20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30037/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року
у адміністративній справі № 160/30037/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 23.07.2024 №0468862408, а також стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав порушення норм процесуального права та не повного з'ясування обставин справи, без детального аналізу норм чинного законодавства, що призвело до невірного застосування норм матеріального та неправильного вирішення справи, у звязку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити інше рішення про відмову у задоволені вимог позивача
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказуючи на законність на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та поданого на неї позивачем відзиву, а також перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки, правильність застосування до спірних правовідносин норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та для скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі позивачем податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 23.07.2024 №0468862408 про збільшення грошового зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 55 573,75 грн, (за податковим зобов'язанням - 44 459,00 грн. за червень 2021 року, та за штрафними санкціями (25%) - 11114,75 грн.), було прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі Акту від 12.06.2024 №1592/04-36-24-08/2681818785 та розгляду заперечення до Акту, який було складено контролюючим органом за результатами проведеної відповідно до пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7, п.78.1 ст.78, ст.79, пп.69.351 п.69 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ст.13, ст.25, п.925 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями та наказу Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2024 року № 1570-п і повідомлення на проведення перевірки від 23.04.2024 № 260/04-36-24-08 документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.01.2021 по 20.04.2022, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.01.2021 по 20.04.2022.
Як з'ясовано судом першої інстанції за змістом Акту перевірки, контролюючим органом акцентовано увагу на тому, що під час ведення господарської діяльності позивач не перебувала у статусі платника податку на додану вартість, і сума сукупного доходу ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 18.01.2021 по 20.04.2022 склала 1 311 689,80 грн., при граничному обсязі - 1 000 000 грн. (без урахування податку на додану вартість), а загальна сума від здійснення операцій з продажу товарів, що підлягають оподаткуванню, за даними Х - звітів, ФОП ОСОБА_1 досягла станом на 30.05.2021 сукупний дохід склав 1 004 863,60 грн., а тому позивач мала зареєструватися платником ПДВ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, перевіривши дотримання контролюючим органом у даному випадку положень п.1.1 ст.1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.41.1.2 п.41.1 ст.41, п.61.1 ст.61, п.62.1 ст.62, п.75.1 ст.75, ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України - суд першої інстанції правильно встановивши предмет спору у цій справі обґрунтовано акцентував увагу на положенням п.181.1. ст.181 Податкового кодексу України(в редакції, що діяла станом на лютий 2020) якою визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість) така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Враховуючи зміст вказаної норми, суд першої інстанції правильно акцентував увагу на тому, що податкове законодавство пов'язує виникнення у особи обов'язку із реєстрації платником податку на додану вартість із фактом перевищення такою особою протягом останніх 12 місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій - в сумі 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість). При цьому, як зазначив суд, положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг), що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.09.2021 по справі №802/1153/16-а, від 12.08.2021 по справі №815/4591/17, від 05.07.2022 по справі №П/811/25/18 від 21.05.2020 по справі №815/2297/15, від 16.07.2020 по справі №810/5229/15.
Погоджується колегія суддів також з наведеним у рішенні суду першої інстанції аналізом положень п.183.1 і 183.2 ст.183 Податкового кодексу України, а також положень п.188.1 ст. 181 Податкового кодексу України, якою чітко визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI ПКУ, збору на обов?язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв?язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб?єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а сума акцизного податку, яка нарахована при реалізації підакцизних товарів відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України до бази оподаткування ПДВ, яка визначена відповідно до п.188.1 ст.181 Податкового кодексу України не включається.
За наведених положень, дійшла обґрунтованого висновку, що при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V ПКУ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців для визначення необхідності обов?язкової реєстрації платником ПДВ сума акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI ПКУ не враховується, і вказана обставина відповідно спростовує висновки відповідача, що стосуються донарахувань з ПДВ, оскільки позивач платником вказаного податку не була і не повинна була бути.
Оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем безпідставно донараховано позивачу відповідні зобов'язання, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним в цілому оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення рішення, яке підлягає скасуванню у повному обсязі, у тому числі і в частині притягнення позивача до відповідальності за п.123.2 ст.123 ПК України із застосуванням штрафних санкцій.
Враховуючи викладене у сукупності та виходячи з того, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції у цій справі не спростовуються, колегія суддів керуючись положеннями ст.316 КАС України вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун