20 травня 2025 р.Справа № 440/11141/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 (суддя: С.С. Бойко, м. Полтава) по справі № 440/11141/24
за позовом Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)"
до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції треті особи Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" , Управління Державної казначейської служби України в м.Полтаві Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Державна установа "Полтавська виправна колонія (№64)" (далі по тексту - позивач, ДУ "Полтавська виправна колонія (№64)") звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач), треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білокінь Ю.А. щодо списання коштів в сумі 18250,12 грн., що містились на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64);
- зобов'язати Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути грошові кошти в сумі 18250,12 грн., що містилися на картковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо списання коштів в сумі 18250,12 грн., що містились на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» державної установи «Полтавська виправна колонія (№64), які були особистими коштами засуджених. Вказує, що списання коштів державним виконавцем відбулося без винесення постанови про арешт коштів боржника.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 по справі № 440/11141/24 позов Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" (код ЄДРПОУ 08731826, вул. Старокотелевська, 6, м.Полтава) до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34962946, пров. Стешенка, 6, м.Полтава), треті особи: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (вул.Єреванська, будинок 1, м. Київ, код ЄРДПОУ 23697280), Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, код ЄРДПОУ 38019510) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білокінь Ю.А. щодо списання коштів в сумі 18250,12 грн., що містились на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64).
Зобов'язано Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути Державній установі «Полтавська виправна колонія (№64)» грошові кошти в сумі 18250,12 грн, що містилися на картковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», шляхом направлення до Державного казначейства України подання про повернення коштів з бюджету на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Державної установи "Полтавська виправна колонія (№64)" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн..
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 по справі № 440/11141/24 скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що надавач платіжних послуг у разі відмови в прийнятті наданої ініціатором платіжної інструкції повинен негайно повідомити про це ініціатора із зазначенням причини відмови та посиланням на норми законодавства України (за наявності). Зазначає, що до відділу не надходило повідомлення від банку чи боржника про спеціальне призначення рахунку чи коштів на ньому.
Також, вказує, що, аналізуючи договір №62-Ю15-PLT від 09.02.2015, укладений між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та позивачем, про відкриття корпоративної платіжної картки та Порядок обліку особистих грошей, цінностей і речей осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, а також виданого їм речового майна, а також факт списання банком коштів на підставі платіжної інструкції виконавця, можна дійти висновку, що рахунок, відкритий у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», не є спеціального чи соціального призначення, а кошти на даному рахунку не є і не можуть бути соціального характеру.
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у справі № 440/11141/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - без задоволення.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що у Полтавському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №74681311, відкрите постановою старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білоконь Ю.А. від 08.04.2024 про стягнення з ДУ «Полтавська виправна колонія №64» виконавчого збору на користь Полтавського державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області у розмірі 36143,12 грн..
Відповідно до платіжної інструкції № 7150 від 15 липня 2024 року, Полтавським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стягнуто з рахунку UA673204780000000025302243277 Державної установи «Полтавська виправна колонія №69» на користь Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за ВП №№74681311 з виконання виконавчого документа - постанови №6803853, виданого 05.01.2022, 18250,12 грн..
Державний виконавець Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видав розпорядження №74681311 від 22.07.2024 про перерахунок грошових коштів Державної установи « Полтавська виправна колонія (№64)» з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа постанови №6803853, виданого 05.01.2022, у сумі 18250,12 грн. виконавчого збору.
Постановою старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білоконь Ю.А. від 22.07.2024 закінчено виконавче провадження №74681311 на підставі п.9 частини 1 статті 39,40 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи протиправними дії державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білокінь Ю.А. щодо списання коштів в сумі 18250,12 грн., що містились на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності наданого державним виконавцем розпорядження № 74681311 від 22.07.2024 на перерахування коштів з рахунку установи, на якому обліковуються особисті кошти засуджених, у тому числі їх заробітна плата, пенсія тощо, у результаті чого неправомірно списані кошти засуджених в сумі 18250,12 грн., згідно з платіжною інструкції № 7150 від 15.07.2024, тобто державним виконавцем неправомірно стягнуті неналежні установі кошти на погашення її боргів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII).
За змістом статей 1, 5 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 2 цього ж Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону.
Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з ч. 2, ч. 6 ст. 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За правилами ч. 3, ч. 4 ст. 56 Закону №1404-VIII, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені ст. 68 Закону №1404-VIII, за змістом якої стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до положень ст.70 Закону №1404-VIII, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина перша).
Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника. Проте статтею 48 Закону №1404-VIII встановлено заборону для виконавця для звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, на спеціальних рахунках та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Крім того, із набранням чинності Законом №2129-IX, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Отже, враховуючи обмеження у зверненні стягнення та накладенні арешту, передбачені Законом, та зважаючи на наявність спеціальної процедури для звернення стягнення, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями порушити права інших осіб, в тому числі прав засуджених на отримання своїх особистих коштів, які знаходяться на рахунку установи.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 340/3042/19.
Так, судом з'ясовано, що Державна установа «Полтавська виправна колонія (№ 64)» має картковий рахунок у банку «УКРГАЗБАНК» НОМЕР_1 згідно з договором № 62-Ю/15 - PLT на відкриття карткового рахунку та обслуговування корпоративної банківської платіжної картки від 09.02.2015.
На зазначений рахунок установою перераховуються особисті гроші засуджених із депозитного рахунку установи.
Згідно з п.3 абзац 6 Порядку обліку особистих грошей, цінностей і речей осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, а також виданого їм речового майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 серпня 2013 року № 1782/5 (далі по тексту - Порядок), особисті гроші - гроші (грошові кошти) засуджених (осіб, взятих під варту), які підлягають зарахуванню на їх особові рахунки (обліковуються на цих рахунках) в національній валюті (гривні), і використовуються відповідно до законодавства.
Відповідно до розділу ІІІ п. 1 Порядку, обліку підлягають гроші (грошові кошти), які: здані до СІЗО на зберігання при обранні стосовно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосуванні тимчасового чи екстрадиційного арешту; надійшли засудженому (особі, узятій під варту) поштовим (телеграфним) переказом; вилучені з листів, посилок, бандеролей (за винятком грошей (грошових коштів), вилучених у дохід держави за рішенням суду або за мотивованою постановою начальника СІЗО, санкціонованою прокурором, прихованих від огляду, а також вилучених при обшуках); зароблені засудженим (особою, узятою під варту) під час перебування в УВП(СІЗО); надійшли на депозитний рахунок або в касу УВП (СІЗО) на ім'я засудженого (особи, узятої під варту) (у тому числі пенсія).
Усі особисті гроші тимчасово зберігаються на депозитному рахунку, відкритому на ім'я установи в органі Державної казначейської служби України, та повертаються їх власникам або перераховуються згідно із законодавством.
Так, стаття 10 Закону №1404-VIII передбачає наступні заходи примусового виконання рішень:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Як зазначено вище, відповідно до частини 1 статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Всупереч вимогам статті 48 Закону України “Про виконавче провадження» за розпорядженням старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білокінь Юлії Андріївни списані кошти з рахунку установи без винесення постанови про арешт коштів боржника.
Згідно з ч. 3 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред'явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/ електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.
Крім того, за змістом частини 2 статті 48 Закону «Про виконавче провадження», забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно зі ст.77 Господарського кодексу України, казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні.
У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства. Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну установу "Полтавська виправна колонія (№ 64)", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.03.2020 № 1117/5, виправна колонія (№ 64) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС України).
Органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України.
Діяльність виправної колонії контролюється та координується Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань.
Управління та контроль за діяльністю виправної колонії у сфері ресурсного забезпечення, матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення виробничої діяльності, у тому числі комунальних послугах, продуктах харчування та речовому забезпеченні здійснюється державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України».
Виправна колонія є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, може мати інші печатки та штампи.
Виправна колонія є бюджетною неприбутковою установою.
Пунктом 12 Положення передбачено, що майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути об'єктом застави.
Виправна колонія утримується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (пункту 13 Положення).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вказує, що старшим державним виконавцем Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Білокінь Юлією Андріївною протиправно надано розпорядження № 74681311 від 22.07.2024 на перерахування коштів з рахунку установи, на якому обліковуються особисті кошти засуджених, у тому числі їх заробітна плата, пенсія тощо, у результаті чого неправомірно списані кошти засуджених в сумі 18250,12 грн. згідно з платіжною інструкцією № 7150 від 15.07.2024. Тобто державним виконавцем неправомірно стягнуті неналежні установі кошти на погашення її боргів.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог даного позову та задоволення останніх.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 по справі № 440/11141/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова