20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10425/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року (суддя Стрельнікова Наталя Вікторівна ) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення від 10.10.2024 № 753 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 03.10.2024 та прийняти рішення про переведення з призначеної їй пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника чоловіка, ОСОБА_2 , з дати подачі заяви на перерахунок пенсії, а саме з 03.10.2024.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 753 від 10.10.2024. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, чоловіка ОСОБА_2 , з дати подачі заяви, а саме - 03.10.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 03.10.2024 звернулась до Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про переведення з призначеної їй пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка.
Названа заява в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення від 10.10.2024 № 753 про відмову в проведенні перерахунку на інший вид пенсії (у разі втрати годувальника) у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
Згідно з названим рішенням: «До заяви долучено довідку, видану головою правління ОСББ «Лебедів квартал» від 25.09.2024, яка не являється структурною одиницею органів місцевого самоврядування. Документ про реєстрацію за однією адресою з померлим годувальником ОСОБА_2 на дату його смерті, визначений діючим законодавством, заявницею не наданий».
Вважаючи протиправним таке рішення УПФУ, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з пункту 1,3 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Не є спірним у цій справі, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , а також ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Києві.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі з'ясуванню підлягає чи було надано позивачем належний документ про реєстрацію за однією адресою з померлим годувальником ОСОБА_2 на дату його смерті.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в підтвердження факту проживання разом з годувальником за однією адресою, а отже й перебування на його утриманні, позивачка надала до територіального органу ПФУ довідку ОСББ «Лебедів квартал» від 25.09.2024, у якій зазначено: « ОСОБА_1 дійсно проживає в квартирі АДРЕСА_1 , але не зареєстрована за місцем проживання. А також разом з нею проживав до своєї смерті її чоловік ОСОБА_2 . Внески на утримання будинку та прибудинкової території по кв. АДРЕСА_2 сплачуються в повному обсязі. Станом па 25.09.2024 заборгованість перед ОСББ «Лебедів квартал» за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території по кв. 416 відсутня. Факт місця проживання вказаних осіб підтверджено підписами ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_5 (кв. 417)». (а.с.39).
Суд зауважив, що вказаний документ відноситься до визначених у п. 2.11 Порядку № 22-1 інших документів, що підтверджують факт проживання разом з годувальником за однією адресою. При цьому, п. 2.11 Порядку № 22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування, а вжите у такому пункті слово «зокрема» означає виділення документів органів місцевого самоврядування з поміж інших документів, тобто, «в тому числі», «серед іншого». Крім того, чинне законодавство в даному випадку не обмежує особу підтвердити факт перебування на утриманні якимось певним документом, надаючи їй право самостійно обирати яким саме документом підтвердити цей факт. Отже, наданими позивачем документами підтверджено факт її перебування на утриманні померлого чоловіка. Будь яких інших зауважень до поданих документів у пенсійного органу не виникло.
Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що пунктом 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Порядок не встановлює обов'язковість надання документу, який підтверджує місце проживання разом з годувальником за однією адресою, виключно органом місцевого самоврядування. Водночас обов'язковою умовою є видання такого документу відповідно до чинного законодавства.
Вказана обставина залишилась без належної оцінки судом першої інстанції. Суд не перевірив, чи дійсно довідка голови правління ОСББ «Лебедів квартал» від 25.09.2024 є документом, виданим відповідно до чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Цим же Законом визначено повноваження ОСББ.
Статтею 25 названого Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом, можуть делегувати об'єднанню, яке управляє багатоквартирним будинком, повноваження по здійсненню розрахунків щодо передбачених законом пільг та субсидій окремим категоріям громадян по оплаті житлово-комунальних послуг, спожитої електроенергії. Делеговані повноваження здійснюються в обсязі, необхідному для повного і своєчасного відшкодування витрат співвласників жилих приміщень, наймачів і орендарів жилих приміщень, шляхом: передачі об'єднанню встановлених державних дотацій на фінансування витрат на експлуатацію, поточний і капітальний ремонти житлового фонду, субсидій на житлово-комунальні послуги, компенсаційних коштів за надані пільги по оплаті житлово-комунальних послуг окремим категоріям громадян; надання компенсації (субсидії) на оплату житла і комунальних послуг окремим категоріям громадян з числа власників квартир та/або нежитлових приміщень, наймачів і орендарів відповідно до законодавства. У разі несвоєчасного перерахування на відповідні рахунки коштів за встановлені законодавством дотації, компенсації (субсидії) на оплату житла і комунальних послуг підприємства, організації, що надають житлово-комунальні послуги, можуть звертатися з позовом до суду про безспірне стягнення коштів з платників, які мають сплачувати зазначені дотації, компенсації (субсидії).
При цьому Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не наділяє голову правління правом на видачу довідок про місце проживання особи.
Отже надана позивачем до УПФУ довідка ОСББ не може вважатися допустимим доказом підтвердження факту проживання ОСОБА_1 з померлим годувальником.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так само відповідач правомірно не прийняв відповідний документ в якості доказу, який підтверджує спільне проживання позивача з померлим годувальником, адже, як було зазначено вище, ОСББ не наділений законом повноваженнями на видання відповідних довідок, а тому довідка, видана цим органом, не може вважатися офіційним підтвердженням наведеної в ній інформації.
Суд апеляційної інстанції не спростовує право позивача на перехід на інший вид пенсії - у зв'язку з втратою годувальника, а лише констатує, що для вирішення цього питання позивачем не надано належні документи, видані відповідно до вимог чинного законодавства уповноваженим на те органом.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року в адміністративній справі № 280/10425/24 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з 20 травня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 20 травня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров