20 травня 2025 р. Справа № 520/32080/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.02.25 по справі № 520/32080/24
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд:
- скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08.11.2024 №6227/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08.11.2024 №6227/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначила, що задекларовані нею види економічної діяльності не містять КВЕД 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку, на який посилається відповідач в акті камеральної перевірки. За доводами позивача, в контролюючого органу були відсутні підстави для анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 . Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 6227/20-40-24-03-06 від 08.11.2024 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління ДПС у Харківській області відновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку.
Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору 2 422,40 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання, які в рамках надання послуг в сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, в тому числі надають доступ до таких мереж.
Представник відповідача зазначає, що платникам єдиного податку, які здійснюють постачання електронних комунікаційних послуг, зокрема, згідно КВЕД 61.90, у вищезазначених статтях роз'яснено, що відповідно до пп. 4 п.п. 298.3.1 п. 298.3 ст. 298 ПК України для платників єдиного податку передбачено можливість внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку щодо зміни видів господарської діяльності. Крім того, платники єдиного податку згідно з пп. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності. Отже, такі платники зобов'язані подати заяву та відмовитись від спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року), тобто до 20 вересня 2024 року (п.п. 298.2.1 п.298.2 ст. 298 ПК України). У разі не виконання обов'язку щодо виключення відповідних видів діяльності або переходу на інші податки і збори, то реєстрація по такому платнику може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
Представник відповідача зазначає, що відповідної вищезазначеної заяви ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу у встановлений строк не надав, тому реєстрація платника анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01 жовтня 2024 року.
Відповідно до пп. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.10 ст. 299 ПКУ платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
На переконання відповідача, ФОП ОСОБА_1 порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, передбачені п.п.8 п.п.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ. Отже, на підставі вищевикладеного, відповідно до абзацу 3 пункту 299.10, п. 299.11 статті 299 ПКУ реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 анульована шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01 жовтня 2024 року.
Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_1 ), основним зареєстрованим видом економічної діяльності якої є: 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с. 15-16)
Також, зареєстрованими видами діяльності позивача є: 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання; 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку; 61.30 Діяльність у сфері супутникового електрозв'язку, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку № 2130 від 20.01.2022 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності 3 групи зі ставкою єдиного податку 5%. (а.с. 18)
Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності застосування спрощеної системи оподаткування в частині дотримання вимог підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, за наслідками проведення якої оформлено акт про результати камеральної перевірки від 03.10.2024 №556/20-40-24-03-06/ НОМЕР_2 . (а.с. 13-14)
Згідно висновків вказаного акту перевірки ФОП ОСОБА_1 , здійснюючи діяльність за КВЕД 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку, допустила порушення абз. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 статті 298 Податкового кодексу України - здійснення платником податків видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення від 08.11.2024 № 6227/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року. (а.с. 12)
Не погодившись із винесеним рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року, позивач оскаржила його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 6227/20-40-24-03-06 від 08.11.2024 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПК України до суб'єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до п. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб'єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють, діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Згідно з пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у визначених випадках та в строки, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Положеннями п. 299.10 та абз. 2 п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Отже, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Зазначеним положенням встановлено перелік випадків, у разі яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього ПК України, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього ПК України відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Колегія суддів вважає, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17, від 06.05.2020 у справі 812/1137/16, від 10.11.2021 у справі № 340/3300/19.
За змістом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 6227/20-40-24-03-06 від 08.11.2024, підставою анулювання стало порушення приписів абз. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 статті 298 ПК України - здійснення платником податків видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 299.10, п. 299.11 ст. 299 ПУ України ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку.
При цьому, в якості документів, що стали підставою для виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку, в оскаржуваному рішенні зазначено акт камеральної перевірки від 03.10.2024 № 556/20-40-24-03-06/ НОМЕР_1 та дані інформаційного ресурсу ДПС України "Податковий блок" інтегрованої картки платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
Колегія суддів зазначає, що способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи). Прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку першо-третьої груп).
Такий висновок суду відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №805/1307/17-а, від 03 грудня 2020 року у справі №200/9334/19-а, від 14 липня 2021 року у справі №808/224/18.
Пунктом 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 62.1.3 пунктом 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Статтею 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється, відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Так, за положеннями Податкового кодексу України питання, що можуть бути предметом камеральної перевірки, встановлені підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, предметом камеральної перевірки не може бути дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування або наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Разом з тим, згідно з положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Отже, контролюючі органи крім камеральних перевірок, мають право проводити й інші види перевірок, зокрема, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні).
Колегія суддів вважає, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19.
З матеріалів вбачається, що контролюючим органом в даному випадку не призначалася та не проводилася документальна перевірка позивача та за її результатами не складався акт документальної перевірки, в якому було б зафіксовано порушення платником податку вимог чинного законодавства, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ).
Тобто, оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не прийнято на підставі акту документальної перевірки, як того вимагає норма пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.
Разом з тим, відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є « 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку».
Також, зареєстрованими видами діяльності позивача є: 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання; 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку; 61.30 Діяльність у сфері супутникового електрозв'язку.
Вид діяльності, на який посилається відповідач в акті камеральної перевірки - 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку, не є зареєстрованим позивачем. Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо використання позивачем виду діяльності 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку.
Відповідачем під час розгляду справи не наведено підстав, з яких контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки встановив наявність факту здійснення позивачем діяльності за кодом 61.90 - інша діяльність у сфері електрозв'язку.
Також, слід зазначити, що з 01.01.2022 набув чинності Закон України «Про електронні комунікації», яким визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про телекомунікації», Закон України «Про радіочастотний ресурс України».
Відповідно до статті 16 Закону України «Про електронні комунікації» суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
Відповідно до статті 17 Закону Закону України «Про електронні комунікації», регуляторний орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК) включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.
Постановою НКЕК від 20 квітня 2022 року № 30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за № 502/37838 (зі змінами), затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включена до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за № 2447, як постачальник електронних комунікаційних послуг з надання послуги доступу до мережі Інтернет - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується, з використанням мережі фіксованого зв'язку. (а.с. 20-21)
У Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг надане таке визначення послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується.
Відповідно до Орієнтовного переліку видів електронних комунікаційних послуг постачальник електронних комунікаційних послуг може надавати послугу технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.S1), що, за визначенням, означає послугу з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.
Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та ФОП), які здійснюють діяльність з:
- діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності);
- діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного);
- діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного);
- діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;
- діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює діяльності за вказаними вище видами.
Однак, відповідачем суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивач використовував у своїй діяльності обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж, у зв'язку з чим доводи відповідача про необхідність позивачу перейти на загальну систему оподаткування є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 6227/20-40-24-03-06 від 08.11.2024 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, колегія суддів вважає, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати Головного управління ДПС у Харківській області відновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку, з метою недопущення порушення права позивача та повернення його у становище, яке існувало до винесення протиправного рішення.
Також, слід врахувати позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року по справі № 520/32080/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 по справі № 520/32080/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова