третини правого плеча; синець на задній поверхні верхньої третини правого передпліччя; синець на тильній поверхні правого променево-зап'ясткового суглобу; 2 садна на тильній поверхні правої кисті; 2 садна на тильній поверхні середньої фаланги 2-го і 3-го пальця правої кисті; садно на передній поверхні правого колінного суглобу; садно на зовнішній поверхні середньої третини лівого стегна; 3 садна на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; садно на задній поверхні лівої п'ятки. Ці ушкодження заподіяні дією тупих предметів або від удару об такі, групові і індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразились. Не виключено, що такими предметами могли бути деталі кузова автобусу, дорожнє покриття. Ушкодження в області голови та грудної клітки ОСОБА_9 в єдиному морфологічному комплексі були небезпечними для життя, та призвели до смерті, і за цим критерієм носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень стосовно живих осіб. Смерть ОСОБА_9 знаходиться у причинному зв'язку із виявленими у неї тілесними ушкодженнями в області голови та грудної клітки, які призвели до розвитку комбінованого шоку та настанню смерті.
-висновком експерта № 777 від 05 травня 2018 року, судово-медичної експертизи відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку середньої важкості; забійна рана в області правої надбрівної дуги; параорбітальна гематома справа; садно обличчя; переломи 3-6 ребер зліва; перелом лонної кістки зліва; відривний перелом голівки правої малогомілкової кістки з крововиливом в порожнину колінного суглобу; садно передньої черевної стінки; гематома лівого стегна. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автобуса та дорожнє покриття в умовах ДТП (зіткнення автобуса та пішохода). Ушкодження могли бути спричинені 15 жовтня 2017 року. Вказані ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс, тому оцінюються у сукупності і за критерієм тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості;
-висновком експерта № 592 від 30 листопада 2017 року судово-медичної експертизи та фототаблицею до нього, відповідно до якого проведеною експертизою взуття не виявлено ознак, що дозволяють судити про положення ОСОБА_9 по відношенню до транспортного засобу, рухалась вона або стояла;
-висновком експерта № 590 від 30 листопада 2017 року судово-медичної експертизи та фототаблицями до нього, згідно з яким з урахуванням локалізації і механізму утворення слідів ковзання на лівій підошві можна вважати, що у момент первинного контакту ОСОБА_6 міг знаходитися у вертикальному положенні і був обернений лівою бічною поверхнею тіла до транспортного засобу. Локалізацію слідів ковзання тільки на лівій підошві (передні відділи) не виключає можливість, що у момент їх утворення пішохід знаходився у русі;
-висновком експерта № 745-А від 15 грудня 2017 року автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу та ілюстративними таблицями до нього, відповідно до якого рульове керування та ходова частина автобуса «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , на момент виникнення події цієї пригоди знаходилися у працездатному стані і дозволяли водію автобуса змінювати напрямок та характер руху залежно від ситуації, що складається на дорозі. Гальмова система задніх коліс автобуса «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , знаходилась у непрацездатному стані, внаслідок відсутності фрикційної накладки задньої гальмівної колодки задніх правих коліс та зносу фрикційної накладки передньої гальмівної колодки задніх правих коліс, внаслідок чого задній гальмовий поршень робочого гальмового циліндра задніх правих коліс частково вийшов з робочого гальмового циліндру та виникло підтікання гальмової рідини. Дана несправність гальмової системи задніх правих коліс з'явилась до дорожньо-транспортної пригоди та повинна була бути виявлена шляхом огляду транспортного засобу перед виїздом. Наявність цієї несправності забороняла експлуатацію транспортного засобу згідно з вимогами пунктів 31.1, 31.4 і 31.4.1. «а», «в» Правил дорожнього руху України. В той же час гальмова система передніх коліс автобуса дозволяла водію знижувати швидкість з відомою йому ефективністю аж до повної зупинки автобуса;
-висновком експерта № 744-А від 14 грудня 2017 року автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи і ілюстративними таблицями та масштабованою схемою ДТП до нього, згідно з яким на автобусі «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , у наявності пошкодження та сліди, які розташовані в його передній правій та передній лівій частинах і утворені від контакту із слідоутворюючим об'єктом, яким могло бути і тіло людини. Місце наїзду автобуса «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , на пішоходів знаходиться на ділянці між початком утворення слідів гальмування автобуса «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , та початком утворення осипу відламків від покажчика повороту, в межах слідів гальмування автобуса «MERCEDES-BENZ», номерний знак НОМЕР_1 ;
-висновком експерта № 449-А від 17 травня 2018 року судової автотехнічної експертизи, відповідно до якого перед початком гальмування автобуса «MERCEDES-BENZ» він рухався зі швидкістю 102 км/год. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 , керуючи автобусом «MERCEDES-BENZ», повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 31, 31.4, 31.4.1 «а», 12.4, 34 та 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 з моменту виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування. З урахуванням механізму та обставин розвитку дорожньо-транспортної ситуації, у даній дорожній ситуації у діях водія автобуса «MERCEDES-BENZ» ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам пунктів 31, 31.4, 31.4.1 «а», 12.4, 34 та 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходились у причинному зв'язку з виникненням подій цієї пригоди.
Судом не встановлено будь-яких істотних порушень норм КПК України під час досудового розслідування, які б ставили б під сумнів зібрані у кримінальному провадження письмові докази.
Також, судом встановлено, що належними і допустимими як джерело доказу є висновки вищезазначених судових експертиз, оскільки вказані слідчі дії проведенні з дотриманням вимог КПК України.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо у судовому засіданні докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню. Доказами встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у статті 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому статтею 93 КПК України та жодних обставин, передбачених статтею 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави відсутні для визнання вказаних доказів недопустимими.
Оцінюючи здобуті у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими та взаємопов'язаними для використання в процесі доказування, оскільки вказані докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно з чинним кримінально-процесуальним законом.
Сукупність наведених і досліджених судом доказів, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, і, аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд визнає належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою і є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.
Давши оцінку доказам, які були досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена і вищеописані дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за частиною 2 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та спричинили смерть потерпілого.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, що витікає з положень частини 2 статті 50 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 у повнолітньому віцівчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів; одружений, проживає разом із дружиною, дітьми та онуками; характеризується за місцем проживання та роботи позитивно; на психіатричному, наркологічному обліку у Ренійській центральній районній лікарні не перебуває; працює водієм фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 ; не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення безпеки дорожнього руху; не судимий.
До обставин, які відповідно до статті 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд відносить щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
Крім того, судом враховано, що потерпіла ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_7 не має претензій матеріального та морального характеру, про що заявила у судовому засіданні.
Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 та які відповідно до пункту 4 частини 1 статті 91, частини 1 статті 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором, внаслідок чого відповідно до статті 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , про які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися при судовому розгляді, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
Згідно з абзацом 17 частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно з якою, беручи до уваги інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення та низький рівень небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в тому числі окремих осіб). У разі прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробовуванням, орган пробації вважає за доцільне покласти на обвинуваченого додаткові обов'язки, передбачені частиною 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України.
Враховуючи всі встановлені у судовому засіданні обставини злочину, давши їм оцінку, а також відомості про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7 , викладену у досудовій доповіді та рекомендації органу пробації, беручи до уваги особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним злочину, що потерпілій ОСОБА_5 повністю відшкодована заподіяна шкода, а потерпілому ОСОБА_6 частково, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і у суду є підстави застосувати до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі із застосуванням до нього дію статті 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені частиною 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК України. Підстав для застосування до обвинуваченого дію статті 69 КК України суд не вбачає.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 286 КК України, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не притягався до адміністративної відповідальності за порушення безпеки дорожнього руху, вчинив неумисний злочин, офіційно працює водієм, що є його єдиним джерелом доходів, які необхідні для забезпечення його сім'ї, за місцем роботи характеризується позитивно, потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили суд не позбавляти ОСОБА_7 права керування транспортними засобами, суд вважає не призначати ОСОБА_7 додаткове покарання, передбачене санкцією частини 2 статті 286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, як альтернативне додаткове покарання, оскільки позбавлення такого права, на думку суду, буде надмірно обтяжливим та неспівмірним покаранням, яке не буде відповідати засадам справедливості.
Суд дійшов висновку, що призначення вказаного покарання буде необхідним, достатнім та дієвим заходом для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирати.
Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Потерпілою ОСОБА_5 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 про стягнення шкоди, заподіяної ДТП. В подальшому до суду від потерпілої ОСОБА_5 надійшла заява про залишення її цивільного позову без розгляду, оскільки вимоги позову не підтримує так шкода, завдана ДТП відшкодована.
Закріплене за позивачкою право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд (подібний висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 308/13199/17, від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19).
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачка ОСОБА_5 до початку розгляду справи по суті звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення шкоди, заподіяної ДТП підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, оскільки позивачка скористалася своїм процесуальним правом на подання заяви про залишення позову без розгляду, на порядок реалізації якої воля інших учасників процесу не поширюється.
Розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення шкоди, заподіяної ДТП у розмірі 7424,42 грн. матеріальної шкоди, 150000,00 грн. завданої моральної шкоди суд керується наступним.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди потерпілим надано фіскальні чеки (оригінали) щодо придбання певного переліку лікарських засобів на загальну суму 7424,42 грн.
Представницею відповідача надані суду докази відшкодування матеріальної шкоди, зокрема розписки ОСОБА_6 про отримання грошових коштів від ОСОБА_7 , про що не заперечував ОСОБА_6 , тому відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України зазначена обставина не підлягає доказуванню.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягненняз ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі 7424,42 грн. не підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що матеріальна шкода відшкодована ОСОБА_7 .
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Щодо визначення розміру відшкодування потерпілому моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 лютого 1995 року № 4, який зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації …».
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги те, що неправомірними винними діями обвинуваченого ОСОБА_7 були спричинені потерпілому ОСОБА_6 моральні страждання та фізичний біль, що вимагало від потерпілого додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням стану здоров'я потерпілого, його переживань, характеру та обсягу страждань, їх тривалості/часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану суд, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що у судовому засіданні знайшла своє підтвердження сума моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн. Суд вважає, що зазначена сума є справедливою і співрозмірною з понесеними потерпілим моральними стражданнями від заподіяного відносно потерпілого ОСОБА_6 злочину, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 суми моральної шкоди, зазначеною позивачем, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо речових доказів, щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Суд вирішує питання про речовий доказ у кримінальному провадженні, згідно з частиною 9 статті 100 КПК України: автобус «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий для зберігання власнику на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеса від 20 листопада 2017 року - підлягає поверненню власнику.
Враховуючи, що речовий доказ, на який ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеса від 17 жовтня 2017 року накладено арешт, підлягає поверненню власнику, суд, відповідно до частини 4 статті 174 КПК України, дійшов висновку про скасування арешту на вищевказаний речовий доказ.
У зв'язку з доведеністю вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину і проведенням по кримінальному провадженню експертних досліджень по встановленню його вини, суд, керуючись частиною 2 статті 124 КПК України, дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, які проводили автотехнічну експертизу технічного стану транспортного засобу, автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, судову автотехнічну експертизу у наявному кримінальному провадженні на загальну суму 7054,98 грн.
Керуючись статтями 124, 127, 174, 349, 369-371, 373-375 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання за частиною 2 статті 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю три роки.
В силу частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_7 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 15 травня 2025 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_5 - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_6 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму моральної шкоди у розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_6 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 7054 (сім тисяч п'ятдесят чотири) гривень 98 копійок.
Речовий доказ: автобус «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеса від 17 жовтня 2017 року.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області ОСОБА_1