20 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/24188/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року (суддя Озерянська С.І.)
у справі № 160/24188/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 05.08.2024 № 244/нод, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням виплати премії та додаткової винагороди за травень 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вирішити питання про нарахування і виплату за травень 2024 року позивачу премії згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у відповідному розмірі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 занести скасування дисциплінарної відповідальності до службової картки позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що службовим розслідуванням встановлено, що 30.05.2024 відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та бойового наказу командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 позивач у складі трьох військовослужбовців відмовився заступити на бойове чергування на спостережний пункт. Позивач зазначає, що невиконання наказу зумовлено отриманням позивачем 28.12.2022 поранення під час виконання бойового завдання, про що позивач доповідав командуванню. Однак, при проведенні службового розслідування неспроможність виконати бойове розпорядження за станом здоров'я згідно з висновком ВЛК та медичними протипоказаннями не врахована та наказом від 05.08.2024 № 244/нод позивача визнано таким, що відмовився від виконання бойового наказу без поважних причин. Позивач вказує, що за порушення 11 та 16 статті Статуту Внутрішньої служби, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України його притягнуто до дисциплінарного покарання та оголошено сувору догану. Із висновками, викладеними у акті розслідування позивач не згодний та вважає їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки до відмови від виконання бойового наказу за станом здоров'я позивач характеризувався позитивно, нарікань з боку командування щодо невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків не мав. Натомість після відмови виконання бойового наказу до нього безпідставно застосовувався тиск зі сторони командування, його рапорти безпосереднім командиром не приймались. Відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що в акті службового розслідування відображено підстави, зазначені позивачем, невиконання ним наказу у зв'язку із погіршенням стану здоров'я позивача та неотримання медичної допомоги. Проте, наведене спростовується матеріалами службового розслідування, зокрема поясненнями в рапорті лейтенанта медичної служби ОСОБА_3 , начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , що позивач регулярно отримував консультації та направлення на лікування. 29.05.2024 та 30.05.2024 звернень від позивача до медичної служби військової частини НОМЕР_1 не було зафіксовано.
Що стосується непридатності позивача до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спеціальних спорудах, суд вказав про відсутність підстави вважати, що мінометна батарея військової частини НОМЕР_1 підпадає під статті, відповідно до яких позивач є непридатним до служби.
Також, суд вказав, що відсутність на момент віддання бойового наказу реалізації рекомендацій ВЛК щодо можливих місць несення служби позивача, не є підставою для невиконання наказів командира військової частини, в розпорядженні якої на даний час знаходиться військовослужбовець та не є підставою для звільнення останнього від відповідальності.
За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв оскаржуваний наказ.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково не врахував, що згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8957 позивач потребував, зокрема виключення навантажень щодо носіння ваги більше 5 кг на 30 днів. Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував довідку про обставини травми від 25.02.2023 №434/3 та від 20.04.2024 №1669/335влк, а також обізнаність командування позивача щодо результатів лікування та необхідності забезпечення виконання рекомендацій лікаря і ВЛК. Позивач звертає увагу, що командування позивача має обов'язок щодо надання позивачу належної і своєчасної медичної допомоги. Також позивач вказує, що військова частина НОМЕР_1 не належить до переліку частин, у яких згідно висновку ВЛК від 28.05.2024 позивач є придатним до служби. Зазначає, що направлення до хірурга від 04.06.2024 позивач отримав лише після невиконання бойового завдання, 29-30 травня 2024 року т.в.о. начальника медичної служби була ОСОБА_4 , до якої позивач звертався, що підтверджується скріншотом переписки та здійснення дзвінка.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач проходить військову службу на посаді водія 3 мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 .
28.05.2024 старший солдат за мобілізацією ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_2 , по завершенню якого видано довідку №1973 від 28.05.2024, в якій зазначено, що на підставі статей 31-б, 39-б, 61-б, 13-в, 23-в, 26-в, 36-в, 64-в, 75-в, 79-в, 76-г графи ІІ Розкладу хвороб він визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Така особа є непридатною до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спеціальних спорудах.
В довідці №1973 від 28.05.2024 зазначено діагноз та наслідки перенесеної вибухової травми (28.12.2022): вогнепального осколкового сліпого поранення правого плеча, лівого стегна з наявністю стороннього тіла у вигляді зміцнілих рубців, посттравматичної невропатії правого ліктьового нерву з сенсорними розладами без порушення функції правої верхньої кінцівки. Т70.0, Н90.3 Н93.1 Наслідки акубаротравми (28.12.2022) у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості НІ ступеня зі сприйняттям ШМ 1,0 метр на праве вухо, 0,5 метрів на ліве вухо, РМ 4,0 метра на праве вухо, 3,5 метрів на ліве вухо, суб'єктивного шуму. Т90.5 Стан після вибухової травми (01.04.2024) закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного, астено-вегетативного синдромів з незначним порушенням функції. Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 травми легкого ступеня. Травми, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Згідно з рапортом т.в.о. командира мінометної батареї у військовій частині НОМЕР_1 від 30.05.2024 вх. №1748, 30.05.2024 позивачу, відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та бойового наказу командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 №2905_1 від 29.05.2024 було наказано у складі групи трьох військовослужбовців заступити на бойове чергування на спостережний пункт. 30.05.2024 позивач відмовився від виконання наказу.
Наказои командира військової частини НОМЕР_1 №536/нагд від 03.06.2024 призначено службове розслідування відносно позивача за фактом протиправних дій.
Наказом №607/нагд від 03.07.2024 продовжено строки проведення службового розслідування.
Опитані під час службового розслідування військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 пояснили, що вони були свідками відмови старшого солдата ОСОБА_1 від виконання наказу.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2024 року №244/нод «Про результати службового розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 » за порушення 11 та 16 статті Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, притягнуто позивача до дисциплінарного покарання та оголошено сувору догану та враховуючи факт відмови від виконання наказу командира 30.05.2024 року позбавлено премії та додаткової винагороди за травень 2024 року.
Вважаючи наказ від 05.08.2024 року №244/нод протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк (ст. 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, згідно якого службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (п. 2 розділу I Порядку №608).
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно розділу V порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Матеріалами справи підтверджено, що 30.05.2024 позивачу, відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та бойового наказу командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 №2905_1 від 29.05.2024 було наказано у складі групи трьох військовослужбовців заступити на бойове чергування на спостережний пункт. 30.05.2024 позивач відмовився від виконання наказу.
Правомірність бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та бойового наказу командира мінометної батареї військової частини не є предметом спору у цій справі.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №536/нагд від 03.06.2024 призначено службове розслідування відносно позивача за фактом протиправних дій.
Згідно акту №41 службового розслідування від 02.08.2024, який затверджено командиром військової частини НОМЕР_1 , запропоновано за порушення ст. 11 та 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ притягнути позивача до дисциплінарного покарання та оголосити сувору догану.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2024 №244/нод «Про результати службового розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 » за порушення 11 та 16 статті Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, притягнуто позивача до дисциплінарного покарання та оголошено сувору догану та враховуючи факт відмови від виконання наказу командира 30.05.2024 позбавлено премії та додаткової винагороди за травень 2024 року.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України затверджено Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Статтею 11 цього Статуту визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців зокрема обов'язки беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
За приписами ст. 30 та 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Суд апеляційної інстанції встановив і це позивачем не заперечується, що 30.05.2024 позивач відмовився виконати наказ заступити на бойове чергування на спостережний пункт.
З приводу посилання позивача, що означений наказ він не міг виконати за станом здоров'я, суд першої інстанції з огляду на матеріали службового розслідування правильно з'ясував, що звернень від позивача 29.05.2024 та 30.05.2024 щодо стану його здоров'я до командира та/або до медичної служби військової частини НОМЕР_1 , не було зафіксовано. Докази таких звернень позивачем до матеріалів справи не подано.
Таким чином, позивач у встановленому порядку, як то передбачено ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не доповів про неможливість виконати наказ 30.05.2024.
Посилання позивача на виписку із медичної карти стаціонарного хворого №8957 вказаний факт не спростовують.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що згідно довідки №1973 від 28.05.2024 позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Однак, зміст цієї довідки та аргументи апеляційної скарги позивача не спростовують, що станом на 30.05.2024 позивач проходив службу саме у військовій частині НОМЕР_1 , а отже в силу приписів ст. 30,35 та 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України позивач не був звільнений від своїх обов'язків та мав виконати отриманий наказ або доповісти про неможливість його виконання.
Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про недотримання позивачем приписів Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, неналежне виконання позивачем службових обов'язків, що стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу від 05.08.2024 № 244/нод.
Відповідач, обираючи вид стягнення відносно позивача, діяв у межах власної дискреції та врахував критерії: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 160/24188/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко