20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2951/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (суддя Брегей Р.І.) у справі № 340/2951/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови від 23 квітня 2024 року № ПШ054075 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною і скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 23 квітня 2024 року про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у сумі 8500 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача проводився електронними стаціонарними вагами «Лахта-У» код УКТ ЗЕД 8423890000.
Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу серії В №007792, №UА-МІ/2-4712-2015, яким засвідчено, що дані ваги відповідають затвердженому типу, зареєстрованому в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 1431-14, а також вимогам ДСТУ EN 45501+2007. NЕ Е 24733345.002-2001.
Ваги «Лахта-У» мають сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки №UА.ЕК.ОО1 128-18 Rev.1, виданий ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ».
Ваги «Лахта-У» СВ-80000-А пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №427 від 29.03.2023 року (чинне до 29.03.2024 року).
Отже, проходження повірки стаціонарними автомобільними вагами «Лахта-У» СВ- 80000-А свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам.
Зважування транспорту позивача проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, визнана придатною до застосування, що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу і підстав для сумніву у достовірності результатів зважування не вбачається.
Посадовими особами Укртрансбезпеки зважування автомобіля позивача проведено ваговим обладнання, яке забезпечує поосьове зважування в русі, що відповідало положенням Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року №255.
Крім того, законодавством не встановлено обмеження на використання даних ваг як засобу вимірювальної техніки для зважування в динамічному чи в статичному режимі.
Відповідач звертає увагу, що державний стандарт України ДСТУ ЕN 45501:ІТБ не містить жодних відомостей щодо зважування виключно в статистичному режимі, та є діючим.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб “Вольво», номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом “Коегель», номерний знак НОМЕР_2 ,?належить ОСОБА_1 на праві власності.
15 березня 2024 року під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт у сфері перевезення пасажирів і вантажів інспектор відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті зупинили згаданий автомобіль під керуванням позивача на автодорозі Р - 03 (під'їзд до дороги?М - 03).
Згідно з товарно-транспортною накладною від 15 березня 2024 року перевізником є ФОП ОСОБА_1 ? ?
Інспектор провів габаритно-ваговий контроль в динамічному режимі (рух? зі швидкістю до 5 км) на стаціонарному пункті зважування, за наслідком якого встановлено порушення вагових параметрів.?
Перевозили сипучий вантаж (кукурудза).
Навантаження на одинарну вісь склало 12340 кг.
Фактична маса автомобіля становила 42060 кг.
? ?Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки на стаціонарному пункті зважування? ?(ваги “Лахта - УСВ80000А») видане 29 березня 2023 року і чинне упродовж року.
23 квітня 2024 року відділ прийняв постанову про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500 грн.
Штраф застосовано за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 5%, але не більше 10% при перевезенні подільного вантажу на підставі приписів абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Суд першої інстанції вказав, що у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки зазначено про відповідність вимогам ДСТУ ЕN №45501 “Метрологічні аспекти неавтоматичних зважувальних приладів».
Технічний комітет стандартизації 156 (Прилади для вимірювання маси, сили, деформації та механічних випробувань матеріалів)?ДП “Укрметртестстандарт» повідомив суд, що?ДСТУ ЕN №45501:2007, на заміну якому прийняли ДСТУ ЕN №45501:2017, встановлює вимоги до ваги, які призначені для зважування у неавтоматичному (статичному режимі) і потребують втручання оператора.
Вимоги до автоматичних приладів зважування дорожніх транспортних засобів у русі з метою визначення маси і навантаження на осі або групи осей встановленні національним стандартом ДСТУ OIML R 134-1:2010.
Якщо прилад призначений для зважування у динамічному і статичному режимах, то має відповідати вимогам обох стандартів.
Ваги, якими зважували транспортний засіб, не були повірені за? ДСТУ OIML R 134-1:2010, тому не могли бути використанні для зважування у русі.
Транспортний засіб могли зважувати лише в статичному режимі.
На думку суду першої інстанції, порушення процедури зважування (зважування в динамічному режимі) ставить під сумнів його результати, тому довідку про результати зважування і акт перевищення нормативних вагових параметрів визнав недопустимими доказами.
Зважаючи на те, що відділ не довів, що мало місце перевищення нормативних вагових параметрів, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність постанови про накладення штрафу.?
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що в ході перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення внутрішніх перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 15 березня 2024 року на автодорозі Р-03 під'їзд до М-03 км 4+100 посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Київській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №044072, яким встановлено, що під час перевірки транспортного засобу марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , під управлінням водія ОСОБА_1 , виявлено порушення п. 22.5 ПДР - при здійсненні вантажних перевезень, про що свідчить ТТН № 214428 від 15.03.2024 р., а саме - одиночна вісь - 12,340 т (11,5 т), відповідальність за що передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5 до 10% під час перевезення подільного вантажу (а.с. 12).
Під час рейдової перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 15 березня 2024 року (а.с. 33), акт про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів від 15 березня 2024 року № 001318 (а.с. 34), талон зважування (а.с. 35).
Відповідно до інформації, зазначеної у вказаних документах, навантаження на вісь 2 складає 12,340 т.
Відповідно до товарно-транспортної накладної транспортним засобом марки Volvo, номерний знак НОМЕР_1 , перевозився подільним вантаж - кукурудза.
Постановою в.о. начальника відділу у Кіровоградській області від 23 квітня 2024 року № ПШ054075 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто штраф в розмірі 8500 грн (а.с. 11).
Спірним під час апеляційного перегляду справи є правомірність застосування адміністративно-господарського штрафу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Частиною другою статті 29 Закону № 3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Частинами чотирнадцятою та сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною дев'ятнадцятою статті 6 Закону № 2344-III під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема, здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 2 та 4 якого рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 12 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до частин першої та другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
У розумінні пункту 2 Порядку № 879:
вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;
вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) передбачено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Згідно з абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вказано вище, під час проведення габаритно-вагового контролю 15 березня 2024 року транспортного засобу, який використовується позивачем, виявлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм (навантаження на вісь) від 5% до 10% при перевезенні подільного вантажу.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б» та “в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд доходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено.
Пунктом 13 Порядку № 879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Частиною сьомою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться за методиками повірки, які визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності, або національними стандартами.
При цьому частинами першою-другою статті 18 вказаного Закону передбачено, що органом з уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації (далі - орган з уповноваження), є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Для проведення зазначеної в частині першій цієї статті повірки наукові метрологічні центри, метрологічні центри та повірочні лабораторії зобов'язані одержати свідоцтво про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації та застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - свідоцтво про уповноваження), яке видається органом з уповноваження.
В цьому випадку габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача проводився електронними стаціонарними вагами «Лахта-У» код УКТ ЗЕД 8423890000.
Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу серії В №007792, №UА-МІ/2-4712-2015, яким засвідчено, що дані ваги відповідають затвердженому типу, зареєстрованому в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 1431-14, а також вимогам ДСТУ EN 45501+2007. NЕ Е 24733345.002-2001.
Ваги «Лахта-У» мають сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки №UА.ЕК.ОО1 128-18 Rev.1, виданий ДП «Укрметртестстнадрат».
Ваги «Лахта-У» СВ-80000-А пройшли повірку, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №427 від 29.03.2023 року (чинне до 29.03.2024 року).
У свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки зазначено про відповідність засобу вимірювальної техніки вимогам ДСТУ ЕN №45501 «Метрологічні аспекти неавтоматичних зважувальних приладів».
Разом з тим, вимоги до автоматичних приладів зважування дорожніх транспортних засобів у русі з метою визначення маси і навантаження на осі або групи осей встановленні національним стандартом ДСТУ OIML R 134-1:2010.?
Якщо прилад призначений для зважування у динамічному і статичному режимах, то має відповідати вимогам обох стандартів.
В цьому випадку ваги, якими зважувався транспортний засіб, не повірені на відповідність вимогам стандарту ДСТУ OIML R 134-1:2010, тому, як вірно вказав суд першої інстанції, не мали використовуватися для зважування у русі.? ?
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи, що ваги, якими зважувався транспортний засіб, не повірені на відповідність вимогам стандарту ДСТУ OIML R 134-1:2010, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що довідка про результати зважування і акт перевищення нормативних вагових параметрів є недопустимими доказами, оскільки одержані із порушенням порядку, установленого законом, а саме частиною сьомою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», позаяк повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, не проведена за методикою повірки на відповідність вимогам стандарту ДСТУ OIML R 134-1:2010.
Отже, оскільки докази, якими відповідач підтверджує перевищення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, що належить позивачу, є недопустимими доказами, а інших доказів на підтвердження правомірності постанови про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу відповідачем не надано, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність постанови від 23 квітня 2024 року № ПШ054075 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн.
Доводи апелянта про доведеність повірки зважувальної техніки спростовані приведеними висновками суду.
Суд відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 300/3504/21 через відмінність правовідносин, позаяк спірним в справі № 300/3504/21 було питання відсутності методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 340/2951/24 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 340/2951/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 20 травня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 20 травня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов